Розмір шрифта: 

Термін «комунікація» з’явився в науковій літературі на початку ХХ століття. Одним із засновників американської соціології вважаться Чарльз Кулі який стверджував, що «комунікація розуміється як механізм, за допомогою якого можливе існування та розвиток міжособистісних стосунків — усіх символів розуму, а також способів їх передачі в просторі та їх зберігання в часі. Різні аспекти, форми та види комунікації вивчені в сучасній соціально-філософській літературі досить глибоко. Існує кілька концепцій, що розглядають розвиток комунікації у соціумі. Деякі методологічні підходи вбачають розвиток комунікації у розвитку технології, хтось ототожнює ускладнення комунікації з розвитком суспільства та мови. У сучасній теорії комунікації, що включає різні методологічні підходи і дисципліни, з'являються дані, які можуть допомогти у відповіді на питання про підстави розвитку соціальної комунікації, висвітлити основні причини та етапи її становлення. Розуміння основ розвитку комунікації дасть можливість зрозуміти вектори та можливості розвитку інформаційного суспільства.

Сьогодні термін «комунікація» має три тлумачення:

• Спілкування - це засіб з’єднання будь-яких об’єктів матеріального і духовного світу, тобто як структури.
• Це спілкування, під час якого люди обмінюються інформацією.
• Комунікація розуміється як передача і обмін інформацією з метою впливу на суспільство та його складові.

Погляди дослідників, що розглядають особливості виникнення та розвитку соціальної комунікації, можна умовно поділити на два великі підходи: технократичний (Белл Д., Маклюен Г., Тоффлер Е.) та еволюційний (Парсонс Т., Луман Н.).

Представники першого напряму вивчали розвиток суспільної комунікації, обстоюючи тезу про те, що розвиток засобів соціальної комунікації, зміни її характеристик безпосередньо залежать від нових технологій. Як Маркс бачив джерело розвитку суспільства на класовій боротьбі, так Маклюен бачить його у різкій зміні технологій, що викликає зміну способів та засобів комунікації: «Радикальні зміни у способах повсякденної людської діяльності та у мові пов'язані з освоєнням нових інструментів». Він говорить про те, що тип суспільства визначається головним чином пануючим даним типом комунікації, а людське сприйняття – швидкістю передачі інформації. Процес розвитку соціальної комунікації представляється у Маклюена поруч етапів, що різко змінюють один одного. У теоріях Маклюена та Лумана розкриваються етапи розвитку комунікації, аналізуються відносини між мовою та комунікацією, надається опис процесу зміни засобів передачі інформації та комунікації. Але водночас спостерігається деяка непроясненість причин, джерел формування мови та здібності, бажання комунікувати.

У технократичному підході глибоко проаналізовано вплив технологій передачі на зміни вигляду соціуму, проте причина цих змін не вказується, і динаміка суспільного життя представляється рядом стрибкоподібних змін, причини яких не сплікуються достатньою мірою. Теорія переривчастої рівноваги та еволюціонізм Лумана дозволяють пояснити ці різкі зміни у комунікативних технологіях, якщо припустити, що еволюція комунікації проходить шляхом появи та накопичення різних варіантів розвитку з наступною різкою зміною комунікативної системи. У цьому сенсі технократична парадигма Маклюена може бути включена до луманівського еволюціонізму.

У теорії Лумана чудово представлена кореляція між комунікативним та суспільним розвитком, проте розвиток комунікації представлено як послідовне еволюціонування мови, що відбувається окремо від людської діяльності та відносин. Тому залишається питання про те, чому комунікація виникає та розвивається в людське суспільство і звідки в людини береться бажання комунікувати. На наш погляд, недоліки технокартичного та еволюційного підходу до розвитку комунікації успішно усуваються у підході М.М. Томаселло та Д. Бікертона, у підході, який можна умовно назвати кооперативним. У його рамках усувається розрив між розвитком комунікації та діяльності. Розсуд заснування розвитку комунікації у кооперативної діяльності дозволяє краще зрозуміти причини та вектори комунікативного розвитку.

соціальна комунікація; компаративний аналіз; еволюціонізм; технологічний детермінізм; кооперативний підхід