Тези
Інтеграція України в європейський простір, інформатизація освіти вимагають інновацій у підготовці компетентного фахівця, здатного працювати в умовах сучасного ринку. Орієнтація на забезпечення високого рівня фахової підготовки майбутніх фахівців, що є однією з пріоритетних тенденцій удосконалення професійної освіти, вимагає постійного вдосконалення системи освіти, запровадження новітніх педагогічних технологій, ефективного використання інформаційно-комунікативних засобів навчання, забезпечення рівного доступу до освітніх ресурсів.
Завданням вищої освіти сьогодні є підготовка майбутнього фахівця до життя у змінному інформаційному суспільстві, формування його здатності критично мислити та застосовувати творчий підхід до вирішення проблем. Вивчення й запровадження відповідних технологій реалізації освітньої діяльності сприятимуть вирішенню цього завдання.
Нині знання, уміння і навички як складники освітнього стандарту є необхідними, але не є запорукою успіху у сучасному суспільстві. Перед сучасною освітою постає завдання навчити студентів навчатися, виробити у них потребу у навчанні впродовж життя разом із засвоєнням ними базових знань. Актуалізується ще одна функція освітнього процесу – спонукати особистість застосовувати отримані знання у своїй практичній діяльності – професійній, громадсько-політичній, побутовій та ін.
Інноваційний потенціал застосування компетентнісного підходу в системі вищої освіти полягає в тому, що він дає змогу чіткіше зорієнтувати процес освіти на її кінцеві результати, інакше кажучи, результати навчання повинні бути описані мовою компетенцій, що являють собою сукупність знань, умінь та особистісних диспозицій суб’єкта освітнього процесу. Цей підхід характеризується нормами, стандартами та критеріями виконання, тобто він дає змогу моделювати результати освіти як норми її якості, при цьому він орієнтується на конкретні запити відповідних сфер професійної діяльності.
Проблема вдосконалення системи освіти шляхом упровадження компетентнісного підходу активно обговорюється у педагогічній науці. Розв’язання окресленої проблеми започатковане у працях А. Андреєва, І. Зимньої, О. Овчарук, О. Пометун, Дж. Равена, Л. Романишиної, Г. Селевка, А. Хуторського та інших вітчизняних і закордонних дидактів.
Компетентнісно орієнтована професійна освіта є об’єктивним явищем в освіті, появу якого зумовлено соціально-економічними, політико-освітніми та педагогічними чинниками. Перш за все, це є реакцією професійної освіти на соціально-економічні умови, що значно змінилися за останній час, на процеси, які з’явилися разом з ринковою економікою. Ринок висуває до сучасного спеціаліста новий набір вимог, які недостатньо або зовсім не беруться до уваги у програмах підготовки фахівців. Ці нові вимоги носять надпредметний характер, відрізняються універсальністю та їх формування вимагає нових педагогічних технологій, а не просто нового предметного змісту.
Потреба розгляду компетентнісного підходу зумовлюється загальноєвропейською та світовою тенденцією інтеграції, глобалізації світової економіки, та зокрема, неухильно зростаючими процесами гармонізації «архітектури європейської системи вищої освіти» [3, с. 8]. Рада Європи запровадила в 1996 р. поняття «ключові компетентності» в якості бажаного результату освіти, що відповідає новим вимогам освітніх парадигм, ринку праці та економічних перетворень. Загальноєвропейські тенденції актуалізують появу нових освітніх стандартів на основі компетентнісного підходу маючи на меті підготовку фахівця, яких не лише знає, що робити, але й вміє досягати ефективних результатів (конструювати, будувати, винаходити тощо). Важливо навчитися готувати фахівця, здатного діяти грамотно, виходячи з принципів самоповаги, професійної культури, бути успішним і результативним.
У зв’язку із завданнями модернізації системи вищої освіти у контексті Болонської конвенції особлива увага приділяється результатам освіти як одному з основних показників якості вищої професійної освіти. Поняття «компетенція» та «компетентність» стають ключовими в оцінці результатів освіти, де відбувається відступ від понять «підготовленість», «освіченість», «загальна культура», «вихованість». У такій ситуації актуалізується завдання переходу до планування результатів освіти у термінах «компетенцій» і «компетентностей». Компетентнісний підхід базується на аналізі професійних вимог, що визначають пріоритетність компетенцій, необхідних у конкретній сфері професійної діяльності.
