Військові конфлікти, які останніми роками мали місце в багатьох країнах, зокрема в Україні, залишають глибокий слід на психічному здоров’ї тих, хто брав участь у бойових діях. З огляду на зростання кількості ветеранів військових дій, питання їх психологічної адаптації та реінтеграції стає все більш актуальним.

Екскомбатанти - це колишні військові, які брали участь в бойових діях і згодом повернулися до мирного життя. Цей термін використовують до ветеранів, які мають досвід активної участі у військових конфліктах або бойових операціях. Екскомбатанти можуть потребувати спеціалізованої допомоги для реінтеграції в цивільне життя, оскільки часто вони стикаються з наслідками травматичного досвіду, такими як посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), фізичні поранення та соціальна ізоляція [1].

У більшості випадків причинами виникнення негативних психічних станів екскомбатантів можуть бути:

Травматичний досвід. Військовий досвід нерідко пов’язаний із глибокими психологічними травмами, такими як перебування у небезпечних зонах, втрата побратимів або факти загибелі мирного населення, а також відчуття постійної загрози власному життю. Це може відбуватися тривалий час та закарбовуватися в пам’яті, підсилюючи рівень тривожність.

Соціальна ізоляція та нерозуміння. Після повернення додому екскомбатанти часто відчувають себе незрозумілими для інших. Вони стають віддаленими від оточуючих і навіть їх сім’ї нерідко не розуміють, через що їм довелося пройти. Багато ветеранів замовчують свій досвід, що спричиняє почуття самотності, яка згодом може призвести до депресії та соціальної самоізоляції.

Фізичні травми та інвалідність. Поранення, отримані під час військової служби, також є серйозним психологічним бар’єром. Екскомбатанти переживають гостре відчуттям втрати, і не лише деяких фізичних можливостей, – а й частини свого колишнього життя та ідентичності. Екскомбатанти, які отримали поранення, можуть зіштовхуватися з труднощами у сприйнятті свого “нового” тіла, особливо якщо травми є видимими [2].

До негативних психічних станів, з якими стикаються екскомбатанти, можна вважати:

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Один із найпоширеніших станів серед ветеранів, ПТСР характеризується сильною тривожністю, спонтанними флешбеками, нічними кошмарами та постійним відчуттям небезпеки. Досвід бойових дій може тривожно нагадувати про себе навіть через роки, а спогади про травматичні події не дають екскомбатантам адаптуватися до звичного життя. Лікування ПТСР вимагає тривалої терапії та, часто, психофармакологічної підтримки.

Депресія та тривожні розлади. Ці стани можуть стати як наслідком, так і супутніми розладами до посттравматичного стресового розладу (ПТСР), часто виникаючи внаслідок пережитих військових травм і труднощів адаптації до мирного життя. Депресія у екскомбатантів постійно супроводжується почуттям втрати сенсу життя, зниженням самооцінки, апатією, зниженням внутрішніх інтересів до речей, які раніше приносили задоволення, та навіть суїцидальними думками.

Агресія та роздратованість. Нестримна агресія часто є реакцією на невирішені внутрішні конфлікти, які не вдається подолати через брак адекватної терапії. Агресивні випадки можуть бути спрямовані як на оточуючих, так і на самого екскомбатанта, що ускладнює його адаптацію до мирного життя [3].

До основних стратегій подолання негативних психічних станів у екскомбатантів можна віднести [4]:

1. Активне подолання. Однією з ключових стратегій для екскомбатантів є активне подолання, що включає планування дій, прийняття рішень і виконання кроків для контролю над власною ситуацією. Цей підхід до охорони відчуття особистої відповідальності дає можливість відчути контроль над власним життям. Планування і систематичні дії знижують рівень тривоги, забезпечуючи відчуття впевненості в тому, що вони можуть керувати власним життям і адаптуватися до нових умов.

2. Соціальна підтримка. Соціальна підтримка є однією з найефективніших стратегій подолання екскомбатантів. Вона підтримує спілкування з іншими ветеранами, друзями, родиною, а також підтримку від громадських організацій. Спілкування з тими, хто має подібний досвід, погіршення відчуття ізоляції, дозволяє поділитися своїми переживаннями, що знижують рівень стресу та покращують емоційний стан. Групи підтримки та ветеранські об’єднання часто залишаються безпечним середовищем для адаптації, вирішення проблем та отримання важливої емоційної підтримки, що є особливо важливим для осіб, які стикаються з труднощами повернення до мирного життя.

3. Пошук сенсу та реконцептуалізація досвіду. Багато екскомбатантів намагаються переосмислити свій бойовий досвід, надаючи йому нового сенсу або значення. Цей підхід утворився в спробах побачити особистий ріст, позитивні зміни та нові цінності, які з’явилися завдяки отриманому досвіду. Це може допомогти ветеранам вийти за рамки травматичних спогадів та інтегрувати свій досвід у загальну картину життя.

4. Здоровий спосіб життя та фізична активність. Здоровий спосіб життя, зокрема регулярна фізична активність, є ще однією важливою стратегією подолання наслідків бойового стресу. Фізичні вправи допомагають знизити рівень тривожності, покращують сон та підвищують загальну самооцінку. Зайняття спортом також може бути способом самовираження та допомогти перенаправити накопичену енергію.

5. Психотерапевтична та професійна допомога. Психотерапія є важливою складовою процесу відновлення для багатьох ветеранів. Сучасні психотерапевтичні методи, такі як когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), терапія лікування травматичних спогадів (EMDR), а також сімейна терапія, допомагають ветеранам осмислити свій досвід і впоратися з травматичними спогадами.

6. Духовна підтримка та саморефлексія. Для деяких екскомбатантів основним ресурсом для подолання травматичного досвіду є духовні практики, релігія або медитація. Духовна підтримка може включати участь у релігійних заходах, бесіді зі священиком або наставником, а також індивідуальні духовні практики, як-от медитація чи йога. Завдяки регулярній практиці таких технік, як медитація, дихальні вправи або йога, ветерани можуть краще контролювати свої емоційні реакції та зменшувати інтенсивність переживань, пов’язаних із тривогою чи стресом. Це дозволяє їм підтримувати психологічний баланс і легше адаптуватися до мирного життя, підвищуючи впевненість у своїй здатності подолати труднощі [5].

Кожна з цих стратегій може бути адаптована до індивідуальних потреб ветерана, а їх поєднання дозволяє створити комплексну систему подолання, яка разом з екскомбатантами знайде новий баланс у житті, покращить своє психічне здоров’я та успішно адаптується до мирового життя.