Війна в Україні різко змінила життя людей, наклавши свій відбиток як на рівні повсякденних ситуацій  (домашні та сімейні справи, професійні обов'язки), так і на рівні важких життєвих та екстремальних ситуацій (втрата роботи і житла, хвороби та смерть близьких, страх смерті). Багато людей раптово опинилися на самоті, а це теж важка психологічна ситуація, що порушує звичний перебіг життя.

Війна є загрозою не тільки психологічному та соціальному благополуччю, а й фізичному існуванню. За таких обставин особливе навантаження навіть на здорових молодих людей створює перенасиченість вузько сфокусованою інформацією в умовах невизначеності. Тому дослідження життєстійкості в умовах воєнної агресії стає вкрай актуальним, оскільки саме життєстійкість сприяє адаптивності, подоланню життєвих негараздів, ефективному використанню молодою людиною своїх можливостей.

Вперше поняття «hardiness» запропоновано психологами С. Кобейс та С.Мадді на початку 80-х років. XX століття [5]. Дослідники визначають життєстійкість як переконання людини, які дозволяють їй залишатися активною та перешкоджають негативним наслідкам стресу.

Модель життєстійкості С.Кобейса та С.Мадді складається з трьох компонентів:

• залучення – це впевненість людини у тому, що залученість до реальної дійсності дає їй можливість знайти в ній цікаве та важливе для себе;
• контроль - це переконання людини, що на результат того, що відбувається в реальності, може вплинути лише боротьба як вибір власної стратегії діяльності у конкретній ситуації;
• прийняття ризику - це переконаність людини в тому, що все, що з нею відбувається, необхідне для її розвитку, оскільки дає досвід як позитивний, так і негативний.

Одна з найбільш чутливих категорій осіб, що гостро реагують на стрімкі події сучасності, особливо негативного характеру – студенти. Серед факторів, що мають стресогенний вплив на студентів, можна виділити: початок самостійного життя, появу нових обов'язків, прискорення темпу життя, необхідність обробки великої кількості навчальної та іншої інформації, вироблення критичного мислення, зміна соціального оточення. Велика кількість раніше незнайомих факторів,  відразу «падає на плечі» колишнього школяра, постійно піддаючи його додатковим емоційним навантаженням, що природно негативно впливає на нервову систему людини.

При цьому перебування в ситуації невизначеності та травмуючих, стресових умовах тривалий час впливає на ціннісно-смислові та екзистенційні роздуми особистості. Травматична стресова подія і те, що за нею слідує, є досвідом гострого та раптового зіткнення переконань людини із реальністю.

В. Л. Зливков вважає, що «саме в юнацькому віці особистість, маючи  недостатній  досвід,  зіштовхуючись  з  важкими,  невідомими, несподіваними  для  себе  ситуаціями,  здатна  знайти  вихід,  набувши життєстійкості та можливості до подальшого розвитку» [2].

Розвиток життєстійкості студентської молоді обумовлюється захисними механізмами психіки, спробами відмежувати психіку від зовнішніх стресогенних чинників, і навіть спрямованістю захисних механізмів психіки на збереження балансу психічного стану особистості, задля її подальшого розвитку, а також, у майбутньому, для більш ефективного подолання кризових станів особистості та проблемних ситуацій життя людини.

Беручи до уваги описані вище соціально-психологічні особливості особистості студентів, життєстійкість як психічна характеристика може виявитися ефективним інструментом для подолання стресових ситуацій і ресурсом для позитивного самовідношення та сприйняття навколишнього світу.

Багато дослідників сходяться на думці, що життєстійкість визначається тим, який ціннісний фундамент буде сформований у молодого покоління (А.Маслоу, В.Франкл та ін.). Будучи однією з вищих підструктур психічного апарату, саме цінності та смислові орієнтації формують адаптаційний та інноваційний потенціал особистості. Разом з тим, згідно з культурно-історичними психологічними уявленнями, цінності особистості визначаються культурою та суспільством (Е. Шпрангер, Е. Еріксон та ін.).

На основі проведених досліджень досліджень факторів, що сприяють формуванню життєстійкості у молоді в умовах воєнних конфліктів, О. Басенко робить висновок, що підлітковий період, що є часом значних психосоматичних трансформацій, несе як великі можливості, так і ризики. У цьому віці життєстійкість формується через взаємодію внутрішніх та зовнішніх ресурсів, а також через різні соціально-екологічні рівні існування. Особливо важливою є ця взаємодія в умовах екстрених ситуацій, таких як військові дії [1, с. 39].

