Від народження і до останніх днів свого життя людина піддається впливу численних та різноманітних стресорів. Різні люди, і навіть одна і та ж особа в залежності від обставин, можуть по-різному реагувати на стрес, і якщо в одному випадку події чи ситуації з ним пов’язані можуть минати майже непомітно, в іншому стати причиною значного та тривалого дистресу і як наслідок кризи. Важкі відголоски наслідків війни та період нестабільності, що будуть супроводжувати непростий етап відновлення країни після закінчення війни, впливатимуть на різні аспекти благополуччя, в тому числі психологічного, це може стати серйозним викликом для багатьох верств населення.

Психологічна вразливість як компонент та одна з ключових стадій процесу утворення кризи впливає на ймовірність її виникнення та траєкторію розвитку, результатом якого може бути як спад, так і зростання. За відповідних адекватних дій на стадії вразливості є можливість уникнення кризи або зменшення її жорсткості.

В психології відсутнє єдине загальноприйняте визначення вразливості, але є спроби дати таке визначення (Perrig-Chiello et al., 2016) [1], вважається, що вона включає в себе набір емоцій та когніцій, які сприяють шкідливим реакціям на стрес, в тому числі неадаптивній копінг-поведінці, такі реакції на ситуації та критичні життєві події можуть негативно впливати на психологічне, фізичне та соціальне благополуччя (Sinclair and Wallston, 2010) [2], це відсутність або нестача ресурсів, яка за певного контексту наражає на ризик переживання негативних наслідків, пов’язаних з джерелами стресу, це нездатність долати стресори ефективно, нездатність відновлюватися після впливу стресорів або скористатися перевагами можливостей у встановлений термін (Spini et al., 2017) [3], тобто, «в ризику» ті, хто має менше ресурсів або резервів для долання стресорів та наступного відновлення, ті, хто переживає проблеми з копінгом та/або відновленням після стресогенних ситуацій (Studer et al., 2023) [4].

Як зазначають Спіні та Відмер (Spini & Widmer, 2023), дослідження динамічного процесу вразливості відбувається на трьох послідовних взаємопов’язаних стадіях: до впливу стресорів та критичних подій, з фокусуванням на вірогідності їх виникнення, наявних ресурсах та резервах, які можуть запобігти їх виникненню, на першій стадії, впродовж та після впливу стресорів та критичних подій на другій та третій стадії відповідно, з фокусуванням на тому, як стресори долають та як відновлюються після їх впливу [5].

Вразливість до стресорів може бути пов’язана з їх зростанням в певні періоди дорослості, а тим більше в умовах війни та в повоєнний час, зумовлена нестачею чи втратою ресурсів в одній або кількох сферах життя, може вимагати їх перерозподілу в інших сферах життя, призводити до погіршення здатності до копінгу та відновлення після впливу стресорів, впливати на суб’єктивне благополуччя, а отже й резильєнтність.

В рамках емпіричного дослідження магістерської роботи за результатами аналізу різних визначень поняття «вразливість» було виділено наступні її індикатори: особистісні особливості (диспозиційні особливості), копінг-поведінка, ресурсність особистості, в тому числі знання, вміння використовувати та відновлювати ресурси, резильєнтність та рівень суб’єктивного благополуччя.

Аналіз психодіагностичних методик показав відсутність методики безпосереднього визначення та вимірювання психологічної вразливості, тому в рамках емпіричного дослідження для визначення індикаторів психологічної вразливості були відібрані наступні методики, що відповідають критеріям валідності, надійності, сучасності: україномовна адаптація TIPI-UKR (М. Климанська, І. Галецька, 2019) [6] короткого п’ятифакторного опитувальника особистості TIPI (TIPI, Ten Item Personality Inventory, Gosling, S. D., Rentfrow, P. J., Swann, W. B., 2003); україномовна версія Шкали стресостійкості Коннора - Девідсона-10 (CD-RISC-10) (адаптація Н.В. Школіна, І.І. Шаповал, І.В.  Орлова, І.О. Кедик, М.А. Станіславчук) [7]; україномовна адаптація (Т. Яблонська, О. Верник, Г. Гайворонський, 2023) [8] опитувальника Brief-COPE (Carver et al., 1997); опитувальник психологічної ресурсності особистості ОПРО (О. Штепа, 2018) [9]. Питання стосовно задоволеності життям в різних його сферах, наявності досвіду переживання життєвих криз та позитивної або негативної оцінки їх наслідків як ресурсу або фактору вразливості були включені в авторську анкету.

За результатами емпіричного дослідження поширеність життєвих криз, а також їх кількість серед жінок виявилася вищою, ніж серед чоловіків, в той же час частка тих, хто негативно оцінює наслідки пережитих криз в довготривалій перспективі серед чоловіків виявилася вищою, що може бути фактором вразливості. Кількість сфер життя, які вимагають кардинальних змін, серед жінок виявилася більшою, ніж серед чоловіків, що може негативно впливати на загальну задоволеність життям та їх вразливість. Рівень емоційної стабільності як диспозиційної риси, успіху та упевненості у собі як ресурсу у жінок виявився нижчим, а добросовісності як диспозиційної риси та відповідальності й любові як ресурсу вищім, ніж у чоловіків, що також може впливати на їх вразливість до стресорів, оскільки вони можуть виступати як особистісним ресурсом, так і додатковим джерелом стресу та дистресу. В той же час репертуар копінг-стратегій, фокусованих на проблемі та емоціях, у жінок виявився ширшим, ніж у чоловіків, чоловіки менше використовують інформаційну та емоційну підтримку як копінг-стратегії, а також вираження емоцій та позитивний рефреймінг.

Психологічна вразливість особистості як складне явище вимагає комплексного підходу як в діагностиці, так і в подоланні та попередженні. Для розвитку необхідних для цього навичок за результатами емпіричного дослідження в рамках когнітивно-поведінкового підходу та позитивної психології було відібрано ряд вправ та інструментів, орієнтованих на розвиток усвідомлюваного підходу до власних емоцій, самоусвідомлення як важливого компоненту емоційного інтелекту, розширення вікна толерантності, резильєнтності, позитивного рефреймінгу, сприяння емоційному благополуччю як аспекту суб’єктивного благополуччя, а також усвідомленого підходу до проблем, їх пріоритетності та цілей, спрямованих на їх вирішення. Результати дослідження можуть бути застосовані у психоедукації, профілактичній та корекційній роботі з дорослими у повоєнний час.