Станом на кінець жовтня 2024 року в країнах Європейського Союзу перебуває близько 4,2 мільйонів українських біженців, які отримали статус тимчасового захисту.  Це число зменшилось на 104,63 тисячі осіб у порівнянні з кінцем січня 2024 року, коли за оцінками, за кордоном перебувало близько 4,9 мільйонів українців

На кінець жовтня 2024 року три країни прийняли найбільшу кількість українських біженців серед них були Німеччина, яка прихистила приблизно 1,1 мільйона осіб, Польща - близько 957 тисяч осіб, Чехія - близько 346 тисяч осіб, Іспанія – близько 178 тисяч осіб, Італія – приблизно 158 тисяч осіб, Болгарія – близько 157 тисяч осіб, Нідерланди – близько 4 тисяч осіб отримали тимчасовий захист лише за жовтень 2023 року[1].

Згідно з наявними даними, кількість українських біженців у країнах ЄС зменшується, що може свідчити про те, що деякі українці повертаються додому або переїзжають у країни, які не входять в Євроунію. Водночас значна частина біженців активно шукає роботу та адаптується до життя в нових суспільствах. Для прикладу, у ФРН близько 700 тисяч біженців зареєстровані в центрах зайнятості[2].

Українцям, які отримали дозвіл на проживання в Німеччині у 2022-2023 роках, автоматично подовжено дію тимчасового захисту до 5 березня 2025 року. Згідно з цим рішенням Федеральної ради, українським біженцям не потрібно подавати заяви на продовження статусу проживання, і це не вимагатиме їхньої особистої зустрічі з імміграційними владами. Усі посвідки на тимчасове проживання згідно з §24 абз. 1 AufenthG, які є дійсними станом на 1 лютого 2024 року, будуть автоматично продовжені до 4 березня 2025 року.
"Ті, хто був змушений тікати від кровопролитної війни Путіна, і надалі будуть у безпеці з нами і матимуть доступ до освіти та ринку праці, - наводить її слова пресслужба МВС ФРН. - Ми і надалі захищатимемо життя багатьох людей з України - доки триватиме ця жахлива війна. Ми і надалі будемо тісно стояти на боці України"[3].

За даними Німеччини, понад 1,1 млн осіб, які прибули до країни з України внаслідок російської агресії з лютого 2022 року, отримали статус біженця, включаючи майже 350 тисяч дітей та молодь до 18 років.

При цьому якщо після 36 місяців людина все ще проживатиме у безкоштовному житлі та отримуватиме харчування, виплата скоротиться до суми, "яка дійсно необхідна". Якою саме буде ця сума, поки не повідомляють[4].

Станом на початок листопада 2024 року, становище українських біженців у Польщі характеризується такими ключовими аспектами. Польський уряд продовжив дію тимчасового захисту для українських біженців до 30 вересня 2025 року. Це рішення набуло чинності 1 липня 2024 року, забезпечуючи українцям легальне перебування та доступ до ринку праці, освіти та медичних послуг. Водночас збережено доступ до інших соціальних програм, таких як "Сім'я 800+", що передбачає щомісячну виплату на кожну неповнолітню дитину. З 1 липня 2024 року українці зі статусом PESEL UKR можуть оформити спеціальну посвідку на тимчасове проживання терміном на три роки (Karta pobytu CUKR). Це надає додаткові гарантії легального перебування та доступу до ринку праці.

Українські біженці активно інтегруються в польський ринок праці. Спрощені процедури працевлаштування та доступ до соціальних послуг сприяють їхній адаптації та економічній самостійності. Згідно з даними Міністерства сім'ї та соціальної політики Польщі, станом на жовтень 2024 року понад 500 тисяч українців офіційно працевлаштовані в країні.

Загалом, Польща продовжує надавати підтримку українським біженцям, адаптуючи програми допомоги відповідно до змінних обставин та потреб як біженців, так і польського суспільства[5].

Станом на початок листопада 2024 року, становище українських біженців у Чехії виглядає наступним чином. Чеський уряд продовжив дію тимчасового захисту для українських біженців до 31 березня 2025 року, що забезпечує легальне перебування та доступ до ринку праці, освіти та медичних послуг. З 1 вересня 2024 року термін безкоштовного проживання у державному гуманітарному житлі скорочено до 90 днів. Після цього біженці повинні або залишити екстрене житло, або перейти на стандартні умови оренди з оплатою. Це стосується всіх категорій осіб із тимчасовим захистом. У червні 2024 року Чехія запустила пілотну програму, яка діятиме до листопада 2024 року, спрямовану на підтримку українців, які бажають добровільно повернутися додому. Програма передбачає оплату квитків на автобус для 400 осіб та організацію медичного транспорту для 30 пацієнтів.

