Розмір шрифта: 

В системі енергетичної безпеки нашої країни пріоритетним напрямом є забезпечення ефективності використання енергетичних ресурсів. Метою ефективного використання енергетичних ресурсів є досягнення мінімального технічно можливого та економічно доцільного рівня витрат енергетичних ресурсів. Результати перетворень у світовій і вітчизняній економіці, які зумовлені досягненнями науково-технічного прогресу та широким впровадженням прогресивних технологій і високотехнологічної продукції вимагають постійного вдосконалення методів і моделей енергоефективності.

З метою посилення позицій України у раціональному виробництві енергії з подальшим ощадливим її використанні першочерговим завдання є:ефективне використання потенціалу в галузі відновлюваної енергії;модернізації генеруючих потужностей та заміщення сировинної бази альтернативними видами палива;розвідка та видобуток вуглеводнів, у тому числі й нетрадиційних;створення конкурентного ринкового середовища та умов до системного розвитку ресурсної бази для атомної енергетики.

Досягнення індикативної мети в процесі реалізації Національного плану передбачається за рахунок впровадження нормативно-правових, фінансових та інших заходів. При цьому, здійснення заходів, необхідних для досягнення національної індикативної мети енергозбереження, потребує мобілізації значних фінансових ресурсів, розширення заходів з підвищення енергоефективності, запланованих державою, подальшої лібералізації енергетичних ринків, розвитку державно-приватних партнерств у сфері енергоефективності тощо.

В Україні має місце низька ефективність використання енергоресурсів на всіх етапах: при видобутку, транспортуванні, розподілі, використанні (табл.. 1.). в Україні виробництво електричної і теплової енергії не відповідає сучасному технічному рівню розвинених країн.

Як результат, подальший розвиток економіки залежатиме переважно від впровадження економічних реформ, завдяки яким “правила гри” на енергетичному ринку набудуть прозорості й недискримінаційності, а також від імплементації європейського законодавства, у тому числі в енергетичній сфері, та термінів інтеграції з енергетичним ринком Європи.

Зазначимо, що в Україні затверджена Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу. Де зазначено, що імпортозаміщення та розвиток інноваційних технологій є пріоритетним напрямом державної військово-промислової політики. Застосування у виробничих процесах фізично та морально застарілого устаткування, обумовлене у відсутності засобів для його заміни чи модернізації, і як результат викликає нераціональні витрати енергетичних ресурсів та погіршення становища оборонно-промислового комплексу. Таким чином постає завдання із запровадження концепції енергетичного менеджменту, яка буде спрямована на забезпечення раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів, що, в свою чергу, дозволить оптимізувати обсяги енерговитрат.

При вирішенні проблем енергозбереження основним завданням є запровадження схем енергоаудиту та енергоменеджменту, й відповідно енергетичної стратегії підприємств. Все це, в результаті, спрямовано на оцінку витрат енергоресурсів та дефініцію доцільних шляхів їх використання. Тобто розробка комплексу заходів організаційного, технічного та програмно-методичного спрямування які забезпечать управління виробничим процесом з використанням мінімально необхідною затратою паливно-енергетичних ресурсів.

Зазначимо, наразі найбільш затребуваними в Україні є саме ресурси, такі як природний газ і вугілля. Вони, в свою чергу, становлять понад 60 % вітчизняного енергетичного балансу. Водночас в останні роки внаслідок змін цінової кон’юнктури, технологій та світових трендів, частка інших видів енергії у споживанні поступово зростає. За даними міжнародного енергетичного агентства енергоємність ВВП України втричі вища, ніж у Польщі. Тобто Україна витрачає втричі більше енергії виробляючи один і той же продукт. Як результат, підприємства зі складу оборонно-промислового комплексустають менш конкурентоспроможні. Промисловість, що не інвестує в енергоефективність через певний період часу не зможе продавати свій товар на ринку. Також зазначимо, що у зв’язку з нестачею енергії державі доводиться її імпортувати. Так як висока енергоємність підприємств призводить до надмірного споживання енергії.

Україна має значний потенціал нетрадиційних джерел енергії. Загалом, альтернативні (нетрадиційні) джерела енергії – це поновлювані джерела, до яких відносять: енергії вітру; гідроенергії; геотермальної енергії; енергії сонячного випромінювання; біомаси, біогазу; вугільного метану; вторинного тепла промислового виробництва; пальних твердих побутових і промислових відходів і ін.

Для України дослідження питань розвитку альтернативної енергетики є особливо актуальними в умовах посилення конкуренції, глобалізації та сучасних євроінтеграційних процесів, в умовах сучасної воєнно-політичної обстановки, гібридної воєнної агресії проти України з боку Росії, інших загроз воєнного характеру, які переросли у збройний конфлікт, забезпечення воєнної безпеки і оборони України, а також враховуючи високий рівень споживання енергоресурсів порівняно з розвиненими країнами та достатньо високу енергетичну залежність від імпортних джерел енергопостачання. Таким чином, очевидною є необхідність поглибленого наукового  дослідження вищезазначених процесів з метою виявлення та аналізу  існуючих проблем, а також розробки практичних рекомендацій щодо їх вирішення.

енергетична безпека; ефективність використання; енергетичний менеджмент; альтернативна енергетика