Стиль комунікації та якість міжособистісних відносин між людьми взагалі, й між родителями та дітьми, зокрема, обумовлюється різними чинниками, визначне місце серед яких посідає рівень емоційного інтелекту батьків. Питання змісту й ролі емоційного інтелекту у життєдіяльності людини є популярним, а зараз, актуальність його дослідження збільшується через події в Україні, пов`язані із війною, коли велика кількість українців змушена налагоджувати нові стосунки, турбуватися про власне психологічне здоров’я, а також психологічне благополуччя своїх дітей.

Сутність емоційного інтелекту, його значення у соціальній взаємодії, є предметом дослідження як зарубіжних, так і вітчизняних дослідників. Зарубіжні теорії емоцій та емоційного інтелекту представлені роботами таких авторів, як В.К. Вілюнас, Ч. Дарвін, У. Джеймс, П. Сэловей, Д. Карузо, Р. Бар - Он, П. Лафреньє, Ф. Дюфор, Дж. Форгас, Дж. Майєр та ін. Питання емоційного інтелекту знаходять своє відображення й у розробках українських дослідників таких, як: О. Бабяк, О. Бакаленко, Л. Буркова, Ю.Бреус, О. Власова, О. Демченко, В.Зарицька, Є. Карпенко, О. Лящ, Е. Носенко, О. Філатова та ін..

Для подальших досліджень в сфері емоційного інтелекту необхідне чітке розуміння цього поняття, та ролі, яку може відігравати розвинутий емоційний інтелект у покращення соціальної взаємодії. У науковій літературі зустрічаємо пояснення емоційного інтелекту: 1) як окремої здатності, сукупності особливих здібностей або властивості особистості; 2) як одного зі структурних елементів соціального інтелекту; 3) як структурного компоненту соціальної обдарованості.

Пояснення значення емоційного інтелекту як окремої здатності знаходимо у авторів цього поняття Дж.Майєра і П. Саловея: “Емоційний інтелект – є особливою здатністю до глибокого осмислення, оцінки, розуміння та вираження емоцій, управління ними” [6].

Рувен Бар-Он, який ввів абревіатуру EQ у науковий обіг, розумів емоційний інтелект як “набір когнітивних здібностей, компетенцій і навичок, які впливають на здатність людини справлятися з викликами і тиском зовнішнього середовища” [5].

Емоційний інтелект як один з структурних елементів соціального інтелекту розглядають дослідники, які серед складових соціального інтелекту виділяють соціальні вміння, емпатію, просоціальні установки, соціальну тривожність і рівні емоційної чутливості [3]. Безсумнівно, емоційний інтелект та соціальний інтелект пов’язані, втім, відмінність між ними полягає в тому, що соціальний інтелект пов’язаний з пізнанням соціальних явищ і спрямований на розуміння поведінки інших людей, а емоційний інтелект – з переробкою інформації про емоційну сферу і спрямований як на пізнання людиною інших людей, так і самого себе [2].

Якщо ж розглядати емоційний інтелект як структурний компонент соціальної обдарованості [1], одним з проявів якої є висування особистості на лідерську позицію, то можна сказати, що цьому сприяє, зокрема, розвинений емоційний інтелект лідера. “Саме емоційний інтелект забезпечує ефективність взаємодії між емоційними та раціональними центрами мозку та дає лідеру навіть в емоційно напруженій ситуації приймати виважені рішення” [4].

Отже, не залежно, відповідно до якого з наведених підходів ми розглядатимемо поняття емоційного інтелекту, бачимо, що у післявоєнний період, розвинений емоційний інтелект фахівців у сфері діяльності людина-людина, батьків, пересічних громадян, відіграватиме значну роль у забезпеченні психологічної підтримки та адаптації українців.