Людині притаманно мріяти, через мрії вона переміщається у просторі, може заглянути туди куди не може наразі потрапити. Мрії спонукають людину діяти, досягати бажаного, видумовувати щось нове, незвідане. Мрії допомагають чітко побачити бажаний образ. Але надмірна замріяність, навпаки, заважає людині успішно функціонувати, виконувати обов’язки у процесі навчальної, професійної діяльності. І тоді мрійливість переходить у дезадаптивну мрійливість.

Дезадаптивна мрійливість – це психологічний стан, при якому людина схильна втрачати зв'язок із реальністю через надмірне фантазування. Це стає способом втечі від реальних проблем і стресових ситуацій [1]. Для тривожних людей мрійливість виконує роль захисного механізму, який допомагає зменшити емоційну напругу. Проте, коли цей процес стає надмірним, він перетворюється на дезадаптивний і може призвести до ізоляції від реального життя [2].

Механізмами виникнення дезадаптивної мрійливості в особистості виступають:

1. Дезадаптивна мрійливість виникає як форма психологічної втечі від реальності, особливо коли реальність приносить біль, тривогу або стрес.[2] Людина занурюється в фантазії, де все під контролем і проблеми здаються незначними або відсутніми.

1. Мрійливість може бути пов’язана з незадоволеними емоційними потребами або внутрішнім конфліктом.[3] Фантазії виконують роль компенсації за ті аспекти життя, яких людина не може досягти в реальності.

Дезадаптивна мрійливість має негативні наслідки:

1. Людина втрачає здатність концентруватися на реальних завданнях і проблемах, що призводить до зниження продуктивності в роботі, навчанні або особистому житті.[4]

1. Дезадаптивна мрійливість може викликати соціальну ізоляцію, оскільки людина віддає перевагу уявному світу, де вона почувається більш комфортно, ніж у реальному. [3]

1. З часом така поведінка може посилювати тривожні стани, оскільки проблеми залишаються невирішеними, і це створює ще більше напруження. [2]

Психологи зазначають, що коригування дезадаптивної мрійливості може здійснюватись за допомогою психоедукаційного підходу, який передбачає надання інформації людині щодо причин, впливу на функціонування в академічному, міжособистісному та професійному житті. Психоедукація – це ефективний підхід до корекції дезадаптивної мрійливості, оскільки допомагає людині усвідомити причини своєї мрійливості та вчитися конструктивно керувати своїм мисленням.[5]

Основними завданнями психоедукації дезадаптивної мрійлистості є:

1. Допомогти людині усвідомити різницю між здоровою фантазією та дезадаптивною мрійливістю.

1. Формування навичок усвідомленості, щоб людина могла розпізнавати моменти, коли починає вдаватися до мрій як до способу уникнення реальних проблем.[6]

1. Надання інструментів для роботи з тривогою і навчання стратегій ефективного подолання стресу без втечі в мрії. [5]

Методи психоедукації, що застосовуються в корекції дезадаптивної мрійливості:

1. Когнітивна реструктуризація. Допомагає змінити негативні мисленнєві шаблони, що провокують втечу в мрії, на більш конструктивні. Людина вчиться аналізувати свої думки і замінювати мрійливі сценарії більш реалістичними та продуктивними стратегіями вирішення проблем. [5]

1. Мінімізація тригерів мрійливості. Людині пояснюються тригери, які провокують фантазування. Це можуть бути певні стресові ситуації або емоційні переживання. Важливо навчитися розпізнавати ці тригери і знаходити інші способи справлятися з ними. .[6]

1. Розвиток навичок майндфулнес. Ця техніка сприяє підвищенню рівня усвідомленості, допомагаючи людині залишатися в "тут і зараз", замість того щоб постійно відволікатися на фантазії. [4]

1. Завдяки майндфулнес людина навчається концентруватися на реальності та своїх відчуттях у даний момент.

Окрім психоедукації для корекції дезадаптивної мрійливості застосовують когнітивно-поведінкову терапію.

КПТ є одним із найефективніших методів корекції дезадаптивної мрійливості, оскільки допомагає людині виявити автоматичні мисленнєві шаблони, які провокують фантазування, і замінювати їх більш реалістичними уявленнями [5]. Терапевт працює над тим, щоб допомогти клієнтові знайти баланс між уявою та реальністю, створюючи умови для більш здорового способу життя, у якому мрії є інструментом творчості, а не втечіє [6].

Отже, дезадаптивна мрійливість може суттєво ускладнити життя тривожним людям, оскільки перешкоджає їм ефективно взаємодіяти з реальним світом і вирішувати поточні проблеми. Психоедукація у поєднанні з когнітивно-поведінковою терапією є ефективним методом корекції зазначеного феномену. Когнітивно-поведінкова психотерапія дозволяє людині краще усвідомлювати свої фантазії та використовувати їх як ресурс, а не як спосіб уникнення реальності, сприяє поліпшенню якості життя, зниженню рівня тривоги та покращенню соціальних взаємодій.