Широкомасштабна війна, що розпочалася на території України 24 лютого 2022 року, не має жодних аналогів в історії нашої держави. Необхідність вивчення психологічних змін, які відбуваються у військових, що стоять на захисті нашої держави, базується на доведеному положенні про високу психотравматизацію від участі в бойових діях, яка може призводити до психічних, психологічних та психосоматичних порушень. Вивчення особливостей посттравматичного стресового розладу в учасників наявних бойових дій, сприятиме збереженню, відновленню здоров’я та працездатності військовослужбовців.

Основною реакцією воїна на події бою є бойовий стрес, специфічною особливістю якого є наявність стресфакторів, що притаманні виключно бойовій обстановці і включають як фізіологічні, так і психологічні фактори впливу. До даних факторів відносяться: небезпека, усвідомлення загрози життю та здоров’ю; раптовість обстрілів, засідок, підриви на мінах тощо; ізольованість дій у відриві від головних сил; невизначеність, брак або суперечливість інформації про бойове завдання, про противника і характер його дій; новизна обстановки, сприйняття якої залежить від досвіду воїна; неконтрольованість подій; високий динамізм та інтенсивність бойових дій; дефіцит часу, необхідного для успішного виконання завдання в умовах зміни змісту та структури діяльності, постійне очікування нападу противника; порушення фізіологічного ритму сну і неспання; сенсорне перевантаження або депривація; зневоднення і виснаження організму внаслідок дефіциту харчування, вітамінів, одноманітна їжа; погані гігієнічні умови; фізичні перевантаження або недостатня рухливість; поранення або каліцтво; сексуальна фрустрація; залежність від психоактивних речовин [1].

В результаті впливу бойового стресу відбувається ураження психіки, яке є варіантом адаптованості воїна до небезпечних умов перебування і має форму бойової психічної травми. Бойова психічна травма – це адекватна реакція організму воїна на неадекватну ситуацію зовнішнього середовища.

«Бойова психічна травма – це прорив бойовим стрес-фактором захисного шару психіки (злам психологічної стійкості), що супроводжується руйнуванням базових цінностей особистості та формуванням патологічних механізмів регуляції поведінки» [2].

Дж. В. Еппел та П. Лефевр на підставі своїх спостережень зробили висновки, що процеси декомпенсації в більшості учасників бойових дій розпочинаються за 8-12 місяців після прибуття [1]. Разом з тим, за емпіричними дослідженнями О. А. Блінова, критичною межею впливу бойового стресу є термін в 24 місяці, після чого відбуваються руйнівні процеси в психоемоційній та особистісній сферах, набувають розвитку стресові розлади [3].

По мірі збільшення тривалості перебування в бойових обставинах «закріплюється пам’ятний слід нових поведінкових звичок і стереотипів, які мають першочергове значення для виживання та виконання поставлених задач, тому ці пристосувальні трансформації за межами життєво небезпечної ситуації постають негативними, дезадаптувальними й утворюють осьову симптоматику бойових стресових розладів».[1]

Існує принципова відмінність між «“класичною” психогенією і “бойовою психологічною травмою”», яка полягає в виснажливому впливі факторів бойової ситуації на організм та відсутністю одужання після припинення дії бойового стресу на відміну від «“класичної” психотравми», що є її основним загальновизнаним критерієм.[1]

Сучасні українські психіатри та психологи звертають особливу увагу фахівців сфери психічного здоров’я на можливість розвитку в учасників тривалих бойових дій комплексного ПТСР (6В41 за МКХ-11). ПТСР розвивається зазвичай внаслідок однієї або кількох виражених психологічних травм, тоді як комплексний ПТСР є результатом тривалих, повторюваних, множинних травматичних подій таких як: участь у тривалих бойових діях, перебування у військовому полоні, жертви насилля і тортур, заручники, які утримувалися в ізольованих камерах.

«Виокремлюють дві великі групи симптомів, пов’язані з комплексним ПТСР: пов’язані з ПТСР та симптоми, пов’язані з порушенням самоорганізації. Останні класифікують на три групи: міжособистісні проблеми (відсутність почуття близькості, довіри, труднощі в підтриманні стосунків), негативна самооцінка (почуття провини, сорому, нікчемності, меншовартості), проблеми в регуляції афекту (підвищена емоційна реактивність, дисоціативне переживання чи емоційне заціпеніння)». Психотравмувальна подія в минулому також призводить до високої ймовірності виникнення в учасника тривалих бойових дій комплексного ПТСР.[4]

Негативні психологічні наслідки психотравмуючого бойового стресу: відчуття нереальності свого існування; втрата сенсу життя; почуття наближення катастрофічних змін у житті, швидкої смерті; втрата почуття самоідентичності, відчуття внутрішньоособистісної дезінтеграції; переживання почуття провини за свої дії або ідеалізація цих дій; неадекватне зниження або завищення самооцінки; різкі зміни в сприйнятті «Я-образу»; почуття безпорадності або переоцінка своїх можливостей впливу на події життя; нав’язливе переосмислення свого досвіду; підвищена емоційна чутливість, сентиментальність або зниження емоційної сензитивності і уникнення близьких емоційних контактів; дратівливість, запальність та агресивність в поведінці; замкнутість; прагнення постійно згадувати про те, що трапилося або уникати цих спогадів; тривожність або нехтування небезпекою; психічна напруженість і необґрунтована пильність; зниження емоційного фону, пригніченість; суїцидальні думки і суїцидальні настрої; поява асоціальних тенденцій; потреба в «екстремальних» відчуттях, пов’язаних з небезпекою для життя.[5]

На субклінічному рівні: переживання, нав’язливі спогади, образи, відчуття, які виникають спонтанно і мають інтенсивний вплив; нездатність відтворити в пам’яті події, що відбулися в психотравмуючій ситуації, або їх окремі обставини; загальмованість мислення; нездатність повністю сконцентруватися на виконанні завдання, одній діяльності; труднощі у запам’ятовуванні нескладної інформації; труднощі при засинанні, розлади сну, жахіття; страхи (темряви, висоти, самотності тощо); різкі коливання настрою від підвищено-піднесеного до пригнічено-тужливого; неконтрольовані спалахи гніву і злобно-агресивні реакції; різке зниження працездатності і продуктивності діяльності; помітне зниження ефективності саморегуляції і самоконтролю.[5]

Висновки: Тривала участь у бойових діях в умовах постійного впливу стрес-факторів бойової ситуації протягом 24 місяців і більше призводить до руйнівних процесів в психоемоційній та особистісній сферах воїна. Перебіг посттравматичного стресового розладу, крім «класичних» ознак і симптомів, набуває й симптомів інших розладів та супутніх станів таких як: тривога; розлади, пов'язані з вживанням психоактивних речовин; депресія; розлад особистості; дисоціативні стани; фрагментацію особистості; комплексний ПТСР; симптоми розладу тривалого горя. Подальше дослідження особливостей прояву ПТСР, який спричинений участю в тривалих бойових діях, дозволить створити ефективні інтегративні технології психологічної реабілітації та відновлення, направлені не тільки на зменшення або усунення симптомів ПТСР, відновлення соціального функціонування й працездатності воїна, але й на відбудову цілісної, гармонійної, самоврегульованої та самоактуалізованої особистості.