Інтенсивне переживання стресу під час війни та виснаження ресурсів для його подолання призводять до зниження життєстійкості та погіршення психологічного стану. Підлітки часто не мають достатньої соціальної та психологічної зрілості для адекватного реагування на стресові ситуації. У зв'язку з цим роль соціальної підтримки та сприятливого соціального середовища збільшується, як підкреслюють сучасні дослідники. Однак варто відзначити, що в деяких випадках індивідуальні фактори можуть мати переважне значення, і не завжди спеціалізована психосоціальна допомога є ефективною.

Л. Степаненка зазначає, що студенти-переселенці зіштовхуються з почуттям відчуження, але їхній підхід включає цілеспрямований аналіз ситуації та розробку планів дій для подолання складнощів. За результатами дослідження студенти-переселенці відзначаються цілеспрямованим підходом до оцінки своїх обставин життя, продуманим плануванням своїх дій, що враховує стресові ситуації. Вони не використовують стратегії уникнення проблем і безпідставних самозвинувачень. Замість цього застосовують різноманітні механізми захисту, що сприяють зменшенню емоційної нестабільності та окремих рис емоційного реагування. Це досягається завдяки розвитку життєстійкості та сміливості у соціальних взаємодіях [4, с. 62].

Для розвитку життєстійкості в рамках роботи зі студентами ми виділяємо один із найбільш ефективних способів - групову корекційно-відновну роботу, яка включає методи та техніки різних психотерапевтичних напрямків, залежно від стану особистості, глибини та інтенсивності переживань, а також психофізіологічних і когнітивних характеристик учасників групи тощо.

Підвищенню життєвої стійкості молодих людей сприяє також орієнтований особистість тренінг. Основною особливістю такого підходу є повне залучення особистості до процесу тренінгу, що сприяє змінам у її самоорганізації, самовідчутті та активізує потребу в самовдосконаленні, самокорекції та постійному розвитку. В той час, як орієнтований на особистість тренінг допомагає знаходити способи активного вирішення проблем завдяки розумінню та розвитку особистих ресурсів.

Наразі ми спостерігаємо високу затребуваність психологічних корекційних заходів, спрямованих на можливість відновлення та реабілітації молоді, оскільки навіть психологічно витривалі люди, перебуваючи в умовах високої невизначеності та екстремальних стресових навантажень, відчувають виснаження копінгових-механізми (ресурсів справління) та необхідність відновлення особистісного адаптивного потенціалу.

В нашому дослідженні по підвищенню життєстійкості студентів, за допомогою спеціалізованого тренінгу, ми вважали за потрібне зосередитися саме на інтерактивних методах та засобах впливу:

• міні-інформаційні блоки;
• зворотний зв'язок та групові обговорення;
• психотехнічні вправи;
• сюжетно-рольові та ділові ігри;
• психо-драматичні ігри;
• методи арт-терапії;
• використання метафор та притч;
• техніки «мозкового штурму»;
• методи релаксації, медитації та візуалізації.

На нашу думку розвиток життєстійкості молодої людини не тільки може позитивно сказатись на її вмінні впоратися зі стресовими ситуаціями, а й прискорити адаптацію до зовнішніх умов, що не підвладні її контролю. Разом з цим студентський період характеризується найбільш сприятливими віковими можливостями для розвитку позитивних особистісних якостей. Однією з таких якостей є вироблення стратегій психологічної життєстійкості особистості, а також внутрішніх установок, спрямованих на подолання різних особистісних криз. Сформованість студентів та готовність подальшого розвитку механізмів справління визначається психічними новоутвореннями, такими як: здатність до глибокої рефлексії, підвищенням рівня самосвідомості, а також активним пошуком та формуванням життєвих планів, різних установок та стратегій. [3, с 98].

Беручи до уваги соціально-психологічні особливості особистості студентів, ми визначаємо життєстійкість – необхідною психічною характеристикою, що при достатній практиці, може стати ефективним інструментом адаптації до стресових ситуацій і ресурсом для гармонійного відношення до себе та навколишнього світу. Саме тому, життєстійкість є чи не найважливішим важливим чинником у подоланні стресу, збереженні психічного благополуччя і як наслідок фізичного здоров'я молоді.