В сучасних умовах війни в Україні, які характеризуються постійними змінами та непередбачуваністю, здійснюється значний вплив на психологічний стан військовослужбовців, особливо за останні два роки активних бойових дій. Психологічна робота з військовими в цих умовах вимагає глибокого розуміння специфіки військового життя, стресів і психологічної травматизації, пов’язаних з війною, та методів психологічної допомоги, які можуть бути ефективними в цих умовах.

Професійна діяльність військовослужбовців відрізняється від інших категорій праці постійною нервозністю, емоційним напруженням як за змістом, так і за умовами праці. Як вважають науковці (Г. Бондарев, П. Круть), психологічна наука в умовах необхідності надання допомоги військовим, які є учасниками бойових дій, покликана вивчати психологічні особливості діяльності військовослужбовців, врахування в їх діяльності командира підрозділу, а також розробляти ефективні методики підтримки психічного здоров’я військовослужбовців. Науковці зазначають, що об’єктом проведення психокорекції є особистість військовослужбовця і військовий колектив [1].

Наукові дослідження у попередні роки переважно були зосереджені на проблемі подолання вже сформованого посттравматичного стресового розладу (ПТСР), при цьому недостатньо вивченим є питання бойової психологічної травматизації військовослужбовців, які беруть участь у бойових діях. Вельми актуальним в сучасних умовах ведення активних бойових дій є необхідність пошуку методів оцінки травматичності бойового досвіду, визначення психологічних умов стійкості військовослужбовців до бойової психологічної травматизації та розробки програм профілактики психологічної травматизації для учасників бойових дій, спираючись на їх досвід виконання службово-бойових завдань. Окресленими питанняи займаються українські вчені: О. Кокун, Н. Агаєв, І. Пішко, Н. Лозінська, О. Колесніченко, А. Неурова, А. Романишин, Н. Жигайло, О. Матеюк, В. Олійник  та інші; підходи до психологічної роботи у військових колективах досліджують В. Горлинський, В. Дубровинський, З. Комар, В. Тихонович, А. Фурман, Т. Храбан та інші; психологію індивідуальної психологічної роботи з військовослужбовцями в умовах сучасної повномасштабної війни вивчають А. Неурова, А. Романишин, Г. Бондарев, П. Круть та інші. Зарубіжні науковці, які досліджують вплив особистісних характеристик людини на переживання ситуацій і подій, а також на здатність до адаптації у складних умовах бою: А. Лахад, О. Авалон, К. Брейді, Т. Кіллін, Т. Брюертон, С. Лукеріні, М. Крамер, Д. Вайс та інші.

Готовність ефективно виконувати поставлені завдання залежить від морально-психологічного стану (МПС) військовослужбовців. МПС є комплексним показником, що включає соціальні, службові, морально-етичні та психологічні фактори, які проявляються в конкретних умовах діяльності військових підрозділів та окремих військовослужбовців. Зазначені фактори визначають готовність особового складу (його моральні якості, фізичні можливості та психологічні характеристики) виконувати свої функціональні обов’язки та вирішувати поставлені завдання в певних обставинах та у визначений час [2, с. 96].

В дослідженнях МПС науковці (О. Кокун, Н. Агаєв, І. Пішко, Н. Лозінська, А. Неурова, А. Романишин, Н. Жигайло, О. Матеюк та інші) [3; 4; 5; 6] відзначають низку характерних психологічних проявів травматизації у ветеранів бойових дій, які потребують фахової психологічної допомоги. Найбільш поширеними з психологічних проявів травматизації виявлено: наявність суїцидальних думок;  відчуття втрати життєвих орієнтирів; прояви депресії, песимізму, відчуття занедбаності; хронічна недовіра та відчуженість від оточення; нездатність відверто обговорювати свій бойовий досвід; відчуття повної нереальності подій; переконання у власній неспроможності вплинути на перебіг та результати тих подій; надмірна тривожність як стійка риса тощо.

