Стереотипізація осіб ЛГБТІК у військових структурах залишається важливою соціальною проблемою, яка впливає на психологічний стан військовослужбовців, їхню мотивацію та загальну продуктивність. Незважаючи на зростаючу увагу до інклюзивності, упереджене ставлення у військових підрозділах спричиняє міжособистісні конфлікти і знижує згуртованість.

Мета: аналіз стереотипізації ЛГБТІК осіб серед військовослужбовців та визначення впливу на міжособистісні та професійні стосунки.

Об'єкт: ставлення військовослужбовців до ЛГБТІК осіб у військових структурах.

Методологія дослідження: використано методи теоретичного аналізу, включаючи огляд літератури з теми стереотипів у військових підрозділах та психологічних аспектів ставлення до ЛГБТІК. Здійснено аналіз досліджень, присвячених впливу інклюзивної політики та освітніх програм, а також ролі соціальних норм і військової культури у формуванні та підтримці упереджень.

Отримані результати та практична цінність: проведений аналіз підтвердив, що стереотипи й упередження щодо ЛГБТІК осіб у військових структурах залишаються глибоко вкоріненими в соціокультурних нормах і підтримуються особливостями військової культури, зокрема її орієнтацією на маскулінність та конформізм (Грімова, 2023; Харченко, 2017; АРА). Переважання маскулінних цінностей, прагнення до однорідності та акцент на силі та витривалості формують у військових колективах жорсткі соціальні очікування, що стають основою для виникнення стійких упереджень і обмежують можливості індивідуального самовираження серед військовослужбовців. Це породжує додаткові бар’єри у міжособистісних стосунках, знижує рівень довіри та взаєморозуміння між членами військових колективів і може призводити до загострення конфліктних ситуацій у підрозділі.

Для ЛГБТІК військовослужбовців така ситуація перетворюється на постійне джерело відчуття ізоляції та недооцінки, що посилює психологічний тиск і значно впливає на загальне психічне здоров'я. В умовах колективу, де стереотипи й упередження є звичними явищами, кожен прояв індивідуальності може викликати негативну реакцію та відчуття відторгнення. Це зумовлює розвиток хронічного стресу, а також почуття тривоги та нестабільності, що в свою чергу може стати причиною зниження рівня бойової готовності.

Крім цього, постійне відчуття відчуженості та недооцінки знижує мотивацію військовослужбовців до виконання службових обов'язків, оскільки відсутність підтримки та визнання від колег послаблює їхнє залучення до спільної діяльності. Ризик психоемоційного вигорання зростає, а виконання службових обов'язків починає сприйматися як формальність, що негативно впливає на індивідуальну продуктивність і колективний дух. Як наслідок, командний дух і здатність ефективно взаємодіяти між військовослужбовцями поступово знижуються, що відбивається на загальній бойовій готовності та ефективності підрозділу.

Запровадження інклюзивних освітніх програм, орієнтованих на підвищення обізнаності про ЛГБТІК питання, а також підтримка від командного складу мають значний потенціал для зниження рівня стереотипізації у військових колективах і формування позитивнішого ставлення до ЛГБТІК осіб серед військовослужбовців (Бейлі, Лі та Вільямс, 2016; Ерншоу, Лоджі, Вікершем і Камарулзаман, 2024). Такі програми, зокрема, можуть включати тренінги з емпатійного лідерства, навчання з гендерної чутливості, індивідуальні консультації для командного складу та створення умов для відкритої комунікації про питання різноманіття. Ці заходи дозволяють не лише зменшити існуючі стереотипи, а й підвищити рівень взаємоповаги та взаєморозуміння між військовослужбовцями, що сприяє формуванню інклюзивнішого середовища.

Результати показують, що за умови підтримки інклюзивності з боку командного складу ЛГБТІК військовослужбовці частіше відчувають себе прийнятими і рівноправними членами колективу. Це сприяє згуртованості колективу і формує єдиний простір, де кожен військовослужбовець, незалежно від своєї сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності, відчуває підтримку та належність до команди. Така атмосфера знижує рівень напруженості та конфліктів, створює емоційно комфортніше середовище для обміну досвідом і вирішення завдань.

