В умовах війни в Україні підлітки зазнають значного емоційного та психологічного тиску, що спричиняє різні форми девіантної поведінки та порушення адаптації. Нами було проведено дослідження серед підлітків, що проживають в Україні. В ході цього дослідження отримані дані,  які свідчать про те, що війна згубно впливає на психоемоційний стан підлітків через такі чинники, як постійний стрес, відчуття небезпеки, втрата близьких, вимушені переміщення та соціальна дезорієнтація. Ці чинники можуть спричиняти емоційні порушення, такі як тривога, депресія та агресія, а також підвищують ризик виникнення девіантних форм поведінки, включаючи асоціальні вчинки, вживання шкідливих речовин і проблеми в стосунках з однолітками та дорослими.

Основні наслідки війни для підлітків проявляються у порушеннях емоційного регулювання та самооцінки. Більшість з них відчувають невпевненість у майбутньому, страх втрати домівки та переживають загострене відчуття небезпеки. Це позначається на їхній здатності до адаптації та впливає на соціальні взаємодії, сприяючи появі замкнутості або, навпаки, надмірної агресивності.

Соціальна профілактика девіантної поведінки потребує активного залучення освітніх закладів, де підлітки можуть отримати підтримку та розуміння з боку дорослих (Савельєва, 2016). Школа є одним із провідних інститутів соціалізації, де можна своєчасно виявити та скоригувати ознаки девіантної поведінки шляхом створення безпечного та підтримуючого середовища (Самойлов, 2017).

Психоемоційний зв’язок із батьками, які воюють, має особливе значення, адже відчуття підтримки навіть на відстані допомагає підліткам справлятися зі стресом. Збереження регулярного контакту з рідними, які перебувають на фронті, навіть через телефонні дзвінки чи комунікації онлайн, є важливим фактором емоційної стабільності та збереження сімейних зв’язків.

Одним з основних чинників успішної адаптації є емоційна стійкість, яку підлітки можуть розвинути за наявності підтримуючого соціального середовища. Це підтверджує необхідність створення комплексної системи допомоги для підлітків в умовах війни, що передбачає як індивідуальну психологічну підтримку, так і активну соціальну інтеграцію. За результатами дослідження були розроблені рекомендації для освітніх і соціальних служб, спрямовані на підтримку та соціальну інтеграцію підлітків, що зазнали впливу війни. Ці рекомендації адаптовано для подолання психологічних наслідків війни:

1.      Психоедукаційні зустрічі для батьків на базі шкіл. Існує необхідність в організації регулярних зустрічей для батьків, де вони зможуть отримати знання про підтримку дітей у стресових умовах, можливість підвищити рівень безпеки і довіри у сім’ї, а також про те, як реагувати на емоційні прояви дітей під час війни. Психоедукаційні та коучингові групи сприятимуть формуванню навичок комунікації з дітьми та забезпеченню емоційної підтримки навіть у складних обставинах. Коучинговий підхід у взаємодії між батьками і підлітками дозволяє встановити довірливі стосунки, що сприяють емоційній стабільності молоді, особливо в період стресу та підвищеної тривожності» (Сингаївська & Іванова, 2023).

2.      Збільшення кількості шкільних психологів. Сучасні виклики вимагають значного розширення штату психологів у школах, що дозволить забезпечити всебічну підтримку для дітей та підлітків, які перебувають під впливом воєнного стресу. Шкільні психологи мають бути доступні не лише для регулярної роботи з групами учнів, але й для індивідуальних консультацій, що допоможе розвантажити їх емоційний стан та знизити рівень тривожності.

3.      Індивідуальна психологічна підтримка для підлітків, чиї батьки воюють. Особливо важливою є індивідуальна підтримка для підлітків, які мають батьків на фронті. Це дозволить їм відкритися, обговорити свої страхи та отримати навички емоційної саморегуляції. Психотерапія, арт-терапія, терапія майндфулнес можуть допомогти підліткам у подоланні тривоги і стресу.

