В сучасній реальності та умовах воєнного стану, коли люди час від часу обмежені в своєму вільному пересуванні, соціальні мережі стали невід’ємною частиною життя кожної людини, від наймолодших до найстарших. Від моменту створення і до сьогодення, в першу чергу Соціальні мережі – це інтерактивні технології, які полегшують створення та обмін інформацією, ідеями, інтересами та іншими формами вираження через віртуальні спільноти та мережі [7]. З одного боку, вони надають безцінну можливість миттєво отримувати важливі новини, підтримувати зв'язок з близькими та розвивати професійні контакти. Проте надмірне занурення у віртуальний світ може призвести до заміщення живого спілкування на віртуальне та появи залежності від соціальних мереж. Значна кількість науковців, зокрема А. Голдберг [10], К. Янг, Р. Девіс [9] та Дж. Блок [8], розглядають інтернет-залежність як справжнє захворювання. Вони обґрунтовують свою позицію схожістю механізмів її формування з процесами виникнення хімічних залежностей та обсесивно-компульсивних розладів. У контексті українських досліджень варто відзначити роботу Т. Ю. Больбот, яка у 2006 році спільно з Л. Н. Юр'євою здійснила перше в Україні комплексне дослідження комп'ютерної адикції та розробили інноваційні методи первинної профілактики та багаторівневу систему корекції у молоді. Пильну увагу українських науковців феномен пригорнув ще напередодні війни під час пандемії – у 2021 році проведено стандартизацію авторської методики «Тест-опитувальник на виявлення кіберадикції» (ТОК) Ю.О. Асєєвою та К.В. Аймедовим [1]. У 2023 році, інноваційним став підхід українських науковців Л. Юр’євої і А. Шорнікова, які розробили критерії діагностики кіберзалежності та новий інструмент діагностики – «Шкала кіберзалежності Юр’євої-Шорнікова» (YSCAS) [6].

З початком повномасштабної війни в Україні, час проведення користувачами в соціальних мережах суттєво збільшився, що є важливим фактором, який необхідно враховувати при дослідженнях інтернет-адикції українських користувачів. Це підтверджується дослідженням вчених Харківського національного медичного університету дослідили «Залежність від гаджетів в умовах військового стану» 2022 року [4]. За результатами незалежного дослідження медіаспоживання українців на другому році повномасштабної війни, проведеного на замовлення Громадянської мережі ОПОРА[5], серед джерел інформації, які опитані використовували для отримання новин в середині 2023 року, соціальні мережі складають 77,9%. Тож вкрай важливо досліджувати динаміку проявів кіберкомунікативної залежності серед українських споживачів соціальних мереж та підвищувати рівень профілактичних заходів від цього виду адикції.

В жовтні 2024 року було проведено дослідження гендерного аспекту залежності від соціальних мереж серед українських споживачів. Метою дослідження було теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити феномен інтернет-адикції від соціальних мереж та гендерні відмінності в проявах цієї залежності. При здійсненні емпіричного дослідження проявів кіберкомунікативної залежності перевага надавалась останнім розробкам вітчизняних вчених та було використано “Тест-опитувальник на виявлення кіберадикції” (ТОК) Ю.О. Асєєвої та К.В. Аймедова, шкалу кіберзалежності Юр'євої – Шорнікова (YSCAS), опитувальник на виявлення рівня кіберкомунікативної залежності (А. Тончева) [3], методику дослідження видів інтернет-залежності в частині залежності від соціальних мереж (О.В. Камінська) [2]. Невипадковість вибірки досягнута шляхом розміщення посилання на онлайн-опитування на сторінці соціальної мережі, таким чином всі респонденти мали до неї доступ ї є користувачами. Результати опитування репрезентують доросле населення України, які є активними користувачами соціальних мереж станом на кінець 2024 року. Для дослідження було залучено 63 учасника, серед них 46,03 % жінок та 53,97 % чоловіків, віком від 16 до 76 років.

Результати дослідження показали, що переважна більшість респондентів (49,21 %) демонструє нормальний, соціально прийнятний рівень використання соціальних мереж; наявність 1-го ступеню кіберкомунікативної адикції більшість склали чоловіки – 22,22 % (проти 19,05 % жінок); 2-ий ступінь залежності виявили 3,18 % опитаних (по 1,59 % симетрично чоловіки/жінки); респонденти з 3-м ступенем залежності від соціальних мереж відсутні; повну відсутність ознак кіберкомунікативної залежності продемонстрували 6,35 % респондентів.

Таким чином, результати дослідження виявили неочікувано низький рівень виражених проявів кіберкомунікативної адикції українських користувачів соціальних медіа, що може вказувати про здатність українських користувачів соціальних медіа адаптивно та збалансовано використовувати ці платформи, уникаючи формування сильної залежності. Це свідчить про їх самоконтроль та вміння регулювати власне споживання контенту. Загалом, такі результати відкривають простір для більш оптимістичних висновків щодо впливу соціальних мереж на користувачів та дають підстави для поглиблення досліджень у цій сфері.