В умовах війни в Україні питання надання психологічної допомоги населенню стає надзвичайно актуальним, та логічно, що це буде актуальним і у післявоєнний період. Війна спричиняє значні психічні та емоційні травми, які вимагають негайного і тривалого втручання з боку фахівців у сфері психології. Втрата близьких, участь в бойових діях, руйнування житла, вимушене переселення та інші стресові фактори негативно впливають на психічне здоров’я населення (збільшення випадків посттравматичного стресового розладу (ПТСР), депресії, тривожних розладів, втоми, безсоння, дратівливості, зниження інтересу до роботи та інших занять, нервозності, тривожності, погіршення пам'яті та концентрації уваги), що зумовлює потребу в ефективній та швидкій психологічній підтримці. Військові, які повертаються з бойових дій потребують додаткової уваги до їх психічного здоров’я та адаптації до цивільного життя (Бурлакова І., (2024).

Часто люди, які пережили травму, можуть мати упередження щодо звернення до психологів або не усвідомлювати важливості психічного здоров'я. Це підкреслює потребу в підвищенні обізнаності населення про користь психологічної підтримки та в розробці кампаній, спрямованих на подолання стигматизації психічних проблем. Тому робота з постраждалими охвачує і такі напрямки як: психологічна просвіта, психологічна діагностика, психологічна корекція, психологічне консультування, психологічна терапія здійснюються на всіх рівнях надання психологічної допомоги.

Не вся допомога психолога однаково корисна, на все свій час. Є час на кризове втручання і є час на терапію.Застосування їх в неналежний часовий відрізок в кращому випадку буде марним, в гіршому призведе до чергових страждань, з якими людина може вже не впоратись консультуванням. Важливим є також надання психологічної допомоги професійними фахівцями, науковообгрунтованими методами та технологіями, які відповідні стану індивіда, часу та місцю надання психологічної допомоги. (Видра О. Г.,  (2023).

Метою надання психологічної допомоги є: збереження та відновлення психічного здоров’я, профілактика та запобігання розвитку психічних та поведінкових розладів; подолання складних життєвих обставин; зниження частоти та тяжкості наслідків травматичних подій для психічного здоров’я особи; запобігання інвалідності та поліпшення ментального здоров’я населення. Надання психологічної допомоги здійснюється на трьох рівнях та включає: 1) соціальнопсихологічну підтримку та надання соціальних послуг, зокрема соціального супроводу, соціальної адаптації, консультування; 2) різні види і напрямки психологічної допомоги; 3) комплексну медико-психологічну допомогу. Одним з важливих аспектів є інтеграція інноваційних підходів, таких як телепсихологія (психоедукація, консультування, терапія у сфері дистанційної психології) та використання цифрових технологій. Телепсихологічні консультації, онлайн-терапія та мобільні додатки для самодопомоги можуть бути ефективними засобами підтримки у кризових ситуаціях. Ці методи можуть забезпечити безперервність надання психологічної допомоги навіть у найважчих умовах.

На думку багатьох дослідників найбільш ефективним видом психологічної допомоги в умовах війни належить реабілітації. Психологічна реабілітація визначається як система заходів, спрямованих на відновлення, корекцію психологічних функцій, якостей, властивостей людини, створення сприятливих умов для розвитку особистості. Психологічна реабілітаційна допомога спрямована на створення якіснішого, з соціального погляду, рівня життя особи, яка її і потребує. Важливим у реабілітації є порушені можливості людини, взаємозв’язки, які тимчасово руйнуються між нею і суспільством та потребують відновлення. Реабілітація передбачає варіативність інтервенцій з урахуванням як характеру отриманої травми, так і природи особистості, її життєвої історії, значущого оточення, наявного потенціалу, намірів. Провідним різновидом реабілітаційної допомоги психолога є проведення психологічної корекції (індивідуальної, групової), психотерапії, психоконсультування у тому числі кризового.

Процес надання реабілітаційної психологічної допомоги особистості включає такі етапи: 1) підготовчий; 2) базисний; 3) підтримувальний.

На підготовчому етапі реабілітації найважливішими технологіями психологічної допомоги стають:

1) технологія подолання недостатньої, чи навіть негативної мотивації щодо власного психологічного здоров’я;

2) технологія пошуку нових ефективних мотиваторів;

3) універсальна технологія активізації «сліпих зон уваги» стосовно можливостей досягнення психологічної стійкості.

