У сучасних умовах постійних геополітичних напружень та військових конфліктів в Україні питання адаптивності особистості до екстремальних умов стає особливо важливим. Ключовою складовою, що визначає здатність ефективно функціонувати під час воєнних дій, є рівень емоційного інтелекту.

Зростаючий інтерес до дослідження впливу емоційного інтелекту на адаптивність став причиною багатьох наукових досліджень. Емоційний інтелект включає здатність розпізнавати і керувати власними емоціями, спілкуватися в стресових ситуаціях, розв’язувати конфлікти та приймати рішення в екстремальних умовах. Ці аспекти допомагають зрозуміти, як емоційний інтелект впливає на пристосування особистості до складних умов воєнного стану.

Емоційний інтелект — це здатність усвідомлювати та контролювати власні емоції і емоції інших, а також співпереживати і усвідомлювати потреби. Високий рівень емоційного інтелекту сприяє розвитку навичок і знань, необхідних для життєстійкості в складних ситуаціях.

У контексті воєнного стану, коли умови є небезпечними та стресогенними, емоційний інтелект стає важливим для психологічної стійкості та адаптації. Він впливає на здатність особистості ефективно пристосовуватися до нових ситуацій і взаємодіяти в соціальному середовищі.

Рівень емоційного інтелекту визначається здатністю особистості відчувати та ідентифікувати свої емоції, а також умінням ефективно ними керувати. Цю концепцію акцентує Деніел Гоулман, який розглядає емоційний інтелект як систему самопізнання та саморегулювання [8.].

В своїх роботах Бар-Он визначає роль емпатії в емоційному інтелекті, вказуючи на її важливість для побудови успішних міжособистісних стосунків, особливо за умов стресу та напружених ситуацій [6].

Окремо треба зазначити, що Р. Бан-Он і Д. Голуман у своїх моделях розглядали здатність до адаптації як окремий елемент емоційного інтелекту. Р. Бан-Он пов'язав емоційний інтелект і стратегії подолання, які спрямовані на розв'язання проблеми та позначив їх як адаптивні. Якщо людина уникає проблем, то такі стратегії подолання вказують на низький рівень емоційного інтелекту. [8]

Г. Маєр і П. Саловей визначають емоційний інтелект як здатність розпізнавати, розуміти та реагувати на емоції, а також уміння керувати ними. В екстремальних умовах, таких як військовий конфлікт, стратегії розв'язання конфліктів стають важливим елементом адаптивної поведінки [10].

Що до поняття адаптації, то аналіз досліджень підкреслив важливість розуміння адаптації не лише як пристосування до середовища, а й як взаємодії взаємопов'язаних процесів, спрямованих у протилежних напрямках, у врівноваженні суб'єкта та його оточення [1]. Адаптація концептуалізується як складний і активний процес, який слід розглядати не тільки як взаємне пристосування індивіда і середовища, але і як їх поєднання в нову систему більш високого рівня організації.

Отже, адаптація - це здатність людини ефективно регулювати свої емоції та поведінку, щоб адекватно реагувати на зміни ситуації та відповідати на нові виклики [7].

Концепція адаптації тісно пов'язана зі стресом і розвивалася на основі ідей В. Кеннона і Г. Сельє [2]. Адаптацію в умовах воєнного конфлікту розглядають як системну реакцію організму на тривалий вплив зовнішнього середовища, що забезпечує життєдіяльність шляхом формування адекватної первинної реакції на зовнішні стимули.

Адаптація під час воєнних дій є основою резилієнтності та життєздатності особистості, включаючи зміни у способі життя, такі як безробіття, бідність, обстріли, евакуація та втрата рідних [5]. Вона також передбачає вибіркові зміни у сферах життя, такі як вибір професії та кола спілкування, а також створення "ніш" — спеціально організованого середовища, що враховує індивідуальні здібності.

Для протистояння постійному стресу важливо розвивати стресостійкість і адаптивність, які допомагають переживати стрес без шкоди для здоров'я. Адаптивність є складовою емоційного інтелекту, що захищає психіку від руйнівного стресу. Люди з високим емоційним інтелектом легше регулюють свою поведінку та управляють реакціями, переживаючи менше негативних емоцій.

Дослідження Л. Кеверескі та його співавторів показує, що особи з низьким емоційним інтелектом більш схильні до порушень психічного здоров'я у стресових ситуаціях. Це свідчить про їхню уразливість до погіршення психічного стану в порівнянні з людьми з високим емоційним інтелектом, які реагують на стрес менш агресивно [9].

Отже, багато досліджень підтвердило позитивну роль емоційного інтелекту в різних стресогенних умовах: в цілому високий емоційний інтелект захищає людину, зокрема жінок від наслідків стресових подій, але він не може вберегти їх від травматичної події, насильства, а у випадку кумулятивних негативних життєвих подій емоційному інтелекту не вдається змінити їх наслідки.

А.О. Нагорна вважає, що прогнозування емоційних стресів (власних і найближчого оточення) проходить через кілька стадій [3]: спочатку відбувається ідентифікація емоційного стану, що включає спостереження, фіксацію та вербалізацію; потім встановлюються причинно-наслідкові зв’язки між емоційним і соматичним станом та подіями; далі йде когнітивне опрацювання, яке визначає суб'єктивну оцінку рівня стресогенності подразників; останньою є стадія прогнозування, де на основі отриманих даних будується план дій. Цей механізм, на думку Нагорної, дозволяє досягти «емоційного імунітету» і навчитися ефективно реагувати на стресогенні ситуації, адже особистість не може уникнути стресу, тому важливо навчитися самовладати своїми емоціями і виробити стратегію дій.

Наукові дослідження показують, що травматичний досвід може мати не лише негативні наслідки, а й сприяти відновленню, постановці нових життєвих цілей та пошуку сенсу життя [11]. Адаптація громади до наслідків збройного конфлікту розглядається як результат подолання життєвих труднощів. Хоча криза може негативно впливати на умови життя, вона також стимулює мобілізацію прихованих можливостей і виявлення нереалізованого потенціалу [4]. Високий рівень емоційного інтелекту допомагає людям краще справлятися зі стресом, швидше адаптуватися до нових умов і покращувати міжособистісні стосунки, що є критично важливим для побудови довіри та підтримки в суспільстві під час воєнного часу.

Узагальнюючи все вище описане, стає цілком очевидним, що емоційний інтелект має великий вплив на здатність особистості адаптуватися до змін у навколишньому середовищі. Особливо це відбувається через спроможність розуміти власні емоції, керувати ними, а також розуміти та тлумачити емоції інших людей. Таким чином, рівень емоційного інтелекту може суттєво впливати на адаптивність особистості у воєнний період. Особи з високим рівнем емоційного інтелекту можуть краще справлятися зі стресом, швидше пристосовуватися до змін і покращувати міжособистісні стосунки, що робить їх успішнішими у воєнних умовах.