Відповідно до Асунсьйонського договору, що вступив в дію в листопаді 1991 року,  ряд держав Південної Америки вирішили заснувати спільний ринок  із назвою «Спільний ринок Півдня» з іспанської «Mercado Común del Sur» (МЕРКОСУР, MERCOSUR ). Цей спільний ринок передбачав: вільний обіг товарів, послуг та факторів виробництва між країнами, у тому числі через скасування мит та нетарифних обмежень на обіг товарів та будь-яких інших заходів з аналогічним ефектом;  встановлення загального зовнішнього тарифу та прийняття спільної торгової політики щодо третіх держав або груп держав та узгодження позицій на регіональних та міжнародних економіко-комерційних форумах; координацію макроекономічної та галузевої політики між державами-учасницями для забезпечення адекватних умов конкуренції між державами-учасницями; зобов'язання держав-учасниць гармонізувати своє законодавство у відповідних галузях, щоб досягти посилення інтеграційного процесу. Інтеграція відбувається поступово: спочатку – це була зона вільної торгівлі, з 1995 р. – митний союз. Спочатку державами-учасницями МЕРКОСУР  були Аргентина, Бразилія, Парагвай, Уругвай, потім на певний час учасником стала Венесуела, і зараз іде процес приєднання Болівії [1]. Асоційовані члени - Болівія та Чилі (з 1996 р.), Колумбія, Перу та Еквадор (з 2003 р.). Вони не беруть участі у вирішенні питань економічної інтеграції. Статус асоційованого члена можуть просити країни-члени Латиноамериканської Асоціації Інтеграції, які підписали із МЕРКОСУР договір про вільну торгівлю. Також статус асоційованого члена можуть запитувати держави, з якими МЕРКОСУР підписав угоди відповідно до положень ст. 25 Договору Монтевідео 1980 про створення Латиноамериканської асоціації вільної торгівлі. В даний час держави-асоційовані члени можуть брати участь як запрошені в засіданнях органів інституційних структур МЕРКОСУР з метою обговорення питань, що становлять взаємний інтерес. У тих випадках, коли держави – асоційовані члени беруть участь у засіданнях органів МЕРКОСУР, засідання проводиться у дві сесії, при цьому в першій сесії беруть участь лише держави-члени [2]. Асоційовані члени Венесуела (мала такий статус кілька років) та Болівія змогли претендувати і на повноправне членство, однак зі значними складнощами, і ці питання досі остаточно не вирішені.  Процес приєднання Венесуели до МЕРКОСУР тривав досить довго. В 2003 році країна також стала асоційованим членом, а в 2005 заявила про намір стати повноправним членом. Попередньо Венесуела підписала угоду на членство 17 червня 2006 р., але її вступ був заблокований сенатом Парагваю. На саміті МЕРКОСУР у грудні 2011 р. в Уругваї Каракасу також не вдалося приєднатися до блоку через позицію парагвайського парламенту. Парагвайські депутати блокували приєднання Венесуели. Після призупинення членства Парагваю 22 червня 2012 р. за порушення демократичних цінностей, описаних у Протоколі Монтевідео про прихильність до демократії у МЕРКОСУР, Венесуела стала повноправним членом Союзу [3, с. 117]. Наразі Республіка Венесуела позбавлена всіх прав та зобов'язань, пов'язаних з її статусом держави-учасниці МЕРКОСУР. Рішення було прийняте рештою країн-членів в серпні 2017 року. Рішення про зупинення членства Венесуели було прийнято у зв'язку з діями президента Ніколаса Мадуро і було закликом до негайного початку процесу політичного переходу та відновлення демократичного устрою. Питання про повноправне приєднання Болівії не вирішується скоріше через економічні аспекти, оскільки країна недостатньо економічно розвинена.

Нинішні країни-члени МЕРКОСУР можна проаналізувати за допомогою даних про ризики країн від Euler Hermes.

Аргентина за їхньою методологією на 2021 рік має найвищий ступінь ризику країни D4. При цьому, саме економічний та фінансовий ризики найвищі. ВВП країни склав на 2020 рік 383,1 млрд. дол. США. Серед слабких сторін виділяють: уразливість до змін цін на сільськогосподарську продукцію; макроекономічні дисбаланси та ослаблену інституційну базу; високу інфляцію; дев'ять суверенних дефолтів, два за останні 20 років. Основні партнери з експорту: Бразилія (14,8%), Китай (9,7%), США (6,1%), Чилі (5,4%), В’єтнам  (5,4%). Основні партнери з імпорту: Бразилія (20,8% ), Китай (20,7%), США (10,4%), Парагвай (5,3%), Німеччина (4,8%) [4].

