В умовах повномасштабного воєнного вторгнення реалізація Концепції розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року (Кабінет Міністрів України, 2018), що вимагає розроблення та впровадження програм профілактики проблем психічного здоров’я, створення служб та послуг у сфері психічного здоров’я для забезпечення доступності допомоги щодо психічного здоров’я на рівні територіальних громад, набуває особливої значущості. Гостро постала потреба у підтримці та відновленні психічного здоров’я постраждалих жінок, які вимушено стали тилом сил оборони і стикаються з численними труднощами життя в умовах війни. У своїй роботі ми прагнемо розглянути кризове втручання як метод відновлення психічного здоров’я та обгрунтувати доцільність використання цього методу у роботі з жінками, які постраждали від війни.

Кризова інтервенція широко використовується на практиці як перша психологічна допомога, націлена на зниження руйнівної сили кризової ситуації, послаблення негативних емоційних переживань, повернення людини до адаптивного рівня функціонування, попередження психопатології. Огляд джерел засвідчує обгрунтованість використання кризової інтервенції як методу стабілізації негативних емоційних станів у воєнний час (Трубіна, 2023).

Теоретичне підгрунтя кризового втручання було розвинене в межах Проєкту Уеллслі, започаткованого у 1942 р. громадськими психітарами Е. Ліндеманном та Дж. Капланом в зв’язку із пожежею в бостонському нічному клубі «Кокосовий гай». Вони працювали над створенням загальноосвітньої програми психічного здоров’я в Кембриджі, штат Массачусетс, прагнучи розбудувати систему раннього втручання, що сприяло б позитивному зростанню та мінімізувало ймовірність психічних порушень (Бригадир, 2023). Сьогодні кризове втручання розглядають як окрему спеціальну галузь психічного здоров’я. Ґрунтуючись на міцній теоретичній базі та практиці, що виникла на основі 50-річного емпіричного та експериментального підтвердження, кризова інтервенція стала багатовимірним і гнучким методом втручання.

Травмувальні події, які доводиться переживати українським жінкам – щоденна загроза життю і здоров’ю, розлука з рідними, втрата домівки та багато іншого – спричиняють у них кризові стани, що призводить до погіршення їх самопочуття та якості життя в цілому. Кризове втручання у цьому випадку є дуже доречним методом роботи; воно забезпечує стабілізацію емоційного стану, роботу з первинними скаргами, нормалізацію ритму життя та допомагає відкрити шляхи для подальшої роботи над глибшими аспектами, які могла спричинити травма. Реалізується кризове втручання у роботі з постраждалим в умовах війни як психологічне кризове консультування, що має базуватися на відповідних теоретико-методологічних і методичних засадах та враховувати особливості психологічних підходів та їх інтеграції в застосуванні психотерапевтичних методів (Пилипенко, 2022). На нашу думку, парадигми психотерапевтичної чи психологічної практики мають менше значення у кризовому втручанні, ніж теоретико-методологічне підгрунтя, в основі якого лежить розуміння кризи та цілей втручання.

Кризу характеризують як дуже негативний стан, пов’язаний з почуттям безсилля або захоплення, що часто виникає раптово, несподівано у зв’язку надзвичайними, екстремальними подіями, як то стихійні лиха, катастрофи, спричинені людиною, війни, терористичні акти, насильство або несподівана смерть, загроза смерті та/або травми, сама травма чи важка хвороба. У широкому розумінні кризу розглядають як внутрішній дисбаланс, який виникає, коли копінг-стратегії не спрацьовують у подоланні стресу або життєві навички не відповідають ситуації. У своїх працях 1960-х рр. Каплан Дж. задокументував чотири стадії кризової реакції: початкове підвищення напруги внаслідок емоційно небезпечної події, що спровокувала кризу; посилене порушення повсякденного життя, у звʼязку із неможливістю швидко вирішити кризу; швидке зростання напруги, оскільки особа не може вирішити кризу за допомогою екстрених методів вирішення проблем; депресія чи психічний колапс, або ж людина може частково вирішити кризу, використовуючи нові методи подолання (Roberts & Ottens, 2005).

Послуги з кризового втручання пов’язані з традиційними обмеженнями доступності психологічної допомоги як то висока ціна, несвоєчасність і невелика кількість професіоналів. Використання інтернету для збільшення можливостей доступу до послуг стало світовою практикою. Дослідження онлайн психологічного кризового втручання проводилися в кількох різних країнах, зокрема в Нідерландах та Австралії, і доводять його ефективність (Ismail, Zakaria, & Kari, 2024).

Одним з найважливіших елементів кризового консультування є забезпечення підтримки, стабілізації та пошук ресурсів. Активне слухання  є критично важливим, а також має бути присутнє беззастережне прийняття та заспокоєння. Методики та алгоритми надання психологічної допомоги в кризі є результатом еклектичної суміші теорій: психоаналітичної (сили  его, психічна енергія), екзистенціальної (ідея збігається з китайською ідеєю небезпеки та можливостей, прийняття особистої відповідальності),  гуманістичної (оптимізм, надія, зростання), когнітивно-поведінкової   (визначення ключів до кризового стану), сімейно-системної (саморегулювання, зворотний зв’язок, протидія та калібрування). На сьогодні добре себе зарекомендували  короткотривалі  програми  кризової  психологічної  допомоги  такі  як:  8-крокова  програма по роботі з втратою для дорослих, дітей та підлітків; модель ABC; травмофокусована терапія КПТ та EMDR (Бригадир, 2023).

Кризове консультування покликане допомогти у пошуку внутрішніх ресурсів та залученні зовнішньої підтримки, яку можна отримати від кола сім’ї, близького оточення, та інших видів допомоги для успішного подолання кризи. Важливими принципами кризового консультування є короткостроковість і терміновість, оскільки цей вид втручання покликаний запобігти розвитку більш негативних наслідків травмувальної події для особистості  (Трубіна, 2023).

Кризове втручання відіграє важливу роль у процесі відновлення психічного здоров’я жінок, які постраждали від війни. Надання своєчасної психологічної підтримки допомагає стабілізувати психоемоційний стан та запобігти розвитку довготривалих негативних наслідків для психічного здоровʼя. Кризова інтервенція у роботі з жінкою, яка постраждала від війни, сприяє: адаптації до нових умов, знаходженню в собі ресурсів для подолання стресу і травми, відновленню здатності до конструктивного функціонування. Кризове онлайн консультування підвищує доступність такої допомоги.