«КРОК» Конференції, Забезпечення психологічної підтримки та адаптації українців у повоєнний період - 2024

Розмір шрифта: 
ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ СТРЕСОСТІЙКОСТІ У ВОЄННИЙ ТА ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД ЗА МЕТОДОМ «ДОРОЖНЯ КАРТА РЕЗЕЛЬЄНТНОСТІ» Д.МІХЕНБАУМА
Олена Вікторівна Никоненко

Тези


Стресостійкість розглядається у психології як здатність особистості протистояти стресу, чинити опір. Стійкість організму до стресу є корисною захисною функцією, яка дозволяє людині успішно адаптуватися до умов навколишнього середовища, протидіяти негативному впливу зовнішніх і внутрішніх стресогенних чинників.

Більшість зарубіжних дослідників визначають поняття «резильєнтність» як здатність особистості долати негативні життєві обставини з можливістю відновлювати свій психологічний і фізичний ресурс, зберігаючи здатність до розвитку. Так, N. Garmezy трактує резильєнтність як здатність особистості до регенерації внутрішнього ресурсу після стресових впливів і до збереження та розвитку адаптивних навичок. На думку Дж. Річардсона, резильєнтність – це процес опанування стресорів, неочікуваними змінами та несприятливими подіями, що виникають у житті особистості. Отже, більшість авторів вказують на те, що резильєнтність є не тільки наявністю особистісної стійкості та рівноваги після впливу несприятливих подій, а й виходом зі стресу з підвищенням психологічних і фізичних компетентностей людини, тобто має відбуватися післякризове зростання особистості ( Кузікова,  & Щербак, 2022).

Метод «Дорожня карта резельєнтности»  розроблений Дональдом Мейхенбаумом на основі когнітивної моделі стресу. За Мейхенбаумом, ступінь хворобливого впливу стресових ситуацій на людину багато в чому визначається сприйняттям і оцінкою стресу і його наслідків конкретною людиною. У стані стресу актуалізуються різноманітні ірраціональні пізнання, які мають катастрофічний характер і містять недооцінку здатності людини справлятися зі стресом (наприклад, це можуть бути самовербалізації типу «я не впораюся», «у мене все одно нічого не вийде» та інші, що призводять до блокування адаптивної поведінки). Впливаючи на ці пізнання, на думку Д. Мейхенбаума, можна змінити реакцію людини на стрес і його поведінку в стресовій ситуації. Клієнта вчать справлятися з легкими стресовими ситуаціями і тим самим готують його до більш складних, реальних стресів у житті.

На першому етапі (ідентифікація) клієнт виявляє важливі для нього стресори і за допомогою самоспостереження розкриває свої очікування і плани у зв'язку зі стресорами. Це призводить до раціонального розуміння клієнтом природи виникнення його реакції на стрес.

На другому етапі (інтервенції) здійснюється практичне навчання конкретним навичкам подолання стресових ситуацій та їх відпрацювання в заданих і контрольованих умовах. При цьому  ефективна поведінка послідовно виробляється на етапі підготовки до стресу, в момент переживання стресу і після стресової події.

На третьому етапі (застосування навичок) клієнт вчиться застосовувати ефективні техніки освоєння стресу в повсякденному житті. Функції психолога на цьому етапі полягають в контролі і, при необхідності, корекції поведінки клієнта (Meichenbaum, 2003).

Ресурси резельєнтність, на думку Д.Міхенбаума (Meichenbaum, 2012) формуються на наступних рівнях: 1) фізичний ( сон, фізичні вправи, здорове харчування); 2) інтерперсональному ( комунікація, залучення до взаємодопомоги в соціальних групах, формування навичок безконфліктної поведінки, залучення до культурних традицій); 3) емоційному ( культивація позитивних емоцій; використання техніки щоденник емоцій, майндфулнес, застосування гумору); 4) когнітивний ( планування цілей; розвиток навичок критичного мислення; подолання когнітивних викривлень); 5) поведінковий ( навички релаксації; використання арттерапії та щоденного читання; перерви від прочитування новин та використання соцмереж)  6) екзестенційний ( переоцінка цінностей - від матеріальних до більш духовних, участь у релігійній громаді або волонтерській діяльності, культивація надії на противагу зневірі).


Цитування


  1. Кузікова, С., & Щербак, Т. (2022). Теоретико-емпіричний аналіз проблеми резильєнтності та стресостійкості в педагогічній діяльності. Психологічний журнал, (8), 39–46. https://doi.org/10.31499/2617-2100.8.2022.258313

  1. Meichenbaum, Donald (2003-02-01). Cognitive–Behavior Therapy: Folktales and the Unexpurgated History. Cognitive Therapy and Research. 27 (1): 125–129. doi:10.1023/A:1022546915731. ISSN 1573-2819. S2CID 29133357.

  1. Meichenbaum, D. (2012). Roadmap to Resilience: A Guide for Military, Trauma Victims and Their Families. July 2015Child & Family Behavior Therapy 37(3):150716084327001 DOI:10.1080/07317107.2015.1072000