Стрес є складовою частиною життя, природним побічним продуктом будь-якої діяльності, який відображає потребу людини в адаптації, у пристосуванні до мінливих умов життя. Це вимагає напруження захисних сил, мобілізації внутрішніх ресурсів організму, щоб енергетично забезпечити можливість виконання нових завдань. Сильний стрес викликає розлади фізичної, психічної й соціальної складової цілісності людини. Її харчова поведінка також може сильно змінюватися через стрес.

Дослідники виділяють три типи розладів харчової поведінки на фоні стресу. Це – емоціогенний, обмежувальний та екстернальний типи.

В основі емоціогенного переїдання лежить споживання їжі як відповідь на емоційні тригери (на травматичні та стресові події), а не на відчуття справжнього відчуття голоду. Люди з нормальною масою тіла можуть мати емоціогенний тип харчової поведінки, однак за наявності схильності до ожиріння цей тип харчової поведінки може стати для них серйозною проблемою. Більше половини (57,3%) дорослих, що мають надлишкову масу тіла й/або страждають на ожиріння, демонструють саме емоціогенний тип харчової поведінки [2, с. 58].

Емоціогенне переїдання є предиктором швидкого набору й повільного зниження маси тіла. У порівнянні з людьми з нормальним типом харчової поведінки, особи, схильні до емоціогенного переїдання, вживають значно більшу кількість солодкої та жирної висококалорійної їжі, частіше перекушують між прийомами їжі та більш піддані переїданням під впливом стресових факторів [4, с. 38].

При недоїданні організм не може відрізнити добровільне обмеження харчування від реальної нестачі поживних речовин і реагує зміною метаболізму, характерною для умов нестачі харчових ресурсів: швидкість анаболізму сповільнюється, підвищується апетит, виникає постійне відчуття голоду. У результаті люди, що дотримуються дієт, відчувають інтенсивну фрустрацію, яка підвищує ризик втрати контролю над прийомом їжі при обмеженні харчування.

Особливо яскраво це проявляється на фоні стресу. Дійсно, при стресі або при індукції негативних емоцій в осіб, що дотримуються дієт, відзначається більш високе споживання їжі в порівнянні з тими, хто її не дотримується. Суворе дотримання дієти підвищує ризик розвитку емоціогенного типу харчової поведінки [4, с. 39]. У цьому випадку можна говорити про змішану форму.

Іще одним наслідком безперервної боротьби з відчуттям голоду при дотриманні дієти може бути те, що люди перестають відчувати почуття ситості. Це є додатковим чинником ризику розвитку емоціогенного переїдання. Тенденція переїдати у відповідь на стрес або негативні емоції є атиповою. При типовій реакції на стрес у людини, навпаки, знижується апетит, оскільки фізіологічні ефекти, викликані активацією симпатичної нервової системи, імітують стан насичення [3, с. 110].

Обмежувальний тип харчової поведінки описують як тенденцію обмежувати харчування з метою схуднення або запобігання набору маси тіла. Тобто, цей тип харчової поведінки перебуває під когнітивним, а не під фізіологічним контролем. Хоча обмежувальна поведінка тісно пов'язана з дієтою, все ж вони не еквівалентні головним чином тому, що обмежувальний харчової поведінки у більшій мірі відноситься до наміру дотримуватися дієти, а не до фактичного її дотримання.

Люди з обмежувальним типом харчової поведінки демонструють набагато менше споживання їжі в порівнянні зі здоровими людьми й особами з іншими типами патологічної харчової поведінки. Менше споживання їжі асоційоване не тільки з вибором певних продуктів і зниженою кількістю споживаних калорій, але й з меншою частотою прийомів їжі й відсутністю перекусів протягом  дня [1, с. 20].

Екстернальний тип харчової поведінки також пов'язаний з переїданням. При даному типі харчової поведінки спостерігається підвищена реакція людини не на внутрішні стимули до прийому їжі, а на зовнішні, такі як вигляд або запах їжі. Дослідження показали, що екстернальне харчування, пов'язане зі збільшенням споживання калорій у діапазоні від 3 днів до 1 місяця, зустрічається досить часто (10-17%) у жінок з нормальною масою тіла. Розвиток екстернального типу харчової поведінки позитивно корелює зі статтю, підвищеним споживанням солодкої їжі, наприклад, у дітей і частими швидкими перекусами (наприклад, снеками) у жінок [5, с. 257].

Крім того, відповідно до концепції екстернального типу харчової поведінки, особи з таким типом мають підвищену чутливість до сигналів харчової винагороди й/або більш слабку здатність регулювати свої когнітивні реакції на харчові сигнали [5, с. 258].

У підсумку відзначимо, що стрес є таким станом, за якого благополуччя організму перебуває під загрозою; він же є фактором, який веде до порушень харчової поведінки. Тому корекція емоційної сфери й навчання навичкам управління стресом дозволяють запобігти розвитку нездорової харчової поведінки.