Сучасна реальність свідчить про те, що війна, яка по суті почалася в нашій країні ще 2014 році як антитерористична операція,   та конфлікти, які на разі переживає наша країна, залишають важкі сліди на психічному здоров’ї індивіда, зокрема місце мають травматичний стрес та виражений стресовий розлад, які впливають не тільки на самих бійців, які повернулися із зони бойових дій але й на їх родини. Антитерористична операція на території України за своєю повномасштабністю та кількістю може бути порівняна із справжньою війною, але на той час мобілізовані не були готові та підготовлені до такого масштабу подій, тож не встигали адаптуватися психологічно та емоційно до нових викликів, насилля та смерті. Ці та інші чинники призводили до того, що бійці отримували на передовій травматичний стрес, а повертаючись  додому, цей стрес вже мав вплив і на безпосереднє близьке оточення, рідних та друзів  [1].

Тривала стресова ситуація, що складається в країні вже протягом багатьох років, різнобічно впливає на зовсім різні категорії осіб, включаючи дітей, дорослих, учасників антитерористичної операції, їхні родини, волонтерів, соціальних та психологічних працівників. Адаптивні можливості людини мають свої межі, і коли вони вичерпуються, може виникнути злам адаптивного бар’єра. Це призводить до низки проблем, а саме, до зниження психологічного здоров’я, загострення хронічних захворювань і зменшення працездатності, викликаючи потребу в негайній психологічній допомозі [2].

Реабілітаційні послуги мають бути надані кваліфікованими фахівцями, бути тривалими та доступними для всіх, незалежно від місця проживання та фінансових можливостей. Спеціалізована реабілітація включає соціально-психологічні програми, які ведуть фахівці різних сфер, оскільки травма війни потребує комплексного підходу. На додаток до професійної психологічної допомоги, американські реабілітаційні центри використовують альтернативні методи, такі як, релаксація, масаж, арт-терапія та терапія з участю тварин. Цей підхід ефективно реалізований реабілітаційному центрі у таті Коннектикут, який допомагає ветеранам з психічними проблемами та зловживанням наркотиками, а також бездомним і літнім людям. Робота команди фахівців забезпечує реабілітацію різноманітних програм, включаючи екстрене втручання, психотерапію та професійну переорієнтацію. Психологи, співпрацюючи з різними спеціалістами, забезпечують ефективну допомогу тим, хто потребує реабілітації [2; 4].

Досі невідомо, чи соціальна підтримка прямо впливає на травмовану людину, чи ж вона опосередковано впливає, змінюючи позитивно сприйняття пережитих подій. Але одне є точно незаперечним: стійка соціальна підтримка має «амортизаційний, чи буферний (пом’якшувальний)» ефект [5].

Важливо враховувати індивідуальні особистісні ресурси, які дозволяють людині самостійно відновлюватися після різних втрат. Підкреслюється значення психогігієни та методів самодопомоги для підвищення стресостійкості, розвитку навичок самоопанування та ефективного управління емоціями. Сучасні дослідники даної теми доходять висновків, що тренінги та консультації не можуть охопити всіх, хто потребує реабілітації. Виділяється важливість того, щоб самостійно звертатися до різноманітних методів саморегуляції та позитивної мотивації. Підкреслюється, що відновлення психічного здоров’я є завданням самої людини, і вироблення позитивних установок сприяє легкому та швидкому проходженню навчання різноманітних методів саморегуляції. Заохочується особисто визначати можливості самовдосконалення, реагуючи на потреби психологічного здоров’я, і поступово розвивати нові ресурси для стабільної життєстійкості [2].

Спроможність зосереджуватися на меті і шляхах її досягнення, є ключовим елементом самовідновлення. Замість довгого очікування на майбутній результат, ефективніше орієнтуватися одночасно на ціль та способи її досягнення, отримуючи задоволення вже від сьогодніщніх кроків. Розбиття великих цілей на невеликі етапи сприяє відчуттю поступу та підвищує самоповагу. Покращуючи психологічне здоров’я, людина стає здатною радіти життю та будувати позитивні відносини, розвиваючи емоційний інтелект. Розвиток емоційних здібностей сприяє створенню комфортного простору життя та задоволеності сімейними стосунками. Самодопомога стає ефективною, коли людина починає працювати над самоприйняттям, розвивати комунікативні компетентності, працює над самореалізацією і власною цілісністю. Самоприйняття включає розвиток рефлексійності, увагу до  внутрішніх суперечностей та власного ставлення до мінливих обставин [2].

