Зовнішньоекономічна діяльність є одним з найважливіших аспектів економічної діяльності держави. В умовах динамічного розвитку світової економіки та інтеграції України в міжнародний економічний простір важливою є організація дієвої системи державного регулюваннязовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД).

Сьогодні зовнішня торгівля, як невід’ємна складова зовнішньоекономічної діяльності, є одним з визначальних факторів розвитку економіки будь-якої країни.Але для України, на жаль,вонає слабким місцем, оскільки протягом багатьох років сальдо зовнішньоторговельного балансу є від’ємним. Це пов’язано з тим, що наша держава не має особливих конкурентних переваг на міжнародному ринку, за винятком сировинної. Основними проблемами є:невідповідність українських товарів міжнародним стандартам;несправедлива цінова конкуренція між імпортними товарами;складність проходження митних процедур;корупція на українських митницях[1].

Протягом 2016-2019 років спостерігалось поступове, але стабільне збільшення обсягів експорту й імпорту, але у 2020 році показники зменшились. Це перш за все пов’язано з розгортанням пандемії COVID-19. Вона призвела до зниження ділової активності підприємств та загального скорочення виробництва, що спричинило зменшення попиту тападіння цін на світових товарних ринках. Зменшився експорт металів, паливно-енергетичних товарів, машин та устаткування. Тому відповідно знизився й обсяг імпорту через зменшення обсягу закупівлі паливно-енергетичних товарів, машин та устаткування, які становлять найбільшу частку імпорту України [3].Головними торговими партнерами являються країни ЄС, також велику частку в експортних та імпортних відносинах України займає Китай.

Якщо проаналізувати показники експорту та імпорту України, можна побачити, що сальдо зовнішньоторговельного балансу товарів є від’ємним. У 2020 році експорт товарів становив 49192 млн дол. США, що є меншим показником на 1,7% у порівнянні з 2019 роком в той час, як імпорт склав 54337 млн дол. США зменшившись на 10,6% відносно попереднього року. Для регулювання ЗЕД в Україні частіше застосовуютьсяімпортні мита. Крім тарифних методів регулювання Україна використовує й деякі нетарифні, такі як санітарно-епідеміологічний, екологічний та радіологічний контроль при ввезені імпортних товарів, а також контролює переміщення культурної спадщини та дотримання законодавчих норм для продуктів харчування й лікарських засобів. Іншим нетарифним методом є ліцензування, якому підлягають дорогоцінні метали: срібло та золото.Ще один інструмент регулювання зовнішньої торгівлі, який використовує Україна – це торгові обмеження. Можуть виникати затримки при перевезенні товарів через митницю, які спричиняють значні матеріальні втрати для підприємств [2].

Іншою важливою складовою регулювання зовнішньоекономічної діяльності є механізм залучення прямих іноземних інвестицій (ПІІ), який в Україні теж є недосконалим. Несприятлива економічна та політична ситуація сильно ускладнює притоки ПІІ. Закордонні інвестори ставляться до України з обережністю та не хочуть вкладати свою кошти через ряд причин. Сюди відносяться недосконале законодавство й судова система, зокрема неефективна політика захисту інвесторів, технічна відсталість підприємств, високі податки, корупція, бюрократія, митні бар’єри, нерівність умов для національних та іноземних інвесторів, несприятливий імідж України тощо. Але, є й привабливі моменти: дешева кваліфікована робоча сила й сировина та великий неконкурентний споживчий ринок[4].

Якщо проаналізувати динаміку зміни обсягів ПІІ в українську економіку протягом 2010-2020 р., то спочатку ПІІ мали тенденцію до стабільного зростання до 2014 р. Однак фінансово-економічна криза 2014–2015 р. призвела до падіння обсягу ПІІ, але у 2016 р. почалась стабілізація економіки. Цьому сприяли фіскальна й монетарна політика, структурні реформи тапозитивні очікування інвесторів. У 2019 р.ПІІ збільшились до 51387 млн дол. США. Проте, пандемія COVID-19 призвела до негативних наслідків через погіршення фінансових результатів підприємств, щоспричинило нерозподілений збиток підприємств і, відповідно, зниження обсягу інвестицій. Так, у 2020 р. обсяг ПІІ в Україну склав 49 686 млн дол. США.

Найбільшим інвестором в 2020 р. була Швейцарія, друге місце зайняла Велика Британія, а третє – Люксембург. Значними інвесторами капіталу також були Польща, Франція, Гонконг, Угорщина, Туреччина та Австрія.     Але важливим моментом є те, що велику частку ПІІ України становлять капітали, які контролюються іноземними компаніями резидентів України (офшорні інвестиції). Так, впродовж 2010 – 2020 років загальний обсяг ПІІ з таких територій становив 9,5 млрд. дол. США, що складає більш ніж 23,5% від сумарного обсягу ПІІ [6].

Якщо говорити про найпопулярніші серед іноземних інвесторів галузі економіки, то у 2020 році лідером стала ІТ-сфера, обсяги ПІІ у яку склали 372,4 млн дол. США, у порівнянні з 68 млн дол. У 2019 році. Великі обсяги ПІІ також було спрямовано в сільське господарство, яке фактично є локомотивом української економіки. Значними були вкладення у сферу фінансової та страхової діяльності. Так, інвестиції у фінансовий сектор сприяють стабільній ліквідності фінансової системи України, але з іншого боку, вони є причиною екстенсивного розвитку національної економіки.

На цей момент система державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України є недосконалою і потребує кардинального реформування. Вважаємо, що у вдосконаленні системи зовнішньої торгівлі пріоритетом є створення експортного потенціалу та орієнтація на випуск продукції з високою доданою вартістю.Експортна продукція також повинна бути конкурентоспроможною йвідповідати міжнародним стандартам, тому треба створити державну систему з контролю якості експортованої продукції, щоб запобігти проникненню неякісних українських виробів на зовнішні ринки. Слід реформувати систему податкового регулювання й надавати підтримку національним експортерам.Гарною ідеєю є проведення цифровізації діяльності митних органів, що дало б змогу прискорити проходження митного контролю, уникнути помилок при заповненні декларацій та зменшити вплив корупції. Ще важливо забезпечити ефективне співробітництво з іншими державами, зокрема через зони вільної торгівлі, союзи та двосторонні домовленості.Ефективними заходами є зниження торгових бар’єрів та спрощення торговельних процедур. Також треба забезпечити макроекономічну і політичну стабільність, сформувати сприятливий імідж України.

Іншим надзвичайно важливим аспектом є політика стимулювання іноземних інвестицій. З одного боку, держава має створити сприятливий інвестиційний клімат, а з іншого – обмежити вплив закордонного капіталу на національну економіку.Україна має спростити митні процедури для іноземних інвесторів, встановити пільги та гарантії захисту їх прав шляхом запровадження ефективної системи страхування ПІІ. Також важливо зменшити частку офшорних інвестицій, які забезпечують лише кількісні, а не якісні показники. Крім цього,треба створювати зв’язки за кордоном та розповсюджувати інформацію про свою відкритість до міжнародного співробітництва. Ключовою є важливість реформування судової та податкової систем. Але найголовніше те, що держава повинна не тільки задекларувати реформи, але й забезпечити їх ефективну реалізацію для подальшого стимулювання економічного розвитку та процвітання.