Аналіз психологічних факторів впливу бойових дій на ефективність військовослужбовців дозволив визначити наступні напрямки психологічної допомоги [1; 3]:

1. Переживання бойового стресу в період очікування бою. На цьому етапі у військовослужбовців переважно проявляється стадія тривоги, що виконує функцію підтримки пильності та готовності до дій. Однак при важких поразках боєздатність навіть досвідчених військових може знижуватися.

2. Проблеми зловживання психоактивними речовинами, що зумовлюють прояви відхильної поведінки: нестандартна  проявляється у формі нового мислення, нових ідей та дій, що виходять за межі звичних соціальних стереотипів; деструктивна включає суїцидальну, конформістську, фанатичну, аутистичну, адиктивну поведінку та інші форми.

3. Проблеми фізичних травм та полону. Окремої уваги потребують військовослужбовці, які отримали фізичні травми під час бойових дій, а також ті, хто пережив полон (зазнали катувань або насильства). Сама можливість потрапити в полон чи стати заручником є потужним стресовим фактором.

До пріоритетних завдань, як зазначає В. Клочков, у сфері морально-психологічного забезпечення діяльності військових частин в надзвичайних (екстремальних) ситуаціях належать: організація заходів психологічної підготовки, надання психологічної допомоги та проведення психологічної реабілітації військовослужбовців. Психологічна підготовка є основою формування психологічної стійкості та готовності особового складу, що забезпечує високий рівень стресостійкості та дозволяє зберігати боєздатність в умовах дії психотравмуючих факторів сучасного бою [7, с. 11-12].

А. Апішева зауважує: «під психологічною допомогою слід розуміти такий вид допомоги, що надається психологом особі чи групі осіб для відновлення необхідних якостей особистості, психологічного стану, покращення психічних процесів, поведінки, спілкування» [8, с. 101].

Індивідуальне психологічне консультування військовослужбовців з метою профілактики депресії та тривожних розладів науковці (О. Кокун, І. Пішко, Н. Лозінська, В. Олійник та ін.)  вважають досить ефективним психопрофілактичним засобом, який є набагато доступнішим порівняно з іншими видами психологічної допомоги та у разі звернення військовослужбовців відразу після переживання травматичних подій, психологічне консультування часто набуває  характеру кризового консультування [3, с. 5].

Групові методи психокорекції для подолання наслідків психотравматизації у військовому середовищі дозволяють кожному з учасників висловити власні почуття, відчути взаємопідтримку. У цьому форматі психологічної роботи відбувається процес формування загальної ідентичності [3]. Військовий колектив являє собою організаційне об’єднання військовослужбовців на підставі спільності світоглядних та морально-етичних позицій, єдиної службової діяльності під орудою командира [1, с. 164]. Довіра до командирів є ключовим чинником згуртованості та бойового духу військового підрозділу. Навіть за втрати віри у справедливість війни, рівень морально-психологічного стану військовослужбовців може лишатися досить високим, якщо зберігається довіра до власного командира. З. Комар визначає згуртованість військового колективу як: «зв’язок між військовими, який їх спонукає до взаємної відданості та відданості завданню, незважаючи на всі стреси боротьби»  [9, с. 63].

Психологічна реабілітація військовослужбовців після повернення з зони бойових дій є конче необхідною, адже ці люди часто залишаються адаптованими до умов війни: закріплена та система психічних реакцій, що сформувалася під впливом бойового стресу як пристосувальна. Проте поза межами воєнних дій цей набутий комплекс реакцій стає дезадаптивним. Тому одним із завдань реабілітації є переорієнтація психіки на мирні умови існування після повернення з фронту [3, с. 21].

Таким чином, психологи розглядають психологічну допомогу військовослужбовцям як цілеспрямовану активність, націлену на розширення їх психологічних можливостей в умовах бойових дій. Встановлено, що є доцільним надання такої допомоги як перед бойовими діями, так і під час та після їх виконання. Ефективними формами психологічної допомоги військовослужбовцям з проявами травматизації внаслідок бойових дій визначено індивідуальне консультування та групову психокорекційну роботу, в тому числі у підрозділах.