У сучасному військово-воєнному періоді життя українці стикаються з інтенсивним психологічним тиском, викликаним прямими втратами, переживанням травматичних подій, стресу і потребою забезпечення адаптації в умовах невизначеності. 25 квітня 2023 р. науковці різних галузей і країн зібралися з метою створити збагачене рефлексивне середовище спілкування для пошуку відповідей на найбільш актуальні питання теперішнього і майбутнього. Виникла потреба «створити новий конструктивний формат рефлексивного дискурсу, який має стати ресурсом дій з подолання невизначеності і сприяння соціального поступу у воєнний і повоєнний час» (Найденова, Найденов, Доценко, 2023).

Розуміння ролі колективного мислення, групової фасилітації та рефлексивного навчання в підтримці та задля розвитку допоможе сформувати ефективні стратегії адаптації в умовах кризи.

Колективне мислення як інструмент соціальної підтримки і об'єднання. Колективне мислення – це не лише спосіб обміну ідеями, а й основа для індивідуального зростання кожного учасника груп. Воно дозволяє особистості розвиватися через взаємодію з іншими, особливо в кризових умовах, коли самостійна адаптація може бути ускладнена. Колективне мислення допомагає створити середовище підтримки, що дає можливість зменшити тривожність і страхи, пов’язані з небезпекою. Колективне мислення стає джерелом ресурсу для спільноти, яка переживає воєнні дії, джерелом пошуку сенсу і формування позитивних наративів. Крім того, колективне мислення сприяє зміцненню соціальної єдності, що критично важливо як для осіб, які відчувають ізоляцію через воєнні втрати, так і для розвитку всієї країни.

Роль групової фасилітації у процесі адаптації. Фасилітація в групах дозволяє створити безпечний простір, де учасники можуть висловлювати свої почуття, поділитися досвідом і знаходити підтримку в спільноті. Використання фасилітації посилює навички самосвідомості та розвиває довіру у відносинах, що є критичним для психологічної підтримки під час війни.

Фасилітація групових занять покращує формування відкритих і підтримуючих комунікативних практик. У ході фасилітованих зустрічей учасники мають можливість обговорити свої страхи, поділитися особистими переживаннями та розвинути соціальні зв'язки, що допоможе посилити їхню психологічну стійкість та емоційну регуляцію. Фасилітація не тільки знижує рівень стресу, але й стимулює формування довіри та емпатії, що є критичними факторами в умовах війни.

Рефлексивне навчання для розвитку самопізнання та індивідуальності. Вміння рефлексувати стає тією навичкою, яку потрібно цілеспрямовано формувати не тільки для навчальної діяльності, а і для способу мислення, дій, життєвої потреби переосмислювати результати власної діяльності, результатів діяльності інших членів групи, колективу, спільнот. Рефлексія - це не просто процес дослідження і розуміння себе, це процес того, як особистість розуміє і сприймає інших, як інші розуміють і сприймають особистість, це «процес подвійного, дзеркального взаємовідображення суб’єктами один одного, змістом якого є відтворення особливостей одне одного». І тоді рефлексія стає однією з найважливіших характеристик діяльності людини, яка дозволяє забезпечити основні функції свідомості: виділення людиною себе з навколишнього середовища та протиставлення себе йому як суб’єкта об’єкту; узагальнення та цілеспрямоване відображення зовнішнього світу; впізнавання, розуміння; попередня мислительна побудова дій і прогноз їхніх наслідків; контроль та управління поведінкою особистості, її здатність звітувати перед собою про події, які відбуваються (Блохіна, 2020).

Рефлексивне навчання стимулює глибше осмислювати свій досвід та використовувати його для особистого зростання. Саморефлексія і рефлексивні методи можуть допомогти відновити контроль почуття над власним життям, що особливо важливо у викликах військово-воєнного періоду і складних життєвих обставинах, що спричиняються.

Саморефлексія стає основою для самонавчання. «Здатність рефлексувати робить нас людьми” - підкреслював у своїх виступах і матеріалах науковець і релігієзнавець Ігор Козловський. Можна з впевненістю висунути гіпотезу, що при відсутності вміння рефлексувати особистість не здатна до самонавчання, не здатна навчатись, оцінювати і переоцінювати свій досвід, свої помилки і, в результаті, не  розвивається (Козловський, 2024). Саморефлексія виокремлюється в окреме, особистісно значуще поняття, одночасно залишаючи місце і простір здатності рефлексувати людям у груповій взаємодії навколо різних питань, навчань, процесів, які стають їм актуальними та важливими. Люди в груповій взаємодії мають можливість оцінити й переоцінити власні погляди, більш якісно соціалізуватись, створювати й розуміти норми та цінності суспільства.

Рефлексивне навчання надає можливість осмислювати та оцінювати власний досвід, що є успішним для розвитку особистості в умовах кризи. В результаті, є можливість навчитися інтегрувати своє переживання в конструктивне річище, що зміцнює здатність адаптуватися та ефективно реагувати на стрес.

Уміння створити розвивальне рефлексивне середовище має стати однією з ключових педагогічних компетентностей, мають бути включені до переліку критеріїв готовності до педагогічної діяльності - зазначають Л. В. Григоровська, М. І. Найдьонов, Л. А. Найдьонова, фокусуючись на рефлексії наукової освіти у співпраці науковців, батьків, вчителів і дітей (Найденова, Найденов, Доценко, 2023).

Інтеграція колективного мислення, фасилітації та рефлексії як технологія відновлення. Об’єднання колективного мислення, фасилітації та рефлексії формує комплексний підхід до психологічної підтримки, що разом учасникам краще розуміють власні емоції та адаптуються до життя в умовах війни. Це сприяє не тільки покращенню психічного здоров'я, але й розвитку навичок співпраці, взаєморозуміння та розуміння інших людей.

Така інтеграція підходів дозволяє створити цілісну систему підтримки особистості. Комплексний підхід формування взаємної підтримки, що знижує рівень емоційної ізоляції, посилює соціальні зв'язки та сприяє адаптації підлітків в умовах війни. На думку Карла Роджерса, свобода особистості – передумова до творчості. В основі самоактуалізації особистості, яка повноцінно функціонує лежить механізм рефлексії, прагнення до творчої реалізації глибинних особистісних смислів.  За результатами досліджень К. Роджерса, використання цих методів зміцнює навички ефективної саморефлексії, яка критично знижується в умовах конфлікту (Rogers, 1972).

Отже,

- Колективне мислення, яке інтегрує рефлексію та фасилітаційні методи, є ефективним інструментом для підтримки індивідуального розвитку в кризовий період. Це дозволяє особистостям усвідомити власні внутрішні ресурси через взаємодію з іншими.

- Фасилітація не тільки стимулює активне залучення кожної групи членів, а й забезпечує простір для самоорганізації, самомобілізації особистості в різних умовах  її  існування, самовірування та саморефлексії. Це сприяє більшій ефективності адаптації та відновленню психологічного здоров'я.

- Рефлексивне навчання у поєднанні з фасилитаційною підтримкою дозволяє не лише вдосконалювати свої навички критичного мислення, а й краще розуміти себе через усвідомлення колективного досвіду.

Війна та постконфліктна ситуація в Україні спричиняють тривалі психологічні навантаження, з якими складно впоратися самостійно. Виклики включають відчуття втрати безпеки, необхідність переосмислення життєвих цінностей, особистих цілей і завдань. Колективне мислення, яке підтримується фасилитативними підходами рефлексивного навчання дозволяє кожному знайти нові способи адаптації та відновлення внутрішніх опор.