Криза середнього віку – це етап життя, який зазвичай настає у віці від 35 до 50 років і пов’язаний з переоцінкою цілей, здобутків та сенсу життя. Вона є природним етапом психологічного розвитку, коли особистість переживає зміни в оцінці своїх життєвих досягнень, цінностей та пріоритетів. У цей період люди можуть переживати почуття розчарування, тривогу щодо майбутнього, втрату мотивації або відчуття незадоволеності [4].

Війна та пов’язані з нею стреси значно поглиблюють цю кризу, оскільки люди опиняються перед необхідністю адаптуватися до радикальних змін і невизначеності. Війна створює додатковий стрес, що посилює психологічну напругу серед дорослих людей у період середнього віку: психологічні травми, пов’язані з втратами, руйнуванням стабільності та соціальних зв’язків [3].

Розглянемо соціальні і психологічні чинники загострення кризи середнього віку під час війни:

1. страх перед втратою: війна загострює страх втрати життя, здоров’я, домівки чи близьких, що підсилює екзистенціальні питання, характерні для кризи середнього віку;
2. втрата стабільності: люди середнього віку часто досягають стабільності в кар’єрі та сім’ї, однак війна руйнує звичні уклади життя. Це може призвести до відчуття, що їхні досягнення більше не мають значення або втрачають сенс;
3. переоцінка життєвих цілей: під час війни багато людей змушені змінювати свої плани та переглядати цінності. Цей період стає випробуванням для тих, хто вважає, що не досягнув бажаних результатів у житті;
4. втрата ідентичності: для багатьох людей криза середнього віку пов’язана з питаннями самовизначення. Війна додає складнощів, коли особисті та соціальні ролі знецінюються, наприклад, через втрату роботи чи статусу;
5. економічні труднощі: війна часто супроводжується економічними негараздами, що можуть вдарити по досягнутому рівню добробуту, викликаючи ще більшу тривогу щодо майбутнього;
6. посттравматичний стрес: люди середнього віку, як і інші, можуть стикатися з посттравматичним стресом (ПТСР), що підсилює кризові емоції. Це проявляється у вигляді безсоння, тривожності, нав’язливих думок та флешбеків;
7. втрата майбутнього: люди середнього віку часто планують свою пенсію або завершення кар’єри. Війна може руйнувати ці плани, що викликає відчуття безвиході та втрату контролю над майбутнім [5], [1].

Наявні дослідження доводять, що подолання кризи середнього віку в умовах адаптації суспільства у повоєнний період вимагає особливої уваги до психологічної підтримки. У цих умовах арт-терапія набуває особливого значення як спосіб психологічної підтримки, який дозволяє обережно працювати з травмою, страхами та внутрішніми конфліктами. Арт-терапія сприяє безпечному дослідженню внутрішнього світу, емоційної регуляції та вираженню глибинних переживань [2].

Дослідження було проведене в рамках кваліфікаційної роботи та мало на меті вивчити ефективність арт-терапії у подоланні кризи середнього віку в умовах повоєнного періоду.

Дослідження скадалося з трьох етапів:

1. підбір і обрання методик (анкета «Життєва криза у дорослому віці», А. С. Малиновська; опитувальник «Смисложиттєва криза», К. В. Карпінський; опитувальник «Особистісна та соціальна ідентичність», В. Урбанович; методика «Модифікована шкала суб’єктивного благополуччя БіБіСі» (The Modified Subjective Well-being Scale (BBS-SWB) (P. Pontin, M. Schwannauer, S. Tai, M. Kinderman, адаптація Л. М. Карамушки, К. В. Терещенко, О. В Креденцер; тест «Самооцінка психічних станів», Г. Айзенк), спрямованих на визначення наявності та інтенсивності переживання смисложиттєвої кризи, на визначення психологічного благополуччя та оцінку неадаптивних станів, таких як тривожність, фрустрація, ригідність;
2. проведення арттерапевтичної зустрічі із застосуванням із кожним з респондентів арттерапевтичної техніки «Міст», спрямованої на дослідження і подолання кризи середнього віку;
3. повторне проходження методик респондентами.

Результати дослідження свідчать про те, що після проходження арттерапії учасниками, зазнали зниження показники, що характеризують кризу смисложиттєвих цінностей, арттерапія допомагає переосмислити життєві орієнтири, краще зрозуміти свої потреби і прагнення, знизити відчуття розгубленості та екзистенційної порожнечі.

Була виявлена позитивна тенденція впливу арттерапії на особистий розвиток і управління душевним станом, на відносини з оточуючими, на розуміння власних цілей та шляхів їх досягнення.

Результати дослідження показали, що арттерапія допомагає учасникам краще справлятися з тривожними станами. з розчаруванням та емоційними труднощами, що виникають під час кризових ситуацій, знижує рівень проявів агресивної поведінки та підвищує психологічну гнучкість у подолання кризових ситуацій.

У дослідження було виявлено, що арттерапія не мала значущого впливу на фізичне здоров’я та благополуччя учасників. Не можна стверджувати про суттєвий вплив арттерапії на такі показники як: задоволення або не задоволення професійною діяльністю, на зміни матеріального становища та піклування про здоров’я особистістю.

Згідно результатів дослідження була розроблена розширена програма подолання кризи середнього віку методами арттерапії. Було проаналізовано і розроблено рекомендований комплекс середньотривалої терапії, що складається з 8-10 зустрічей один раз на тиждень тривалістю 60 хвилин. Ця програма може бути застосована як для людей, що знаходяться і проживають кризу середнього віку в умовах воєнного стану, так і для тимчасово переміщених осіб.

Важливо підсумувати, що в умовах війни загострення кризи середнього віку стає особливо помітним через зростання стресових факторів, невизначеність майбутнього та загальну психологічну напругу. Така ситуація може значно ускладнювати емоційний стан людини, посилюючи відчуття втрати сенсу життя, тривогу і депресію. Проте дослідження показало, що арттерапія є дієвим інструментом для подолання цих викликів. Вона допомагає людям пережити свої емоції, знижує рівень тривожності, невизначеності та сприяє покращенню емоційного благополуччя. Розроблена програма подолання кризи середнього віку методами арттерапії може стати частиною цілісних психологічних технологій, спрямованих на психологічну підтримку та адаптацію дорослих як під час війни, так і в повоенний період.