З початком антитерористичної операції на території України багато науковців, серед яких виділяються психологи та вчені, активно розпочали дослідження психологічного здоров’я не тільки військовослужбовців, які перебувають на полі бою та тих, хто вже повернувся з війни, але й цивільних громадян, вимушених переселенців, дітей, всіх, хто так чи інакше постраждав від військового конфлікту.  На разі активно досліджується вплив стресових ситуацій та психічне здоров’я громадян та розробляються інноваційні методи психотерапії, реабілітації, психологічної допомоги та самодопомоги. Вивчаються психологічні аспекти адаптації до воєнного конфлікту та розвиваються ефективні підходи до підтримки осіб, які опинилися в умовах стресу. Проводиться просвітницька робота, семінари, тренінги, робота у групах підтримки, де психологи пояснюють основні правила того, як кожен може допомогти собі у кризовій ситуації. Методики самодопомоги, розроблені українськими науковцями, психологами, спрямовані на підвищення рівня психологічної стійкості населення та формування навичок саморегуляції в умовах стресу [1; 2; 6; 7].

Враховуючи все вищесказане, можна підкреслити, що важливість психологічної самодопомоги в умовах війни надзвичайно актуальна та охоплює не лише військових, але й цивільне населення. Дослідження вчених, проаналізованих в ході даної роботи, свідчать про необхідність розробки і впровадження методик самодопомоги для збереження психічного здоров’я населення. Важливим аспектом є розуміння того, що психологічна самодопомога не є виключно інструментом лікування, але й також сприяє попередженню розвитку психічних порушень і підвищенню рівня психологічної стійкості особистості. Дослідження цього питання сприяють формуванню інтегрованого підходу до психологічної підтримки, що враховує особливості військових та цивільних контингентів.

Зазначимо, що розвиток ефективних стратегій психологічної самодопомоги є актуальним завданням у контексті сучасних військових конфліктів. Це може включати в себе навчання методам релаксації, стресового менеджменту та підтримки важливих соціальних зв’язків. Заходи з психологічної самодопомоги можуть виявитися вирішальними для забезпечення психічного благополуччя та витривалості населення в умовах воєнного конфлікту.

Психологічна самодопомога в умовах тривалої травматизації є ключовим аспектом відновлення особистості, особливо в контексті воєнних дій та соціальної дезорієнтації. Однією з важливих умов для ефективного відновлення є готовність особистості до творчого конструювання власного життя. Це дозволяє не тільки відновити психологічне здоров’я, але й підвищити суб’єктивне благополуччя у сімейній, особистій та професійній сферах [8].

Ресурсні модуси відновлення включають три ключові елементи: базовий, інструментальний та буферний. Базовий модус спрямований на підвищення життєздатності особистості, допомагаючи відновити внутрішню енергію для подолання життєвих викликів. Інструментальний модус включає використання сучасних мобільних застосунків, які надають підтримку в реабілітаційних процесах, забезпечуючи інформативну, діагностичну та моніторингову функції. Це дозволяє особистості активно працювати над відновленням психічного стану у зручний та доступний спосіб. Буферний модус, у свою чергу, передбачає участь у групових відновлювальних практиках, таких як плейбек-театр, що сприяє відновленню через емоційне переживання та інтеграцію травматичного досвіду [8].

Окрему увагу слід приділити переінтерпретації травматичного досвіду як ресурсу для розвитку життєвих навичок. Це сприяє формуванню нових, більш продуктивних моделей поведінки, допомагає відновити самоідентифікацію та створює підґрунтя для посттравматичного зростання [8]. Крім того, важливу роль відіграє розвиток емоційної стійкості. Технології відновлення емоційної стійкості спрямовані на рефлексію власних емоційних станів та розвиток стратегій виходу із складних ситуацій, що дозволяє особистості зберігати внутрішній баланс і контроль у стресових обставинах [8].

Таким чином, комплексний підхід до психологічної самодопомоги передбачає використання різних технологій, що сприяють активізації життєвих ресурсів, відновленню самоідентифікації та зміцненню емоційної стійкості. Впровадження цих технологій сприяє не тільки подоланню наслідків травматичних подій, але й посттравматичному зростанню особистості [8].

Українські вчені С. Дембіцький, О. Злобіна та Н. Костенко в своїй колективній монографії досліджують психологічне благополуччя українців та стратегії їх адаптації в умовах повномасштабного вторгнення, спираючись на дані ВООЗ за 2022 рік [9].

За оцінками ВООЗ, психічні розлади є поширеними серед населення, яке постраждало від конфліктів: легкі форми депресії, тривоги і ПТСР фіксуються у 13% випадків, помірні – у 4%, а важкі, такі як шизофренія чи біполярний розлад, – у 5%. Жінки частіше страждають на депресію, а з віком ризик розвитку психічних розладів під час конфліктів зростає [9].

У монографії зазначено, що близько 20% населення в надзвичайних ситуаціях виявляють вразливість і потребують психологічної чи психіатричної допомоги. Хоча наукові дані свідчать про наявність негативних симптомів у багатьох людей під час війни, більшість населення демонструє стійкість навіть в умовах тяжких травматичних подій. Це свідчить про можливість створення ефективних систем підтримки ментального здоров’я як під час криз, так і після їх завершення [9].

Згідно з ВООЗ, понад 8,5 мільйонів українців мають ризик розвитку психічних розладів через війну. Особливо вразливими є мешканці звільнених територій, які пережили окупацію, оскільки стресові ситуації можуть призводити до почуття безпорадності через зіткнення з нетиповими і негуманними умовами життя [9].

