Війна вирішально змінила життя українців, примусивши по-іншому розставляти пріоритети. Події у суспільстві, які супроводжуються підвищенням рівня психотравмуючих подій, з якими Україна зіткнулася з чисельними викликами, зокрема війна, анексія Криму та інші соціально-політичні зміни. Вплив мають не лише бойові дії та терор, а й економічний тиск, різноманітні технології спотворення інформації, а також використання проти України шантажу (ядерного, енергетичного тощо).Адже ці та інші проблеми зачепили практично кожного жителя України.

Які виклики з психологічним станом українців ми зараз маємо:

1. Масовість. В Україні немає родини, яка б не постраждала від війни. В Україні чимало людей стали свідками воєнних дій, людей, які були чи є під окупацією, пережили знущання, тортури, поранення, ґвалтування, полон, смерть близьких, в тому числі на власних очах (Гліжинська, 2024).
2. Дитячі травми. Малі діти до 3 років відмовляються починати говорити, показують ознаки тривожності, агресії. Старші діти, підлітки стають більш замкнутими, мало спілкуються, мають регрес у самостійності від батьків, не заводять нових знайомих, бо бояться їх втратити  (Гліжинська, 2024).
3. Низький рівень психологічної культури серед населення. В Україні люди досі не мають звички системної роботи з психологом, психотерапевтом, а інколи навіть її не починають. У суспільстві досі побутує багато фейків, стереотипів щодо психологів. Люди часто бояться відкриватись, соромляться звертатись, або самовпевнені – думають, що симптоми травматичного досвіду минуть самі (Гліжинська, 2024).
4. Брак професійних психотерапевтів, які вміють працювати з воєнною травмою. Нестача підготовки таких фахівців (Гліжинська, 2024).
5. Брак тривалих программ відновлення для людей з травматичним досвідом. Наприклад, щоб одна людина одужала від ПТСР, потрібно 15 сесійп ротягом 3 місяців системної роботи. А це в Україні, орієнтовно, – від 6% до 33% населення (військові та цивільні). Остаточні цифри ми зможемо визначити тільки у післявоєнний період, коли почуватимемось у повній безпеці. Якщо вчаснопсихологічно не допомагати людям з ознаками ПТСР, він може розвинутись до розладів особистості, депресій, суїцидальних станів (Гліжинська, 2024).
6. Брак якісного обладнання та підходів до психодіагностики українців. Наукові лабораторії, лікарні, діагностичні та реабілітаційні центри потребують нового та якісного обладнання для досліджень (Гліжинська, 2024).
7. Неготовність суспільства, психологічної, медичної служби до повернення військових. Уже зараз родини часто не знають, як себе поводити з військовими, які повертаються на тиждень із фронту додому. Те ж сааме стосується і психологів та медиків, які не знають, що таке ПТСР (Гліжинська, 2024).
8. Хоч українці єдині, як ніколи, в боротьбі проти ворога, разом із тим – зараз є й ознаки поляризації на фоні «свій/чужий» за релігійною, мовною ознаками, між переселенцями та корінними мешканцями, людьми, що лишились в Україні, й тими, що поїхали за кордон, тими, хто воює, і тими, хто ні, тощо (Гліжинська, 2024).
9. Завищені очікування – життя після перемоги. Чимало українців відкладають життя на потім, очікуючи перемоги. Чуда не буде – війна не завершиться в один день. Багато інформації стане відкритою, а змобілізований стан українців мине і ми матимемо ще одну психологічну кризу – післявоєнну і скоріш за все – більш тривалу. Проявляться як психологічні хвороби, так і ті, що є наслідком хронічного стресу. Тому ми з перших днів повномасштабної війни докладаємо максимум зусиль, щоб мінімізувати наслідки воєнного періоду (Гліжинська, 2024).

Причинами масового внутрішнього переміщення осіб, сімей з дітьми в Україні є прагнення жити в безпеці, виїхати з-під обстрілів, неможливість жити на території, на якій відсутні умови для виховання, розвитку і догляду за дітьми, життя і роботи дорослих (відсутність продуктів харчування, води, світла, ліків, освіти, транспорту, втрата житла тощо). Багато домівок є розбомбленими і зруйнованими, що унеможливлює повернення туди переселенців навіть після закінчення військового конфлікту (Трубавіна,  2017).

Учасники збройних конфліктів є специфічним контингентом, який вимагає багатопрофільної реабілітації, а інваліди з їх числа можуть бути виділені в групу особливої соціальної значимості, оскільки серед ветеранів, які були вперше визнані інвалідами, понадполовини – особи працездатного віку (Кокун, 2017).

Проблема нехтування своїм здоров’ям – як психічним, так і фізичним – є, на жаль, досить типовою для України. Наші співгромадяни часто звертаються до фахівців лише тоді, коли розлад або хвороба прогресувала настільки, що стала серйозною загрозою, тоді як її діагностування на початковій стадії сприяло бефективному лікуванню й швидкому поверненню людини до нормального життя (Київ, 2023).