На ефективність соціально-економічного розвитку країни значно впливає ступінь розвитку інноваційних процесів, для яких однаково важливими є як отримання нових знань, так і передача їх у різні сектори виробничого життя. Інновації здатні вдосконалити існуючу систему, ведуть до її прогресивного розвитку, метою введення інновацій є покращення результату. Інновації в освіті є цілеспрямованим нововведенням, здатним удосконалити функціонування освітньої системи, покращити процес і результат освітньої діяльності.
Дослідники вбачають в інноваційній освіті новий підхід до становлення особистості майбутнього фахівця, що викликається ситуацією в галузі знань, яка змінилася. Майбутній фахівець повинен не лише відтворювати зразки, але й породжувати нові ідеї, факти.
Говорячи про інноваційну освіту, необхідно зазначити в чому полягає її відмінність від традиційної освіти. В рамках традиційної освіти відбувається орієнтація на збереження та відтворення культури, вона ґрунтується на репродуктивній діяльності учнів, забезпечує формування виконавських здібностей, розвиток уваги та пам’яті [4]. Традиційне навчання спрямоване на засвоєння правил діяльності в повторюваних ситуаціях і особистість спрямована на закріплення минулого досвіду, що не дає їй свободи дій в «унікальних» ситуаціях, тоді як інноваційна освіта спрямована саме на створення нового ставлення до майбутнього, готовності й здатності до спільних дій у нових ситуаціях. Дидактика інноваційної освіти запроваджує широкий інструментарій освітньої діяльності, маючи на меті розвиток творчого й критичного мислення. В її рамках розробляються моделі навчання, що стимулюють пошук, рефлексію, готовність до вибору альтернативних можливостей.
Під інноваційними освітніми технологіями часто маються на увазі будь-які нові, нетрадиційні способи роботи. В. Козаков вважає технологію навчання реалізацією детально описаного системного сполучення способів, засобів, комунікації, відповідних висхідних умінь, навичок, знань суб’єктів навчання, необхідних для забезпечення відтворюваності їх дій у вигляді бажаних змін у студентів, адекватно визначеним точним цілям спільної діяльності навчання [5]. До інноваційних освітніх технологій, що дозволяють комплексно реалізувати стратегію інноваційного навчання, сприяють розвитку інноваційних властивостей суб’єктів навчання, належать технологія проблемного навчання, технологія колективної розумової діяльності, технологія формування критичного мислення, технологія проектного навчання, технологія інтерактивного навчання, технологія ігрового навчання тощо.
Відповідно до компетентнісного підходу, професійну підготовку спрямовано на формування професійної компетентності майбутніх фахівців, що передбачає набуття ними окремих одне від одного знань та умінь у комплексі й розвиток у них здібностей, що користуються попитом на ринку праці [1; 3]. Компетентнісним підходом визначається результативно-цільова скерованість освіти. Компетентнісний підхід реалізується через контекстне навчання, за якого у формах навчальної діяльності, максимально наближених до форм професійної діяльності, моделюється предметний і соціальний зміст професійної праці [2]. Використання інноваційних технологій в рамках компетентнісного підходу сприяє розвитку компетентностей майбутніх фахівців, які є інтегративними утвореннями, що базуються на певних знаннях і вміннях їх застосовувати в різних ситуаціях майбутньої професійної діяльності.
Ключовою ознакою інноваційних технологій в освіті є позитивний вплив на систему освіти. Застосування інноваційних технологій робить освітній процес більш повним, цікавим, забезпечує умови формування та розвитку компетентної особистості, оскільки саме інноваційні технології сприяють оптимізації освітнього процесу, розвитку інноваційних властивостей майбутнього фахівця та надають широкі можливості для реалізації компетентнісного підходу в підготовці майбутніх фахівців.
Ключові слова
Цитування
1. Байденко В. И., Оскарссон Б. Базовые навыки (ключевые компетенции) как интегрирующий фактор образовательного процесса. Профессиональное образование и формирование личности специалиста. Москва, 2002. С. 22–46
2. Вербицкий А. А. Педагогические технологии контекстного обучения: науч.-метод. пособ. Москва: РИЦ МГГУ им. М. А. Шолохова, 2010. 55 с.
3. Зимняя И. А. Компетентностный подход. Каково его место в системе современных подходов к проблеме образования (теоретико-методологический подход). Высшее образование сегодня. 2006. № 8. С. 21–28.
4. Кларин М. В. Инновации в обучении: метафоры и модели : анализ зарубежного опыта / М. В. Кларин. – М. : Наука, 1997. – 223 с.
5. Козаков В. А. Психолого-педагогічна підготовка фахівців у непедагогічних університетах : монографія / В. А. Козаков, Д. І. Дзвінчук. – К. : НІЧЛАВА, 2003. −140 c.