Розмір шрифта: 

У лінійній, або традиційній, економіці сировинні природні ресурси на виробництві використовуються за схемою: виготовлення – використання – утилізація. Однак у зв’язку зі станом навколишнього середовища така модель економічної системи є недоцільною.

Усе частіше населення змушене використовувати той чи інший матеріал багаторазово. Цей процес може забезпечити циркулярна, або кругова, економічна модель виробництва. Кругова економіка працює так, що вся сировина, яка використовується на певних етапах виробництва, може бути й повторно використана. Це може призвести до зменшення кількості відходів, які утворюються під час процесу виробництва.

Вперше основи концепції циркулярної економіки були сформовані у 1966 році американським економістом та соціологом Каннетом Боулдінгом. Він назвав свою теорію «відкритою економікою», а у роботах західних економістів наприкінці XX століття ми вже зустрічаємо термін «циклічна» [1].

За останні десятиліття на тлі нафтових криз, вичерпання легкодоступних ресурсів та забруднення навколишнього середовища зріс інтерес людей до економіки замкнутого циклу. На сьогодні принципи кругової економіки активно використовуються для ведення бізнесу у всьому світі.

За моделлю циркулярної економіки до традиційного виробництва (постачання матеріалів – проектування та виготовлення – поширення та використання – кінець першого циклу) додаються ще такі процеси, як переробка, ремонт, відновлення, повторне використання та оптимізація. Ці процеси дозволяють повторити цикл життя того чи іншого товару, тобто використати його багаторазово [3].

Також серед переваг циркулярної економіки можна виділити підвищену продуктивність ресурсів, здорові та стійкі ґрунти, збільшений потенціал економічного зростання, подовження терміну придатності товарів, заощадження ресурсів, зростання зайнятості та появу нових можливостей для отримання прибутку.

Проте слід наголосити, що наразі є певні бар’єри, які унеможливлюють повне впровадження циркулярної економіки. Наприклад, багато виробництв мають застаріле обладнання, яке неможливо тут і зараз змінити на нове; недостатня кількість висококваліфікованих фахівців із необхідними знаннями; невеликий попит на циркулярну продукцію та їх альтернативи [2].

У грудні 2015 року Європейська комісія прийняла перший план дій щодо розвитку економіки зі сторони цілей сталого розвитку. На сьогодні ми маємо поновлений план дій, який має 35 пунктів та розрахований на введення у 2021-2022 роках, ухвалені пропозиції щодо нових правил про органічні забруднення у відходах та перевезення відходів. Цей план відкриває шлях до чистішої та більш конкурентоспроможної Європи [4].

Також необхідно наголосити, що перехід Європейського Союзу до циркулярної економіки зменшить тиск на природні ресурси та припинить втрату біорізноманіття, збільшить кількість екологічних продуктів, зменшить кількість відходів та кількість викидів газів у повітря.

В рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС наша країна взяла зобов'язання щодо гармонізації національного законодавства з європейським, тому й українські компанії будуть змушені застосовувати бізнес-моделі циркулярної економіки.

Проаналізувавши наведенні дані, можна зробити висновок, що перехід економіки України до циркулярної моделі є необхідним для подальшого розвитку. Проте, не слід забувати, що соціально-економічний розвиток нашої держави не дозволяє зробити швидкий перехід, тому це мають бути поступові дії із найменшим негативним впливом на економіку суспільства у цілому.

циркулярна економіка; екологічність; розвиток; ефективне виробництво