Повномасштабна війна та спричинені нею соціо-економічні наслідки  негативно впливають на психоемоційний стан населення України. Діти і молодь є найбільш вразливою категорію, що потерпає від травмуючих обставин війни.  Дослідження показують, що на територіях, постраждалих від конфлікту, в однієї людини з п'яти (22,1%) розвивається депресія, тривога, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), а кожна одинадцята людина (9%) матиме помірний або тяжкий психічний розлад. У контексті України це означає, що понад півтора мільйона дітей мають ризики серйозних психічних захворювань. І ця цифра зростає щодня. При опитуваннях найбільше занепокоєння у батьків викликає психічне здоров'я їхніх дітей я (45%) [1]. Водночас діти достатньо стійкі і можуть впоратися з травмуючим досвідом пережитого, якщо їм буде надана адекватна психосоціальна підтримка. В родинах батьки здебільшого не готові працювати з травматизацією та її наслідками, оскільки не мають відповідних знань, а також тому, що від травми можуть потерпати всі члени родини. Однак, якщо  не приділяти достатньої уваги цілеспрямованій  підтримці психічного здоров’я дітей, то, як свідчить досвід військових конфліктів, приміром Сирії,  існує ризик середньо- та довгострокових негативних наслідків: через 15-20 років великий відсоток робочої сили країни буде страждати від різноманітних емоційних або психічних розладів. Це неминуче матиме негативні економічні наслідки як для окремої людини, так і для українського суспільства загалом [1].

Важливу  роль  у наданні психосоціальної підтримки відіграє заклад освіти, оскільки є другим за значимістю після родини простором соціалізації дітей і часом перебування в ньому.  Відтак для освітян, які також відчувають травмуючі наслідки війни, набуває особливої актуальності підвищення власної психологічної компетентності та опанування інструментами щодо розпізнання проявів травми, посттравматичного синдрому, ознак депресії та суїцидальної поведінки у дітей та відповідними протоколами дій у кризових ситуаціях. Для органів управління освітою та адміністрації закладів освіти запровадження комплексної психосоціальної підтримки всіх суб’єктів освітнього процесу в умовах воєнного стану набуває першочергового пріоритету.

Комплексну психосоціальну підтримку в системі освіти України визначаємо як систему адміністративно-організаційних, інформаційних і просвітницьких заходів, спрямованих на забезпечення психологічного благополуччя й розвитку резильєнтності всіх учасників освітнього процесу, а також створення умов для подолання ними наслідків травм і стресів, спричинених війною. Ця підтримка включає в себе психологічну допомогу, соціальну підтримку та використання практичних інструментів для підвищення стійкості учнівства, освітян і батьків учнів.

В Україні на разі існують різноманітні програми й проєкти для психосоціальної підтримки дітей і молоді, які провадять як міжнародні організації (UNICEF, Plan International, ПРООН), так і національні інституції, в т.ч. «Національна програма психічного здоров’я та психосоціальної підтримки» за ініціативою першої леді України Олени Зеленської, Координаційний центр з психічного здоров'я при Кабінеті Міністрів України, проєкт «Фінська підтримка реформи української школи (Навчаємося разом)», Центр психічного здоров’я Національного університету «Києво-Могилянська академія» тощо. Проте, як свідчить огляд діючих проєктів в сфері психічного здоров’я, лише 25 % з них спрямовані безпосередньо на роботу з учасниками освітнього процесу закладів освіти [2].

Значний потенціал для надання психосоціальної підтримки в закладах освіти мають місцеві органи управління освітою та адміністрації закладів освіти. Схвальною є ініціатива  Департаменту освіти і науки Київської державної адміністрації щодо започаткування та проведення педагогічного експерименту регіонального рівня за темою дослідно-експериментальної роботи «Комплексна психосоціальна підтримка педагогів та підготовка  кризових інтервентів для київських шкіл під час війни», що реалізовується у  20 закладах загальної середньої освіти м. Києва  [3].  Основними завданнями експерименту є, по перше, обґрунтування моделі комплексної психосоціальної підтримки в закладі освіти для посилення стійкості й спроможності  педагогічних працівників  у роботі з травмованими дітьми та, по друге, практична підготовка з шкільних психологів команди кризових інтервентів для надання швидкої психологічної допомоги в закладах освіти столиці. Для виконання цих завдань було опрацьовано досвід  підготовки кризових інтервентів у м. Варшава (Польща) [4].