У рамках восьмої хвилі проєкту "Україна в умовах війни", соціологічна група "Рейтинг" дослідила психологічні аспекти адаптації до стресу, життєстійкість та рівні виснаження. Дослідження показало, що близько 50% опитаних намагаються активно вирішувати свої проблеми, 35% обирають пасивну стратегію — чекають на кращий час для рішень, а 13% шукають підтримку у інших [9].

Конструктивні стратегії поведінки виявлені у 63% респондентів. Мешканці сходу частіше звертаються за допомогою, а молодь і жінки схильні до пасивних стратегій. Ті, хто працює, більш схильні до активного вирішення проблем, оскільки наявність роботи підтримує їх фінансову та соціальну стабільність [9].

У дослідженні 2022 року (Tytarenko, 2023) вивчалися практики посттравматичного відновлення серед українців під час гострої фази війни. Було виявлено 9 основних практик, які використовувалися для подолання негативних наслідків травматичного досвіду:

1. Побутові та сімейно-комунікативні практики: Основна увага приділялася рутинним діям, турботі про близьких, дітей та домашніх тварин, що підкреслює важливість сімейної підтримки.
2. Робочі та волонтерські практики: Багато людей використовували професійну діяльність або волонтерство для подолання травми, зокрема відчуття внеску у допомогу армії чи постраждалим.
3. Рефлексивно-розвивальні та патріотичні практики: Важливими стали рефлексія, навички самоконтролю, готовність до відповідальних рішень, а також гордість за національну єдність та ЗСУ.
4. Медитативно-духовні, інформаційно-аналітичні та терапевтичні практики: Менш поширені, але важливі практики включали медитацію, аналіз інформації та звернення до психологів.

Для військових ключовими практиками були сімейно-комунікативні, патріотичні та робочі, а мобілізовані без досвіду додатково використовували релаксаційні методи. Дослідження показало важливість соціальної підтримки та індивідуального досвіду в процесі відновлення під час війни.

В ході написання магістерської роботи на тему: «Психологічна самодопомога як засіб подолання особистісної кризи в контексті війни» нами було проведено дослідження, спрямоване на оцінку ефективності тренінгу психологічної самодопомоги, розробленого спеціально для українців, які знаходяться під впливом кризових обставин війни. Ми прагнули зрозуміти, як ця програма допомагає підвищити стресостійкість, знизити тривожність і покращити копінг-стратегії – і які реальні результати вона приносить.

Для вимірювання рівня стресостійкості застосовувався «Опитувальник стресостійкості» (автори Н.В. Киршева та Н.В. Рябчикова), який визначає ступінь здатності особистості долати стресові ситуації. Результати показали значне зростання показників стресостійкості після проходження тренінгу: середній бал підвищився з 54,2 до 67,8 (р<0,01). Цей результат підтверджує ефективність тренінгу для зміцнення здатності справлятися зі стресовими подіями.

Рівень тривожності оцінювався за шкалою тривожності Тейлора (адаптація Немчина). Після тренінгу кількість учасників з високим рівнем тривожності зменшилася на 35%, а з низьким рівнем — зросла на 42%. Показники середньої тривожності знизилися з 58,5 до 45,3 (р<0,05), що свідчить про стабілізацію емоційного стану учасників та ефективність програми у зниженні тривожності.

Для аналізу копінг-стратегій використовувався опитувальник копінг-поведінки (автори С. Норман, Д. Ф. Ендлер, Д. А. Джеймс, адаптація Крюкової). Учасники продемонстрували зростання використання проблемно-орієнтованих стратегій на 48% та зменшення уникальних стратегій на 29%. Такі зміни корелювали із підвищенням рівня самоповаги (r=0,57), що вказує на ефективність тренінгу у формуванні впевненості та конструктивних копінг-стратегій.

Для оцінки самоповаги використовувалася Шкала Розенберга (Rosenberg's Self-Esteem Scale). Показники самоповаги значно зросли після тренінгу: середній бал підвищився з 28,4 до 34,7 (р<0,01), що свідчить про розвиток більш позитивного сприйняття себе серед учасників. Самоповага виявилася ключовим чинником для подолання тривожності та підвищення стресостійкості.

Аналіз результатів виявив кореляцію між рівнем самоповаги та копінг-стратегіями (r=0,61). Учасники з високою самоповагою були більш схильні до використання проблемно-орієнтованих копінг-стратегій та менш схильні до уникальної поведінки, що підкреслює роль самооцінки у розвитку стійкості та ефективної поведінки в умовах стресу.

Дослідження доводить, що тренінг психологічної самодопомоги є ефективним засобом для підвищення стресостійкості, зниження тривожності та розвитку конструктивних копінг-стратегій. Програма продемонструвала значну ефективність для цивільного населення та військових, які перебувають у кризових ситуаціях. Результати свідчать про можливість подальшого використання таких програм для підтримки психічного здоров’я в умовах тривалих стресових ситуацій.