Постановка проблеми. Сімейне виховання є фундаментом для формування та розвитку Я-Концепції підлітків. Адже саме в сім’ї розпочинається особистісний розвиток дитини. Цей віковий період є сензитивним та вирішальним для становлення і закріплення образу «Я». Слід також  врахувати те, що саме у підлітковому віці відбувається загострення рис характеру – акцентуація. Тобто, встановлено, що дана проблема потребує детального вивчення та розкриття особливостей впливу сімейного виховання на розвиток характеру підлітка.

Протягом останніх десяти років українці перебувають у складних та кризових обставинах життя, які були обумовлені ситуацією з проведенням антитерористичної операції та повномасштабним вторгненням країни-агресора безпосередньо з лютого 2022 року. Українці втратили звичний спосіб життя і в умовах тривалого воєнного стану все більше адаптуються до умов постійно діючої загрози та надзвичайної ситуації. Психічний стан людей набуває все більшої кількості травматичних нашарувань, що у свою чергу відображається на рівні їх психологічного благополуччя. (Никоненко О.В. & Русланова Л.І., 2023). А отже і на вихованні своїх дітей. Тому необхідно приділити особливу увагу саме клімату сім’ї, який впливає на формування нашого майбутнього покоління.

Сімейне виховання має величезне значення у вихованні, освіті і становленні особистості. Сім’я виступає домінуючим інститутом у формуванні особистості дитини. Причому тільки та сім’я має позитивний вплив, яка допомагає дитині відчувати себе рівноправним членом сімейного колективу, де її люблять; вона має у сім’ї права і обов’язки; до її потреб ставляться з розумінням. Саме в родині закладаються основи моральності людини, формуються норми поведінки, розкриваються внутрішній світ і індивідуальні якості особистості. Крім цілеспрямованого батьківського виховання на дитину впливає внутрішньосімейна атмосферна загалом, причому ефект цього впливу проявляється з віком, відбиваючись у структурні особистості. Особливо актуальним це є для підлітків, адже саме в підлітковому віці батьківське ставлення набуває вирішального значення для становлення і закріплення образу «Я». Цей образ і ставлення до себе формуються під впливом того образу, що склався в батьків. Тому в сучасних умовах України саме сім'ї надається пріоритетне значення (Чайковська Р.В., 2020).

У підлітковому віці відбувається загострення рис характеру. Прагнення до самостійності, усвідомлення свого фізичного і духовного змужніння – одна з найбільш яскравих рис цього віку. І якщо батькам вдасться перебудувати свої відносини з підростаючими дітьми і змінити стиль виховання, то це, в свою чергу, відіб'ється і на характерні дитини. При більшій виразності деякі риси характерну накладають відбиток на особистість як таку і, нарешті, можуть набувати патологічний характер, руйнуючи структурну особистості. Важливим є дослідження того, який стиль виховання переважає в сім'ї і який вплив він робить на формування особистості у підлітків (Ігнатов О.М., 2013; Савчин М.В., Василенко Л.П., 2005).

Важливiсть мiжoсoбистiсних стoсункiв oсoбистoстi у сiм'ї як малiй психoсoцiальнiй групi та їх вплив на станoвлення характеру дитини в тoму, щo значущий сoцiальнo-психoлoгiчний чинник емoцiйнoї врiвнoваженoстi i психiчнoгo здoрoв'я – стабiльнiсть сiмейнoгo середoвища. Велике значення має «якiсть» сiм'ї, її вихoвна здатнiсть. Сiм'я, нездатна вихoвувати, привoдить дo пoрушень в прoцесi сoцiалiзацiї шкoляра ще з самого початку. Якщo у дiтей пoганi вiднoсини з oдним абo oбoма батьками, якщo вoни не вiдчувають батькiвськoї пiдтримки, тo вoни, мoжливo, виявляться втягнутими у злoчинну дiяльнiсть; такi дiти, ймoвiрнo, пoвoдитимуться агресивнo пo вiднoшенню дo свoїх батькiв. Для фoрмування «Я» дитини вирiшальним сoцiальнo-психoлoгiчний чинникoм є пoгляди i пoведiнка батькiв. Завдяки їх правильнiй пoзицiї шкoляр ствoрює прo себе певну думку, фoрмує самooцiнку. При сувoрiй пoзицiї oсoбистiсть вiдчуває страх i oцiнює себе негативнo. Виникнення у дiтей рiзних пoрушень в пoведiнцi i самooцiнцi, пoв'язаних з сiмейним середoвищем, свiдчить прo зниження вихoвнoї функцiї батькiвськoї сiм'ї, як малoї психoсoцiальнoї групи (Алєксєєнко Т.Ф., 2008).

Від того, наскільки ефективно організована виховне середовище, залежить формування базових особливостей особистості і подальша доля підлітка. Виховне середовище включає себе всі способи догляду за дитиною і його розвитку, починаючи від засобів гігієни і закінчуючи іграшками, навчальними матеріалами. Будь-яка життєва ситуація, починаючи від великої покупки і закінчуючи днем народження родича, може стати педагогічно значущою і дати поштовх до розвитку як позитивних, так і негативних рис характеру (Чайковська Р.В. 2020).

Передача накопичених знань, вплив на поведінку дитини та її особливості здійснюється за допомогою спілкування з дорослими. Зчитуючи емоції батьків, дитина вчиться оцінювати ту чи іншу життєву ситуацію, а спостерігаючи різні моделі поведінки, вибирає способи реагування та взаємодії з соціумом. Сім'я долучає дитину до різних видів діяльності, таким як гра, спілкування, пізнавальна, навчальна, трудова, предметна. Без розвитку відповідних навичок і умінь дитина не зможе повноцінно і успішно жити в суспільстві. Основною помилкою старших членів сім'ї в процесі навчання дитини відповідним його віком навичкам є прагнення робити за нього ту роботу, з якою він вже справляється самостійно. Це, у свою чергу, призводить до розвитку таких негативних рис характеру, як інфантилізм і нерішучість. Якщо цілеспрямовано допомагати дитині стати самостійніше, заохочувати кожну спробу вивчити властивості предметів і оволодіти новими навичками, в майбутньому у нього розвинути цілеспрямованість, посидючість і самоконтроль. Крім сприятливого середовища для формування навички і розвитку характеру в цілому, необхідно цілеспрямоване позитивне підкріплення, яке створює у дитини відчуття успіху.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальшого розвитку в цьому напрямку. Таким чином, саме сім’я постає для дитина тим началом, яке допомагає створювати початкове уявлення про те, як будуються взаємини в світі, отримує знання про навколишню дійсність, набуває необхідні для життя якості характеру. Встановлено, що формування позитивних чи негативних рис характеру залежить від виховного середовища. Якщо це середовище позитивне, мирне і в сім’ї панує взаєморозуміння, якщо батьки піклуються один про одного і вчать цьому дитину, якщо приділяється достатньо уваги її культурному розвитку, вдосконаленню навичок, взаємодії з однолітками, духовному світу, підліток виростає гармонійною особистістю з необхідними позитивними рисами характеру успішної людини (Чайковська Р.В.,2020).