Також  застосовуються: техніка опису власного дня; техніки арттерапії, зокрема, створення шаржу, карикатури на себе, що передбачає усвідомлення свого ставлення до власного зовнішнього вигляду, змін у ставленні до оточення після травми; техніку розвитку рефлексивності, що передбачає тренування бачення самого себе очима матері, батька, дружини чи чоловіка, друга (Калмиків Г., Кириченко Т., Ткач Т., 2024).

На базисному етапі доцільно використовувати технології відновлення та резильєнтності. Керівними принципами відновлення після травми є відновлення безпеки та розширення можливостей. Пошук чинники, що сприяють відновленню людини резильєнтність та безперервність життя. Ще використовуються технології пошуку “ресурсів”, що у загальному розумінні означає «запас, джерело», або «засоби, що дозволяють за допомогою певних перетворень отримати бажаний результат». Ресурси поділяються на соціальні та особисті або зовнішні і внутрішні. Чим більше накопичено внутрішніх ресурсів, тим вища здатність людини відновлюватися при втраті зовнішніх ресурсів, тим більша опірність людини до середовища, сильніша її суб'єктність, воля, локус контролю, стресостійкість при збереженні цілісності особистості.

Ізраїльський психолог Мулі Лахад (MooliLahad) тривалий час досліджував способи поведінки людей у стресових ситуаціях. Він дослідив, що в кожної людини є власна унікальна комбінація ресурсів боротьби з несприятливими обставинами. Такі висновки стали основою моделі «Міст, що з’єднує» BASIC Ph (В -віра, цінності, переконання апочуття, емоції; А  -почуття, емоції; S– соціальна підтримка; I– ява, творчість; C– сила розуму, когнітивні стратегії; Ph– робота тіла, фізична активність) - 6 ресурсних каналів, які є відновлювальними видами поведінки після розриву безперервності життя, внаслідок травматичної події. В допомозі травмованій людині важливу роль грає впровадження арттерапевтичних методів та стиль ведення арттерапевтичних сесій (Никоненко О.В., (2023).

Технологія «пошукова активність» спрямована на зміну ситуації в умовах нестачі інформації про неї і відсутності прогнозу щодо результаті в власних дій. В контексті важливості пошукової активності в стресових невизначених ситуаціях необхідно згадати і таке явище як «набутанемічність». Набутанемічність - стан людини, при якому вона не робить спроб поліпшити свій стан (не намагається уникнути негативних стимулів або отримати позитивні), хоча має таку можливість, супроводжується втратою почуття свободи та контролю, зневірою у можливість змін і у власні сили, пригніченістю, депресією та навіть прискоренням настання смерті.

Метою підтримувального етапу реабілітації є відновлення психологічного здоров’я особистості, її здатності до особистісного зростання. Щоб спрацьовувала технологія вироблення нового ставлення до травми як до ресурсу, доцільно використовувати наступні практики: техніку психоедукації; техніку перетворення руйнівної енергії стресу на відновлювальну, що передбачає діалог про те, що зовсім необов’язково ставати жертвою випробувань, що енергію стресу можна ефективно використовувати; техніка самодопомоги “Чотири Стихії” за автором  І.Шапіро.

Ефективними є методи та технології когнітивно-поведінкової терапії (КПТ) що фокусується на зміні негативних мислення і поведінкових патернів, психодинамічної психотерапії (ППТ), яка спрямована на покращення самоусвідомлення та розуміння внутрішніх мотивів через аналіз минулого досвіду та міжособистісних стосунків, терапії через рух (Movement Therapy) терапії прийняття та відповідальності, терапія, що орієнтована на прийняття власних думок, почуттів і відповідальності до позитивних змін, емоційно-фокусованої терапії (ЕФТ), що зосереджена на розпізнаванні та обробці емоцій, зокрема в контексті міжособистісних стосунків (Бурлакова І., (2024).

Також доцільно використовувати гарячі лінії, мобільні застосунки самодопомоги, навчання першої швидкої психологічної допомоги, трекінгу емоцій та стресу, психотерапії за допомогою онлайн-платформ, терапевтичні сеанси через відеозв'язокабо інші онлайн-інструменти, що дозволяють підтримку дистанційно.

Українська система психологічної допомоги потребує комплексного підходу, який включає індивідуальну та групову терапію, соціальну підтримку та роботу з сім'ями постраждалих та охоплює всі версти населення як державними ресурсами так і приватними.