Засоби читання

У сучасній науці психологічне благополуччя особистості все частіше стає предметом дослідження психологів. Це пов'язано з гострою потребою психологічної науки і практики визначити, що впливає на внутрішню рівновагу особистості, з чого вона формується, які емоційно-оціночні ставлення лежать в її основі, та як вона бере участь у регуляції поведінки. Вивчення питання психологічного благополуччя особистості дозволить просунутися у вирішенні проблеми вибору адекватних життєвих стратегій, що сприяють збереженню благополуччя, підвищенню якості життя та більш повній самоактуалізації особистості.

У психології існує два найбільш поширених змістовних підходи до трактування поняття «психологічного благополуччя» – гедоністичний та евдемоністичний. В основі гедоністичного підходу лежить ідея досягнення задоволення та уникнення незадоволення, тобто баланс між ними. Евдемоністичній підхід розглядає психологічне благополуччя як самореалізацію й індивідуалізацію людини.

Теоретичним фундаментом вивчення та дослідження поняття «психологічного благополуччя» є теорія Н. Бредберна, який ввів дане поняття у науково-психологічний обіг, і розумів під ним «щастя» та «задоволеність життям». Цей феномен він розглядав як рівновагу, баланс двох незалежних вимірів, або показників – позитивного та негативного афекту. Кожна подія, вчинок мають своє емоційне забарвлення та відображаються у нашій свідомості, накопичуючись у вигляді того чи іншого афекту. Переважання одних емоцій над іншими надає нам інформацію про рівень психологічного благополуччя особистості [1].

Великий внесок у становлення поняття “психологічного благополуччя” здійснив Е. Дінер – представник гедоністичного підходу. Його модель суб’єктивного благополуччя містить у собі три компонента: задоволеність життям, відсутність негативних емоцій, а також наявність позитивного афекту. Вчений вважав, що потрібно брати до уваги внутрішню орієнтацію та принципи особистості, а саме, ті настановлення, мотиви, цінності, завдяки яким людина орієнтується у соціальному просторі [2; 3].

Найбільш відомою та змістовною концепцією «психологічного благополуччя» є модель, авторкою якої є К. Ріфф, представниця евдемоністичного підходу. Основою її теорії є підходи позитивного функціонування, на які вона спиралася розробляючи власну модель. Дослідниця характеризує психологічне благополуччя як цілісний конструкт, який інтегрує в собі позитивне функціонування особистості, реалізацію власного потенціалу і виражається суб’єктивною задоволеністю життям, регулюючись системою міжособистісних стосунків з оточуючим світом [4; 5].

Український вчений Б. Пахоль вважає, що психологічне благополуччя має відображення в усвідомлюваних і неусвідомлюваних здатностях особистості справлятися з великою кількістю проблем та проживати повноцінне та насичене життя. Дослідник надає наступну дефініцію психологічному благополуччю: «це стан оптимального функціонування особистості, одним з вимірів якого є суб’єктивна оцінка різних аспектів життя людини» [6].

На думку українського науковця Ю. Кашлюка, визначити зміст поняття “психологічне благополуччя” можна характеризуючи основні складові цього феномену, якими є: 1) задоволеність життям; 2) функціональний статус; 3) ціннісно-мотиваційна сфера, яка поєднує загальну й особистісну систему життєвих пріоритетів; 4) збалансованість потреб і можливостей та вміння їх використовувати задля досягнення мети; 5) соціальне благополуччя, як інтегрованість особистості у соціальну структуру; 6) самооцінка і самоставлення; 7) самоефективність [7].

Отже, існує декілька підходів до визначення “психологічного благополуччя”. Найбільш поширеними й ґрунтовно розробленими є гедоністичний та евдемоністичний. Попри певні відмінності розглянутих підходів, їх поєднує наступне: суб`єктивність оцінки людиною свого благополуччя, тобто відсутність єдиного універсального критерію його визначення (при цьому, суспільство певною мірою бере участь у встановленні для себе цього критерію людиною); пов`язаність психологічного благополуччя людини із її активністю, спрямованою на досягнення цілей у різноманітних сферах та відчуття задоволення від цих досягнень.

Автори, які беруть участь у цій конференції, погоджуються з наступними умовами:

а) Автори зберігають авторські права на свої твори, дозволяючи конференції розмістити цей неопублікований твір під ліцензією Creative Commons Attribution, що дозволяє іншим вільно отримувати доступ, використовувати та ділитися творами з визнанням авторства на твір та його первинною презентацією. на цій конференції.

b) Автори можуть відмовитись від умов ліцензії CC та укласти окремі додаткові договірні угоди щодо невиключного розповсюдження та подальшої публікації цієї роботи (наприклад, опублікувати перероблену версію в журналі, опублікувати її в інституційному сховищі або опублікувати його у книзі), з підтвердженням первинної презентації на цій конференції.

в) Крім того, авторам пропонується розміщувати та ділитися своїми роботами в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їх веб-сайті) у будь-який момент до та після конференції.