Питання про соціальну ідентичність особистості як автора самореалізації в просторі соціального життя та чинники її становлення є одними з найактуальніших у загальній і соціальній психології. Здатність ототожнювати й увідповіднювати себе із значимим соціальним оточенням, ухвалювати його норми і правила, знаходити своє місце в його просторі  визначає вектор індивідуального розвитку людини як суб’єкта. Соціальна ідентичність є не лише умоглядним показником якості смисложиттєвих (ціннісних) орієнтацій особистості, а й емпіричним показником цієї якості, що дає можливість прогнозувати моделі її поведінки в різних ситуаціях.

Як показано у працях О.М. Борисенко, соціальна ідентичність – це соціально-психологічний феномен, який означає уявлення людини про себе, співвідношення своїх цінностей і потреб з пануючими в соціумі (Еріксон Е.). Цей феномен розглядається вченими з різних точок зору: як здатність сприймати себе з позиції іншої людини (Дж. Мід), ідентичність формується як потреба у схваленні (У. Джеймс), володіння власним «Я» не залежно від обставин (Еріксон Е.), суб'єктивно пережите почуття тотожності та сталості власної особистості при сприйнятті інших. За О.М. Борисенко, кожен індивід соціалізується через ідентифікацію з соціальним середовищем і, спілкуючись з іншими людьми, він співвідносить себе й свою поведінку з оточенням, унаслідок чого формуються його власні погляди, потреби, інтереси (Борисенко О.М., 2017).

Соціальна ідентичність виникає при взаємодії особистості та суспільства. За твердженням О.А. Герасименко, соціальна ідентичність формується через взаємодію індивіда з іншими людьми, через засвоєння норм соціуму, цінностей та світогляду (Герасименко О.А., 2020). На думку Л.В. Джаббарової соціальна ідентичність здійснює вплив на структуру соціальної взаємодії людини, на динаміку соціальної підтримки і сприяє засвоєнню соціального досвіду (Джаббарова Л.В., 2019). Своєю чергою А.І Лиманкіна стверджує, що ключовим чинником формування соціальної ідентичності є вік 11-20 років, оскільки саме «у цей період відбувається боротьба між позитивним полюсом ідентифікації «Я» та негативним полюсом змішування ролей» (Лиманкіна А.І., 2023).

У дискурсі соціалізації особистості особлива увага приділяється її гендерним аспектам, зокрема ґендерним уявленням особистості, які не лише характеризують світ її гендерних репрезентацій, а й значною мірою формують і трансформують цей світ. Гендерні уявлення задають відповідні патерни поведінки та активують саме таку поведінку у реальному житті, і ці моделі поведінки (реалізовані в реальному житті) дають підстави виносити судження про належність індивіда до чоловічої або жіночої статі (Лиманкіна А.І., 2023; Єрмолаєва Т.В., Шваб К.В. , 2018; Кубриченко Т.В., 2018; Рубан А., 2021). Це лише один приклад вияву соціальної ідентичності особистості в гендерному аспекті цієї ідентичності.

Під впливом гендерних уявлень формується не лише гендерна, а й загальна соціальна ідентичність особистості. В результаті взаємодії «Я» та інших аспектів, яка проявляється як значний суб'єктивний досвід психологічної інтеріоризації чоловічих/жіночих характеристик. Гендерна ідентичність передбачає ототожнення себе з тою чи іншою статтю, з тим чи тим ставленням до себе як до представника статі з конкретними особистісними ознаками, а також оволодіння відповідній статі поведінкою (Рубан А., 2021; Струс Л., 2019; Popovych T., 2020). Усі означені щойно питання не мають однозначних відповідей і потребують подальшого наукового аналізу.