З початком повномасштабної війни російської федерації проти України, яка розпочалась 24.02.2022 року, більшість українського населення пережила вельми травмуючий досвід, сьогодення наповнилось подіями та ситуаціями, що несуть загрозу для життя чи здоров’я, як самої особистості, так і її близьких [1]. Серед таких подій - перебування в зоні активних бойових дій або на окупованих територіях, евакуація в межах країни і за кордон, страх перед авіаударами на територіях, що не зазнали наземних бойових дій, терор окупантів, полон, зґвалтування та тортури. Всі ці події можуть призвести до порушення звичного способу життя та руйнування психічного світу особистості.

Різноманітність та складність ситуацій, які можуть загрожувати безпеці людини та її психологічному благополуччю, як у мирний, так і у військовий час,  ускладнюють розуміння терміну «травмуюча ситуація».

Зазвичай, під поняттям «травмуючої ситуації» розуміють обставини, що ставлять під загрозу життя або можуть призвести до серйозних тілесних ушкоджень; ситуації, пов’язані з сприйняттям фізичного насильства по відношенню до інших; а також вплив або інформацію про небезпечні чинники з навколишнього середовища [2].

Аналізуючи зазначену проблематику, слід зазначити, що, окрім опису, безпосередньо ситуації, тобто зовнішнього боку того, що відбувається, до уваги береться й внутрішній бік, тобто особливості переживання, оцінки людиною навколишньої ситуації. «Травмівна ситуація – це ситуація в якій провідну роль, під час взаємодії між особистістю і середовищем, займають суб’єктивні чинники, такі як: ставлення до ситуації, переживання щодо неї і тд.» [3]. Так, у визначенні діагнозу ПТСР зазначено, що це стійка реакція на травмівну подію [5], а, відповідно до МКХ-10, одним із критеріїв для постановки діагнозу ПТСР – є короткострокове чи тривале перебування особи в загрозливій чи катастрофічній ситуації, що викликало відчуття глибокого розпачу [4].

Тобто, ще раз наголошується на важливості врахування не тільки самої ситуації, навколишніх обставин, а й відчуттів особистості, її ставлення до ситуації.

Усі види травмуючих ситуацій призводять до переосмислення власного життя, ставлення до сьогодення, минулого та майбутнього, а також, переосмислення ставлення до себе та власного місця в цьому суспільстві.

Негативні наслідки травмуючих ситуацій часто проявляються у формі психічних станів, таких як страх, жах, безпорадність та інші, які відображають об'єктивний характер подій та властивості самої людини. Тривалість цих станів може коливатися від кількох хвилин до декількох років і залежить від сили впливу зовнішніх подій та індивідуальних особливостей людини.

Кожна така травмуюча ситуація порушує структурованість життя, збільшуючи відчуття внутрішнього та зовнішнього хаосу та, з високою ймовірністю, призводить до психологічної травми особистості [5].

Отже, поняття травмуючої ситуації доцільно конструювати через опис зовнішніх ознак такої ситуації (шкода життю та здоров’ю, честі та гідності особистості, або загроза такої шкоди), внутрішніх ознак (відчуттів щодо ситуації, ставлення до неї, наприклад, невідворотність ситуації, неможливість її контролювати) та наслідків зазначеної ситуації для конкретної особистості (фізичний та психічний стан).