Бразилія – на 2021 рік середній рівень ризику B3. Мінуси: уразливість до світових цін на сировину; високі витрати виробництва; високе оподаткування та бюрократизм; великі фіскальні дефіцити та збільшення державного боргу; політична та соціальна напруга на тлі корупції та високої нерівності доходів. Основні торговельні партнери  з експорту: Китай (32,4%), США (10,3%), Аргентина (4%), Нідерланди (3,5%), Канада (2%). Основні партнери з імпорту: Китай (23,2%), США (16,7%), Німеччина (5,9%), Аргентина (5,3%), Південна Корея (2,8%). ВВП на 2020 1444 млрд. дол. США [4].

Парагвай – середній ризик B2. Мінуси економіки: економіка сильно залежить від аграрного сектору та погодних умов; це одна з найбідніших країн Латинської Америки з високою нерівністю та неякісною інфраструктурою; широка неформальна економіка; низька диверсифікація економіки; високий рівень корупції, злочинності та погане верховенство права. ВВП лише 35,3 млрд дол. США. Основні партнери з експорту: Бразилія (32,7%), Аргентина (30,1%), Чилі (6,8%), Росія (4,5%), Уругвай (2,8%). Основні партнери з імпорту: Китай (35,9%), Бразилія (21,7%), Аргентина (9%), США (6,3%), Індія (2,9%) [4].

Уругвай – середній ризик BB2.  ВВП за 2020 рік 53,62 млрд. дол. США. Мінуси економіки: стійкий високий рівень інфляції та відношення державного боргу до ВВП; банківська система високодоларизована з великими депозитами нерезидентів; уразливий до зовнішніх потрясінь, зокрема через торговельні та фінансові зв’язки з сусідніми Бразилією та Аргентиною та основним партнером з експорту товарів Китаєм. Основні партнери з експорту: Китай (20,3%), Бразилія (15,4%), США (7,7%), Аргентина (4,4%), Алжир (3,1%). Основні партнери з імпорту: Бразилія (21,1%), Китай (19%), Аргентина (13%), США (11,4%), Ангола (2,8%).[4].

Не зважаючи на те, що до основних торговельних партнерів каїни ЄС для МЕРКОСУР здебільшого не входять, однак тут присутній культурно-історичний контекст для взаємодії. Між Європою та Латинською Америкою існує поняття «ібероамерика» як взаємодії Іспанії та Португалії із тією частиною Південної Америки, де  були їхні колонії. Крім того, торгівля між інтеграційними утвореннями таки суттєва. В 2018 р. зовнішньоторговий оборот ЄС з МЕРКОСУР склав 104,4 млрд. дол. Європейський союз поставив у МЕРКОСУР продукцію на суму 49,4 млрд. дол. і закупив товари МЕРКОСУР на суму 55 млрд. дол. [5]. 28 червня 2019 р., після 20 років переговорів Євросоюз заключив найбільшу торгову угоду в своїй історії. ЄС і країни МЕРКОСУР домовилися про зону вільної торгівлі. Як вважає ряд експертів, за рахунок відміни мит європейські компанії зможуть економити 4 млрд. євро на рік [6]. Відповідно до Угоди про зону вільної торгівлі країни МЕРКОСУР обнулять ввізні мита на 91% товарів, які компанії ЄС розміщують на їх території, протягом 10 років. Більш тривалий період лібералізації тарифів (до 15 років) призначений для деяких найбільш чутливих продуктів МЕРКОСУР. Угодою також передбачено відміну протягом 10 років імпортних мит на 92% товарів МЕРКОСУР, що ввозяться  в ЄС. При цьому документ враховує інтереси європейських фермерів: передбачена лібералізація 82% обсягу сільськогосподарської продукції із країни МЕРКОСУР, а на решту пошириться часткова лібералізація, включаючи квоти [5]. При цьому, через 2 роки після підписання угоди, зміни не почали реалізовуватися. Експерти відзначають, що ЄС не поспішає із реалізацією угоди. В лютому 2021 р. відбулося оприлюднення торгової стратегії ЄС, в якій говориться, що потенційні партнери ЄС повинні дотримуватися стандартів щодо навколишнього середовища та прав трудящих. Критики говорять, що в 15 сторінках існуючого тексту МЕРКОСУР про працю та навколишнє середовище не вистачає конкретики. Європейська комісія пропонує південноамериканському блоку взяти на себе більш чіткі зобов'язання. Для інших країн досвід МЕРКОСУР показав, що ЄС став складним партнером для підписання торгових угод [7].

Таким чином, МЕРКОСУР наразі має як внутрішні інтеграційні проблеми, які проявляються в періодичному відстороненні то одного, то іншого члену через порушення в демократії, так і зовнішні, які проявляються в ускладненому процесі реалізації торговельної угоди з ЄС через претензії Європи до рівня прав трудящих та захисту екології. Однак, з іншого боку, саме така жорстка позиція членів один до одного та бажання співпрацювати з ЄС, на наш погляд, цілком можуть призвести до позитивних демократичних, екологічних та економічних зрушень в МЕРКОСУР.