Поняття психологічної прив'язаності є основоположним у сучасних дослідженнях міжособистісних стосунків. В останні роки інтерес до його дослідження значно зріс як в Україні, так і за її межами. Незважаючи на важливість цієї теми, вивчення психологічної прив'язаності ставить перед дослідниками низку складних завдань. У зарубіжній психології вже існує чимало методик для оцінки рівня розвитку прив'язаності, проте на даний момент ще рано говорити про наявність цілісної та добре обґрунтованої теорії прив'язаності.

У сучасному суспільстві, на нашу думку, сімейні цінності та внутрішньосімейні стосунки повинні набувати особливої важливості, оскільки саме сімейні відносини мають ключове емоційне та духовне значення для подружжя, тоді як економічні та демографічні аспекти взаємодії в сім'ї повинні відходити на другий план. Особливої уваги заслуговує прив’язаність до матері, яка є однією з найважливіших прив’язаностей дорослої людини, триваючи протягом усього життя та істотно впливаючи на поведінку особистості. Проте недостатньо вивченими залишаються питання, що стосуються особливостей сімейних стосунків залежно від типу психологічної прив'язаності, а також впливу цих типів прив'язаності на рівень конфліктності у родині.

Таким чином, на нашу думку, у психологічній науці бракує цілісного розуміння взаємозв’язку між типами прив’язаності чоловіків до матері та їх конфліктною поведінкою в сім’ї. Незважаючи на значний попит у практичній психології, фактично відсутні чіткі основи для розробки цієї проблематики, що присвячена дослідженню специфіки прив’язаності до матері. Це підкреслює актуальність даного питання. У зарубіжній психологічній літературі для позначення прив’язаності в міжособистісних стосунках використовуються два терміни — «intimacy» і «closeness». Далі розглянемо різні підходи до співвідношення цих понять.

Як вважають Н. Коллінз і Б. Фіні, прив’язаність-closeness має на увазі когнітивну, емоційну та поведінкову взаємозалежність. Взаємозалежність, на думку названих дослідників, означає участь партнера у задоволенні важливих потреб – соціальних, емоційних і фізичних [2].

Термін «intimacy» розглядається у межах визначеного підходу як вужче поняття. Н. Коллінз та Б. Фіні використовують термін «intimacy» для позначення взаємодії, у процесі якої один із партнерів ділиться значними переживаннями і, завдяки емоційному відгуку та прийняттю з боку іншого партнера, відчуває розуміння та турботу [2].

На думку Е. Кунескі та Д. Олсона, термін «intimacy» відображає подібність у сприйнятті досвіду партнерами, і навіть взаєморозуміння як здатність передбачати поведінку одне одного. Автори вказують на те, що подібність сприйняття в парі значно корелює з рівнем прив’язаності-intimacy і мірою задоволеності відносинами [3].

«Closeness» Е. Кунескі та Д. Олсон розуміють як емоційний зв'язок між членами пари та можливість спиратися на партнера. «Intimacy» і «closeness» зазначені дослідники розглядають як феномени, що тісно між собою пов’язані: так, рівень «intimacy» пов'язаний з рівнем «closeness» [3].

Згідно з Дж. Боулбі, прив’язаність виконує функцію відновлення психологічної захищеності та набуття «безпечного тилу». На думку науковця, через причини, що випливають із цінностей західної культури, часто не помічається або навіть зневажається потреба дорослих людей у безпечному тилу, однак «парадоксальним чином здорова особистість не виявляється настільки незалежною, як це передбачають культурні стереотипи. Вельми важливими інгредієнтами здорової особистості є здатність довірливо спиратися на інших людей, коли цього вимагає ситуація, і знання, на кого саме варто спертися у скрутному становищі» [1].

Прив’язаність, за Дж. Боулбі, має два виміри – тривогу через можливість розлучення та дискомфорт від прив’язаності. Все різноманіття індивідуальних відмінностей можна розмістити в просторі цих двох вимірів, поєднання яких дає чотири базові типи: надійний і три ненадійні – тривожно-суперечливий (залежний), відсторонений і боязкий.

Більшість сучасних дослідників розглядають психологічну прив’язаність як багатовимірний концепт. Найбільш актуальними її аспектами є саморозкриття, відчуття теплоти та прихильності, а також взаємна залежність. Серед чинників, що сприяють формуванню прив'язаності, можна виокремити наявність у людини надійної фігури прихильності. Водночас встановленню близьких емоційних стосунків перешкоджають такі особистісні риси, як схильність до переживання сорому, низька самооцінка, невпевненість у собі, підозрілість і недовіра. Крім того, психологічну прив'язаність ускладнює високий рівень одного з трьох страхів: страху відкидання, оцінки або злиття.

Можна виокремити три ключові функції психологічної прив’язаності. По-перше, її формування задовольняє одну з основних людських потреб – потребу у зв’язку з іншими людьми. По-друге, через глибокі взаємини людина отримує можливість глибше осмислити власне життя та краще пізнати себе. Важливість близької взаємодії полягає в тому, що особистість не може бути повністю виражена лише через діяльність. Глибше розуміння свого внутрішнього світу стає можливим тільки через спілкування з близькими людьми.

Подружній конфлікт виникає через зіткнення між партнерами, спричинене відмінностями в їхніх установках, цілях, ідеалах, уявленнях і поглядах на певну ситуацію або предмет. Характер і зміст таких конфліктів значною мірою залежать від рівня взаєморозуміння, схожості думок та наявності навичок вирішення конфліктів між подружжям. Розглядаючи природу подружніх конфліктів, важливо враховувати, що чоловіча соціокультурна матриця, на відміну від жіночої, зазнала менше змін порівняно з традиційним або індустріальним суспільством. Ця нерівномірність розвитку призвела до численних криз у сучасній українській сім'ї, однією з яких є зростання кількості й інтенсивності подружніх конфліктів. Їх поява часто зумовлена зростанням напруженості у взаємодії між різними соціальними акторами, що формують подружню комунікацію. Особливо гостро ці конфлікти переживаються між самими подружжям.

Родинні конфлікти виникають як через питання, що стосуються функціонування сім'ї, так і через задоволення різних потреб її членів та відповідність рольової поведінки їхнім очікуванням. Основними психологічними причинами сімейних конфліктів у молодих подружжях є низький або недостатньо розвинений рівень міжособистісного спілкування, а також слабке взаєморозуміння між партнерами. Крім того, розбіжності в рольових очікуваннях і вимогах у шлюбі також сприяють виникненню напружених ситуацій у родині.