Тема міграції українського населення за кордон є актуальною з 2014 року, з початком військової агресії рф щодо України, а з лютого 2022 року, із початком повномасштабного вторгнення, постала особливо гостро. Через пряму загрозу життю, соціальні та економічні труднощі, спричинені бойовими діями, українці, в переважній більшості жінки з дітьми, були вимушені шукати кращі місця для проживання. Люди, які перебували на території бойових дій та прилеглих територіях, отримали, крім соціальних та економічних проблем, також психологічні ускладнення. Цей важкий досвід потребує часу для його переробки і продовжує зберігатися псля зміни місця проживання і переїзду у більш безпечне місце. Люди, які отримали стрес, переживши досвід військових дій та потрясінь, продовжують бути вразливими, особливо в новому середовищі у міграції за кордоном. Кількість нового в їхньому житті, при вимушеному переміщенні за кордон, включаючи культуру нової країни, традиції, правила суспільства, мову, перевищує можливості засвоїти цей досвід і є додатковим фактором стресу, який ускладнює їх адаптацію.

Зміни, пов’язані з вимушеним переселенням до безпечніших місць життя, можуть спричинити психологічні травми і призвести до багатьох психологічних проблем. Важкі життєві ситуації, життєві труднощі, стресові, екстремальні, надзвичайні ситуації виступають чинниками формування особливиx умов життєдіяльності особистості [1]. У переселенців виникають психологічні, соціальні, економічні, освітні, правові проблеми.

Разом із тим, зважаючи на значну кількість дітей, які вимушено опинилися за кордоном, наразі є важливим усвідомлювати, що саме впливає на формування особистості і чи може той досвід, який ми отримуємо зараз, відображатися на життєвому шляху майбутніх поколінь [2].

Саме тому наразі є актуальним питання соціально-психологічної адаптації вимушених мігрантів, зокрема жінок, у країнах їх перебування.  Соціально-психологічна адаптація є двостороннім процесом, що супроводжується важкими переживаннями не тільки з боку мігранта, але й оточуючих його людей, змінюється не тільки особистість мігранта, але і його нове оточення, реагуючи на індивідуальні особливості, адаптуючись до нової людини. В результаті має виробитися нова стратегія поведінки, взаємодії, що влаштовує обидві сторони [3].

Один із аспектів успішної адаптації мігрантів – їх психологічні та особистісні якості. Для успішної адаптації до життя в іншій культурі найбільш важливими якостями особистості є: комунікативність, висока самооцінка, відкритість до різних поглядів, профeсійна компетентність, щира зацікавленість людьми, які оточують особу в новому середовищі, надання переваги стратегії співробітництва при регулюванні конфліктів.

Важливо також враховувати індивідуальні відмінності, які  включають демографічні та особистісні характеристики. Так, на процес адаптації впливає вік людини: молоді люди  адаптуються швидше та більш успішно, ніж люди похилого віку. Люди літнього віку найбільш складно адаптуються, оскільки вони можуть відчувати відсутність необхідності в засвоєнні іншої культури та мови. Освіта також впливає на успішність адаптації: чим вища освіта, тим менше проявляються симптоми так званого культурного шоку. Загалом можна стверджувати, що молоді, високоінтелектуальні та високоосвічені люди адаптуються успішніше.

Адаптація супроводжується зміною психологічних якостей, поведінки та діяльності мігрантів у відповідь на вимоги та зміни середовища. Адаптація також залежить від рушійних чинників міграції, форм міграції та наслідків міграції для особистостей та суспільства.

Чинники адаптації можна умовно поділити на об’єктивні і суб’єктивні. Об’єктивні чинники визначають зовнішні соціальні умови формування і розвитку особистості - умови життєдіяльності, які впливають на формування рис особистості. Об’єктивні чинники, в свою чергу, поділяються на загальні і специфічні. Загальні об’єктивні чинники адаптації діють на рівні суспільства, на макрорівні, який визначає характер і загальні напрямки соціалізуючих впливів на людину. Специфічні об’єктивні чинники діють на мікрорівнях окремих соціальних структур, груп суспільства. Таким чином, людина сприймає вплив загальних об’єктивних чинників через специфічні чинники, які функціонують на мікрорівнях.  Суб’єктивні чинники пов’язані з тим, що в процесі адаптації людина не тільки пристосовується, але і займає активну, творчу позицію, засновану на притаманній їй системі цінностей та установок [4; 5].

Інший важливий аспект адаптації мігрантів – це соціально-економічна адаптація, яка включає в себе проблеми працевлаштування, тобто бар'єри, пов’язані з мовним та культурним середовищем, та складнощі визнання українських дипломів і кваліфікацій, а також важливість створення жіночих мереж та українських діаспор у допомозі з працевлаштуванням та кар'єрною адаптацією. Адаптація через освіту та професійний розвиток, яка передбачає доступ до освітніх програм і курсів для підвищення кваліфікації та перекваліфікації, інтеграційні програми приймаючих країн для навчання та стажування українських жінок. Аспект, що стосується сімейної адаптації та поняття гендерних ролей, важливо враховувати особливості адаптації жінок, які виїхали з дітьми, проблему соціалізації дітей у нових культурах; збільшення відповідальності жінок як основних захисників і годувальників сім’ї; підтримку жінок у ролі одноосібних опікунів під час відсутності чоловіків, які залишилися в Україні. Інтеграція у місцеві спільноти та культурна адаптація включає створення зв’язків із місцевим населенням для інтеграції в культуру приймаючої країни; вивчення мови для подолання мовного бар’єра, а також створення спільнот українських жінок за кордоном для підтримки національної ідентичності та інтеграції у місцеві громади.

Дослідження, проведене нами в рамках кваліфікаційної роботи, підтверджує твердження, вказані вище. Так, згідно результатів дослідження, рівень соціально-психологічної адаптації жінок, що знаходяться у вимушеній міграції, має пряму кореляцію з життєстійкістю та орієнтованістю на вирішення задач і обернену кореляцію з рівнем прогностичної тривоги та копінговими стратегіями, орієнтованими на емоції. Крім того, було встановлено такі відмінності між групами респондентів, утвореними за соціально-демографічними критеріями, за рівнем соціально-психологічної адаптації та її складовими, згідно шкал методики діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймонда: респонденти, які мають досить високий рівень володіння мовою країни, в якій перебувають, мають вищий рівень адаптації та інтернальності, ніж ті, в яких він недостатній для спілкування. Мігрантки, які позначили поточні умови проживання як незадовільні, мають нижчий рівень емоційного комфорту, ніж ті, які задоволені умовами проживання. Респонденти, що спілкуються з місцевими жителями, мають вищий рівень самоприйняття, і ті, хто спілкується досить багато, мають вищий рівень за шкалою прийняття інших ніж ті, хто спілкується по необхідності. У досліджуваних, котрі відмічають доброзичливе ставлення місцевих жителів, рівень прийняття інших вищий, ніж у досліджуваних, котрі відмічають менш доброзичливе ставлення. В той час як вік, наявність дітей та їх кількість, а також наявність працевлаштування на момент участі в опитуванні не мають значущого впливу на рівень адаптації.