Загалом, Чехія продовжує надавати підтримку українським біженцям, адаптуючи програми допомоги відповідно до змінних обставин та потреб як біженців, так і чеського суспільства[6].

Таким чином, станом на початок листопада 2024 року становище українських біженців у Європі залишається стабільним, але поступово змінюється. Країни, як-от Німеччина, Польща, Чехія,  продовжують надавати підтримку у вигляді тимчасового захисту, доступу до ринку праці, освіти та медичних послуг. У більшості країн продовжено дію тимчасового захисту до 2025 року.

Повернення українців, які виїхали за кордон через війну, є складним процесом, що залежить від низки економічних, соціальних, психологічних та культурологічних факторів. Економічні фактори. Біженці стурбовані загальним економічним станом України, включаючи інфляцію, рівень зарплат та можливості для ведення бізнесу. Після війни Україні буде потрібно залучити значні трудові ресурси для відновлення економіки. Важливим чинником є наявність робочих місць. Біженці, які вже мають стабільну роботу за кордоном, менш схильні до повернення. За даними досліджень, люди з високим рівнем доходу в країнах перебування також не поспішають повертатися. Для стимулювання повернення можуть бути запропоновані програми, такі як пільгова іпотека, медичне страхування та податкові пільги для тих, хто втратив майно.

Соціальні фактори. Бажання возз'єднатися з родиною та близькими, які залишилися в Україні. Відчуття самотності та труднощі в адаптації до нового соціального середовища. Потреба зберегти свою культурну ідентичність та зв'язок з батьківщиною. Ускладнення інтеграції в суспільство через мовні труднощі, що може спонукати до повернення. Наявність або відсутність соціальних програм підтримки для біженців у країнах перебування. Відношення до українців у країнах перебування, яке може вплинути на комфортність життя за кордоном.

Психологічні фактори. Головним фактором повернення є відновлення безпеки в Україні. Багато біженців залишили країну через загрозу життю та окупацію. Без стабільної ситуації в регіонах повернення не буде. Значна частина українців адаптувалася до умов життя за кордоном і може не мати бажання повертатися. Згідно з опитуваннями, 63% біженців планують повернутися, але реальна кількість може бути меншою. Оцінка якості життя в країнах перебування має великий вплив на рішення про повернення. Чим вища оцінка послуг і можливостей за кордоном, тим нижча ймовірність повернення до України

Культурологічні фактори. Родинні та соціальні зв'язки відіграють важливу роль у рішенні про повернення. Багато біженців мають зв'язки з новими друзями та колегами за кордоном, що може ускладнити їхнє бажання повернутися. Збереження української мови та культури за кордоном також може вплинути на рішення про повернення. Якщо українці відчувають підтримку своєї культури за межами країни, це може зменшити їхнє бажання повертатися. Прагнення повернутися до звичних культурних практик і свят, що мають значення для особистого життя. Емоційний зв'язок з рідним містом чи селом, де людина провела більшу частину свого життя.  Вплив суспільних настроїв щодо війни та її наслідків на повернення, зокрема, страх перед осудженням за виїзд під час конфлікту. Доступ до інформації про ситуацію в Україні, що впливає на готовність повернутися.

Загалом, для успішного повернення українців необхідно враховувати всі ці фактори та розробити комплексну стратегію, що включає економічні стимули, забезпечення безпеки та підтримку культурних зв'язків.

Висновки. Повернення українців в Україну після виїзду через війну є складним процесом, що залежить від різноманітних факторів. Економічні умови, такі як доступ до роботи та житла, відіграють ключову роль у прийнятті рішення про повернення. Соціологічні аспекти, зокрема родинні зв’язки та відчуття спільноти, також суттєво впливають на цей процес. Психологічні фактори, такі як емоційний зв'язок з батьківщиною та відчуття безпеки, є важливими для формування бажання повернутися. Культурологічні елементи, включаючи збереження національної ідентичності та мовну підтримку, також грають значну роль. Отже, для успішного повернення українців необхідно враховувати всі ці аспекти та забезпечити комплексний підхід у державній політиці, спрямований на створення сприятливих умов для реінтеграції. Ключову роль у цій роботі повинно відіграти  Міністерство єдності.