Після війни в Україні стан психічного здоров'я населення викликає особливе занепокоєння. За оцінками експертів, мільйони українців відчувають психологічний вплив через бойові дії, втрату близьких, руйнування житла та економічну нестабільність. Основні аспекти, які впливають на психічне здоров'я українців у повоєнний період:

1. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Військові, цивільні, особливо діти та люди похилого віку, стикаються з постійними проявами тривоги, панічних атак та нав'язливих спогадів.

2. Депресія та тривожні розлади. У багатьох людей, що пережили втрату або евакуацію, виникає депресія, посилюються тривожні стани, які ускладнюються нестабільністю та невпевненістю в майбутньому.

3. Суїцидальні настрої та самопошкодження. Збільшення рівня самогубств та випадків само пошкоджень серед населення пов'язане з безпорадністю та соціальною ізоляцією, особливо серед тих, хто втратив близьких або майно.

4. Соціальна дезадаптація. Люди, які втратилиз в'язок зі звичним середовищем, часто стикаються з проблемами інтеграції, що впливає на їхні стосунки та здатність повернутися до нормального життя.

5. Психологічне здоров'я дітей та підлітків. Молодше покоління є однією з найбільш уразливих груп. Вони часто залишаються без належної підтримки і тому мають підвищений ризик виникнення емоційних та поведінкових проблем. У повоєнний період важливими є масштабні програми підтримки психічного здоров'я, до яких належать професійне консультування, групові терапії, освітні ініціативи щодо психологічної стійкості та спеціальні програми.

Міжнародні організації відіграють ключову роль у підтримці психічного здоров'я в Україні, особливо у зв'язку з впливом війни та тривалих кризових умов. Деякі з основних напрямків їхньої роботивключають:

1. Фінансова підтримка: Міжнародні організації, такі як Світовий банк, Європейський Союз, USAID, ВООЗ, надають фінансування для проектів, спрямованих на розвиток інфраструктури та ресурсів для психічного здоров'я. Це дозволяє українським медичним установам та НГО проводити необхідні тренінги, відкривати реабілітаційні центри та забезпечувати послуги для населення.

2. Психологічна підтримка та консультації: Організації, як-от UNICEF, IOM, UNHCR, надають прямі послуги психологічної підтримки, спрямовані на підтримку дітей, переселенців, ветеранів, осіб, що пережили травми, та інших вразливих груп. Це включає індивідуальну, групову та сімейну терапію, консультації та кризову допомогу.

3. Навчання і розвиток персоналу: Міжнародні організації підтримують навчальні програми для українських фахівців, щоб підвищити кваліфікацію медичних працівників, психологів, соціальних працівників, волонтерів. Це допомагає впроваджувати нові стандарти та методики, що підвищують якість послуг.

4. Інформаційні кампанії: Важливою частиною підтримки є підвищення обізнаності про важливість психічного здоров'я серед населення. Наприклад, ВООЗ та UNICEF реалізують інформаційні кампанії, спрямовані на подолання стигматизації психічних розладів та заохочення звернення за допомогою.

Таким чином, міжнародна підтримка є життєво важливою для розвитку і покращення системи психічного здоров'я в Україні, що сприяє довгостроковій стабільності та добробуту українського суспільства.

Значний внесок у підтримання психічного здоров’я громадян роблять профільні неурядові організації. Зокрема, Національна психологічна асоціація (НПА) на початку червня 2022р. запустила безоплатну гарячу лінію в Україні, яка працює у форматі авдіо- та відеодзвінків. Подібні гарячі лінії НПА створила у двадцяти європейських країнах за допомогою іноземних партнерів. На лініях працюють фахові психологи, які мають відповідний досвід та пройшли підготовку надання допомоги в ситуаціях кризи. Це важливо, оскільки не у всіх країнах українські біженці можуть отримати не лише фінансову й медичну, але й психологічну підтримку. Крім того, завдяки таким гарячим лініям українці за кордоном підтримують ментальний зв’язок з Батьківщиною (Київ, 2023).

Є й інші платформи з безплатної психологічної допомоги. Це, зокрема, Цілодобова психологічна підтримка «Запорука», «Хаб стійкості»; Група психологічної підтримки «Разом»; Центр психологічної підтримки «ОбійМи»; Центр психологічного консультування «Open Doors», онлайн-платформа «Розкажи мені»; телеграм-канали «Психологічна підтримка», «Перемога» (останній – для осіб з 8 до 22 років); онлайн-програма «Бути батьками ангела»; Національна професійна лінія з питань профілактики самогубств та підтримки психічного здоров’я «LifelineUkraine»; Реабілітаційний центр із надання безплатної психологічної допомоги «Крок назустріч»та ін. (Київ, 2023).

Важливо спонукати українців звертайтесь до психологів і підкреслити важливість психологічної підтримки. Психологічна допомога- це не ознака слабкості, а крок до турботи про себе і своїх близьких. Звернення до психолога допомагає розібратись із внутрішніми переживаннями, знайти нові шляхи для подолання труднощів, зберегти емоційну рівновагу та підвищити якість життя.