З 2009 року у Варшаві діє група кризового втручання, призначена розпорядженням міського голови, що надає допомогу в надзвичайних ситуаціях та вирішує конфлікти за запитом у дитячих садках, закладах загальної середньої освіти та закладах позашкільної освіти міста. Роль і завдання консультантів з кризового втручання – підтримати директора закладу освіти у вирішенні проблем і конфліктів, з якими не може самотужки справитися шкільний психолог, допомогти у створенні та реалізації плану дій, підсилити виховну роль вчителів, провести за роботу з людьми, які потрапили в кризу чи конфлікт. Вони надають спеціалізовану психологічну допомогу в закладі освіти в кризових ситуаціях, наприклад, при спробах скоєння суїциду учнем, смерті дитини тощо. Кризовий інтервент підтримує заклад освіти як організацію, директора, учнів, вчителів і батьків, зміцнюючи здатність справлятися зі складними ситуаціями та визначаючи ефективні способи комунікації як всередині, так і за межами закладу [4].

В рамках експериментальної роботи та партнерства департаментів освіти двох столиць було прийнято рішення про підготовку відібраної групи київських шкільних психологів як майбутніх кризових інтервентів. У вересні 2023 р. група пройшла  навчання під керівництвом польських експертів Еви Максимовської та Малгожати Ярнушкевич за такими темами: професійні компетенції кризових інтервентів; основи роботи служби кризового втручання у Варшаві; втрата та важка втрата; суїцид серед дітей та підлітків; специфіка роботи з цільовими групами.

З урахуванням досвіду Варшави та в ході експерименту розроблено модель діяльності психолого-консультативної групи з кризового втручання в системі освіти м. Києва.   Київська міська рада прийняла  рішення «Про створення Психолого-консультативної групи з кризового реагування в системі освіти міста Києва» [5].  На разі , до цієї групи, яка має назву «Ментальна варта»  входять  20 психологів, які мають не лише  високий фаховий рівень але й високу мотивацію до здійснення такої діяльності. Протокол взаємодії кризових інтервентів із закладами освіти враховує досвід подібної служби у Варшаві, але включає особливості роботи з дітьми в умовах війни. Для підтримки діяльності групи об’єднали ресурси міської влади та громадських організацій, зокрема благодійного фонду братів Кличків,  Фонду Блумберга та Агенції розвитку освітньої політики.   Було проведено понад 50 тренінгів серед педагогів та психологів. Ці тренінги відбулися з метою цілеспрямованого навчання надавати оперативну психологічну підтримку в разі виникнення надзвичайних і кризових ситуацій в закладах освіти. З травня 2024 року група здійснила понад 20 візитів до шкіл, надала понад 25 онлайн-консультацій, провела 35 тренінгів для шкільних психологів «Психологічна допомога в закладі освіти під час кризових ситуацій», 60 тренінгів для вчителів «Навчання під час війни» [6].

До Всесвітнього дня ментального здоров’я у жовтні 2024 р. відбувся Перший форум практичних психологів закладів освіти «Ментальна варта: психосоціальна підтримка в системі освіти»,  в якому взяли участь  понад 600 осіб, де на широкий загал презентовано результати діяльності групи кризових інтервентів.

У синергії зусиль київської влади, міжнародних партнерів і громадських організацій  створюється  екосистеми психосоціальної підтримки в сфері освіти Києва. Відповідно до міської комплексної цільової програми «Освіта Києва. 2024-2025 р.» в Інституті післядипломної освіти Київського столичного університету імені Бориса Грінченка розпочато створення Ресурсного центру психологічної підтримки педагогічних працівників м. Києва.

Отже, комплексна психосоціальна підтримка населення на національному рівні вимагає забезпечення взаємодії між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, організаціями та установами громадянського суспільства, а також з міжнародними організаціями для вирішення проблемних питань збереження ментального здоров’я українців завдяки відповідним програмам і проєктам.

Для місцевих органів влади доцільно ширше запроваджувати міжнародний досвід надання комплексної психосоціальної підтримки та вітчизняні рішення, зокрема досвід м.Києва,  з метою створення мобільних груп кризових інтервентів для найоперативнішого та фахового реагування на надзвичайні ситуації в закладах освіти.

Місцеві органи управління освітою та адміністрації  закладів освіти для комплексної психосоціальної підтримки учасників освітнього процесу мають здійснювати цілеспрямовані адміністративно-організаційні, інформаційні та просвітницькі заходи щодо створення безпечних умов навчання і  соціальної адаптації дітей і молоді, підвищення професійної кваліфікації та розвитку психологічної компетентності педагогічних працівників і залучення до психоедукації батьківської громади.