4.      Групи для психологічної підтримки вчителів. Вчителі, що працюють у воєнний час, також зазнають значного стресу. Їм важко підтримувати власну емоційну рівновагу та одночасно надавати підтримку учням. Регулярна психологічна підтримка для вчителів допоможе знизити рівень стресу та підвищить їхню здатність ефективно реагувати на потреби учнів. Важливим є також формування ресурсних груп для вчителів, де вони можуть обговорювати свої емоційні труднощі й отримувати підтримку​.

5.      Соціальна інтеграція та групові заняття. Створення онлайн та офлайн груп підтримки для підлітків, де вони зможуть взаємодіяти з однолітками, які також переживають воєнні події, допоможе знизити в них почуття ізоляції. Такі заняття можуть охоплювати тренінги зі стресостійкості, комунікативних навичок і навичок розв'язання конфліктів​.

6.      Медіаграмотність та критичне мислення. Медіа значною мірою впливають на психосоціальну адаптацію підлітків, формуючи їх уявлення про соціальні норми та успішність. Інформаційний тиск в умовах війни може збільшити тривожність і потребує розвитку критичного мислення та навичок медіаграмотності (Мельник & Русин, 2020). Уміння розпізнавати фейкові новини, аналізувати інформацію та критично ставитися до джерел є необхідними навичками для підлітків в умовах воєнного інформаційного тиску. Навчання медіаграмотності зменшить тривожність, пов'язану з інформаційними атаками і підвищить емоційну стійкість підлітків.

Комплексний підхід до психологічної підтримки підлітків у воєнний час має включати емоційну підтримку в сім’ї, збільшення штату шкільних психологів, створення ресурсів для вчителів, а також організацію регулярних зустрічей для батьків з метою психоедукації. Такі заходи допоможуть знизити негативний вплив війни на психоемоційний стан підлітків і сприятимуть їхній адаптації до життя в умовах війни та в післявоєнний період.

Особливу увагу слід звернути на тих підлітків, які вже мають прояви деструктивної або девіантної поведінки. Підліткам, які демонструють ознаки такої поведінки, важливо окрім групової роботи отримувати індивідуальні консультації з психологами. Це дозволить їм усвідомити причини своєї поведінки, дослідити свої емоції та навчитися керувати ними. Соціальна інтеграція підлітків з девіантною поведінкою повинна бути спрямована на відновлення соціальних навичок, формування позитивних взаємин із суспільством та зниження соціальної ізоляції. Самооцінка є ключовим фактором емоційної стійкості, особливо в умовах стресових ситуацій, таких як війна. Висока самооцінка сприяє здатності підлітків справлятися з труднощами та знижує ризик виникнення девіантної поведінки (Сингаївська & Хохліна, 2020). То ж успішна інтеграція потребує розробки спеціальних програм, що включають підтримку через освітні та соціальні проекти. Підлітки можуть бути залучені до волонтерської діяльності або соціальних проектів, які дозволяють їм відчути власну корисність та відповідальність за суспільство під час війни. Волонтерство сприяє розвитку емпатії, вчить співпраці та поваги до інших, підвищує усвідомлення власної значущості підлітків, сприяють формуванню позитивного відношення до себе, що є необхідними для успішної адаптації підлітків до життя в умовах війни та в післявоєнний період.

Психологічна та соціальна підтримка підлітків в умовах війни є ключовим елементом збереження їх психоемоційного благополуччя та запобігання розвитку девіантної поведінки. Військові дії створюють безпрецедентний рівень стресу для молодого покоління, що вимагає ефективних заходів підтримки на всіх рівнях – від сімейного оточення до шкільних і громадських структур. Таким чином, комплексний підхід до підтримки підлітків, що зазнають впливу війни, дозволить знизити ризик виникнення девіантної поведінки, зберегти психоемоційне благополуччя молоді та забезпечити більш м'яку адаптацію в умовах післявоєнного суспільства, що критично важливо для швидкого відновлення та подальшої успішної розбудови нашої країни після закінчення війни.