Діти та підлітки є особливо вразливою групою в контексті травматизації та посттравматичного стресового розладу. На відміну від дорослих, їм не вистачає емоційної зрілості, життєвого досвіду, щоб впоратись зі стресом і травмою. У цій ситуації важливу роль для успішної кризової інтервенції може відіграти школа як важливий простір для соціалізації дітей після родини. Саме вчителі й психологи в закладах загальної середньої освіти можуть першими помітити психосоціальні проблеми та допомогти дітям. Учителі, крім того, що організують освітній процес в умовах війни, ще мають додаткове завдання розпізнавати травмованих дітей, піклуватися про них, створювати емоційно безпечний простір і відправляти травмованих дітей до практичного психолога.

Надання психосоціальної підтримки населенню України, зокрема дітям, з метою підтримки та збереження ментального здоров’я є одним з основних пріоритетів у країні. На разі, в країні реалізуються низка міжнародних і вітчизняних ініціатив різного рівня щодо надання психосоціальної підтримки учасникам освітнього процесу. Українсько-німецький освітній проєкт «Травмапедагогіка для українських шкіл», що виконується в співпраці громадських організацій «Об’єднання «Агенція розвитку освітньої політики» (Україна) та «Dialogue for Understanding e.V» (Німеччина) за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини ставить на меті впровадження німецького досвіду травма-інформованої педагогіки в українську систему освіти.

Досвід Німеччини в сфері травмапедагогіки, яка розпочала активно розвиватися після Другої світової війни, є одним з найкращих прикладів того, як інтегрувати підтримку дітей, які пережили травматичні події, в освітню та соціальну системи. В країні працюють фахові об’єднання та асоціації з травмапедагогіки, діють спеціальні програми підготовки вчителів і вихователів, які охоплюють теми роботи з травмою, техніки саморегуляції та підтримки [3; 4]. Німецький досвід активно використовується в світі для допомоги дітям, які пережили військові конфлікти, насильство або втратили батьків. Цей підхід виявився особливо ефективним у роботі з дітьми-біженцями. Зокрема, з 2015 року в Німеччині було створено багато освітніх центрів для роботи з дітьми, які пережили військові дії в Сирії та інших країнах, на разі, така діялність проводиться з українськими дітьми-переселенцями.

Травмапедагогіка, як її тлумачать німецькі вчені, базується на глибокому розумінні освітянами впливу травми на поведінку, емоції та навчання дітей і підлітків. Основними принципами травмапедагогіки дослідники визначають такі:

- травмоорієнтований підхід. Визнання педагогом того, що дитина може переживати тривалий вплив травматичного досвіду, який проявляється у формі стресу, страхів, проблем з концентрацією чи агресивною поведінкою. Основне завдання педагога полягає в тому, щоб створити безпечний простір для дитини.

- ресурсоцентрована робота. Акцент у взаємодії з дитиною робиться на виявленні та зміцненні її сильних сторін, а не на фокусуванні  на проблемах. Це допомагає дитині поступово відновлювати довіру до світу та до самого себе.

- створення безпечного середовища, оскільки безпека розглядається як основна потреба травмованої дитини. Це включає фізичну, емоційну та соціальну безпеку. Заклади освіти стають такими осередками безпеки, де встановлюються чіткі правила, які забезпечують передбачуваність і стабільність.

- емоційна регуляція. Діти, які зазнали травмуючих впливів, здебільшого не можуть самостійно контролювати свої емоції. Педагоги та соціальні працівники допомагають їм навчитися розпізнавати свої емоції й використовувати техніки заспокоєння, такі як дихальні вправи, арт-терапія або рухова активність [1].

Важливим в травмапедагогіці є забезпечення індивідуального підходу до надання психосоціальної підтримки, за якого враховується унікальність кожної дитини та її травматичного досвіду.

Теоретики та практики травмапедагогіки наголошують, що головне завдання педагога не «вилікувати» травму, а створити умови, за яких дитина зможе відновити свою стійкість і повернутися до нормального навчання й розвитку [1, 3-4].

В умовах повномасштабної війни росії проти України використання здобутків травмапедагогіки є вкрай актуальним для надання психосоціальної підтримки всім учасникам освітнього процесу.

У рамках діяльності українсько-німецького освітнього проєкту «Травмапедагогіка для українських шкіл» [2], що реалізується впродовж 2023-2024 рр., на основі досвіду та за участі німецьких експертів було створено навчально-методичне забезпечення для педагогів закладів загальної середньої освіти, зокрема «Ресурсний ассистент травма-інформованого вчителя» та розроблена навчальна програма «Травма-інформована педагогіка: форми й методи роботи в українській школі». Метою програми є підвищення методичного та практичного рівнів професійної компетентності педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти щодо надання кваліфікованої підтримки й першої психологічної допомоги собі, колегам і школярам у подоланні наслідків стресу, травми, посттравматичних синдромів, отриманих під час війни. Програма складається з 5 психоедукаційних модулів: ресурсний стан вчителя як основа роботи; поняття травми і основи травмапедагогіки; взаємодія із дитиною в травмі; інструменти для роботи з травмою і методи саморегуляції; робота з батьками та власні стратегії подальшої роботи. Навчання проводиться під час 5-денного семінару-тренінгу для вчителів, шкільних психологів і керівників закладів загальної середньої освіти та включає в себе такі змістові сесії:

Модуль 1. «Ресурсний стан вчителя як основа роботи». Стійкість вчителів в умовах хронічного стресу. Модель ресурcності BasicPh. «Ресурсна валіза» вчителя та техніки відновлення власної ресурсності.

Модуль 2. «Поняття травми і основи травмапедагогіки». Стрес і травма. Допомога при гострому стресі. Поняття травми і види травм. Механізм виникнення травми. Перша психологічна допомога. Роль педагога у роботі з травмою. Базові засади травма-інформованої педагогіки

Модуль 3. «Взаємодія із дитиною в травмі». Теорія прив’язаності та безпечний простір. Позитивне ставлення до дитини, розуміння потреб та проявів поведінки дитини. Основні форми взаємодії із травмованою дитиною. Надання розвивального зворотного зв’язку.

Модуль 4. «Інструменти для роботи з травмою і методи саморегуляції». Емоції і травма. Тілесні практики при роботі з травмою. Майндфулнес та практики усвідомленого підходу (майндфулнес) при роботі з травмою.

Модуль 5. «Робота з батьками. Власні стратегії подальшої роботи». Робота з батьками та їх запитами. «Дорожня карта» власних стратегій подальшої роботи з травмованими дітьми та підтримки свого ресурсу

Програма навчання педагогів ґрунтується на мультидисциплінарному підході, оскільки педагоги мають бути обізнані та співпрацювати із психологами, психотерапевтами та соціальними працівниками для забезпечення цілісної психосоціальної допомоги дітям. Це також передбачає знайомство з методами арт- і музикотерапії, що допомагають дітям висловлювати емоції через творчість.

Протягом 2024 року навчання за програмою пройшло 150 педагогів з 75 шкіл з різних регіонів України. Для участі в проєкті відбиралися заклади освіти, які перебували в тимчасовій окупації, релоковані, або ті, що розташовані в безпосердній близькості до лінії зіткнення. Крім психоедукації програма тренінгів містила освітньо-культурну програму, що в комплексі дозволила педагогічним працівникам отримати не лише знання і практичні навички з травмапедагогіки, але також відновити власний психоемоційний стан. Програма довела свою ефективність і продуктивність, про що свідчать