Інклюзивний підхід також позитивно впливає на моральний дух військових підрозділів, оскільки підтримка командного складу й визнання індивідуальності кожного підвищують мотивацію та залученість до спільної діяльності. В умовах згуртованого та підтримуючого середовища військовослужбовці, незалежно від своєї ідентичності, краще усвідомлюють власну значущість у колективі та демонструють вищу ефективність у виконанні службових завдань.

Практична цінність цього аналізу полягає у формулюванні конкретних рекомендацій для розробки інклюзивних політик, спрямованих на зниження рівня дискримінації та забезпечення рівноправності в ієрархічних структурах, зокрема у військових підрозділах. Серед запропонованих рекомендацій: розробка навчальних програм із теми різноманіття й інклюзії, впровадження регулярних тренінгів для командного складу щодо навичок управління різноманітними колективами, створення інституційних механізмів підтримки та захисту прав ЛГБТІК військовослужбовців, а також моніторинг і оцінка впроваджених заходів задля їх подальшого вдосконалення.

Рекомендації:

1. Освітні програми. Розробка комплексних освітніх програм, орієнтованих на підвищення обізнаності щодо ЛГБТІК питань серед військових, сприяє поступовому руйнуванню упереджень і стереотипів. Навчання має включати інформацію про важливість різноманітності, основи гендерної рівності та роз’яснення шкідливих ефектів дискримінації. Програми можуть охоплювати тематичні семінари, тренінги з емпатії та симуляції міжособистісної взаємодії. Такі заходи формують серед військових навички конструктивного спілкування й стимулюють відкритість до різних ідентичностей, що забезпечує краще взаєморозуміння й знижує рівень соціальної напруги.

2. Підтримка командування. Активна участь командирів і вищого керівництва в інтеграційних процесах є ключовою для успішного створення інклюзивного середовища. Командири, що демонструють повагу до ЛГБТІК військовослужбовців та беруть участь у заходах з підтримки різноманітності, задають позитивний тон поведінки в колективі. Вони можуть організовувати круглі столи, проводити зворотний зв'язок і підтримувати інклюзивні ініціативи. Такий підхід надихає підлеглих і сприяє формуванню поваги та рівності в колективі.

3. Політика недискримінації. Розробка та впровадження антидискримінаційної політики у військових структурах забезпечують рівність можливостей для всіх військовослужбовців, незалежно від їхньої сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності. Така політика має включати механізми захисту прав військовослужбовців та чіткі процедури для розслідування та запобігання дискримінації. Це підвищує рівень безпеки й комфортності середовища, де кожен відчуває захищеність і рівноправність.

4. Мережі підтримки. Створення мереж підтримки для ЛГБТІК військовослужбовців і їхніх союзників формує атмосферу підтримки, де можна обмінюватися досвідом і отримувати допомогу. Такі мережі можуть включати гарячі лінії, групи психологічної підтримки та спеціалізовані програми наставництва. Це знижує відчуття ізоляції та посилює згуртованість, оскільки військовослужбовці знаходять колег, з якими вони можуть поділитися своїми переживаннями і труднощами. Мережі підтримки також сприяють кращому розумінню питань різноманітності серед усього особового складу, зменшуючи стигматизацію.

5. Міжнародний досвід. Вивчення й адаптація практик іноземних збройних сил, які досягли успіху в інтеграції ЛГБТІК осіб, забезпечують збройні сили цінними стратегіями для реалізації змін. Досвід таких країн, як Велика Британія, Канада, Австралія та Нідерланди, які мають розвинені інклюзивні політики, дозволяє переймати ефективні підходи в управлінні різноманітними колективами та застосовувати їх в умовах національної військової структури.

Література:

1.             Грімова, П. О. (2023). Проблеми та потреби членів ЛГБТ-спільноти, які служать в Збройних силах України (кваліфікаційна бакалаврська робота, Національнии університет «Києво-Могилянська академія»). Доступ через:
htps://ekmair.ukma.edu.ua/server/api/core/bitstreams/a657caf2-754b-4a68-af76-c73b93560990/content

2.             Харченко, О. І. (2017). Ставлення та стереотипи студентства щодо людей з гомосексуальною орієнтацією. Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. 2(33), 105-118.

3.             American Psychological Association. (n.d.). Military: Sexual orientation and gender identity. Retrieved from https://www.apa.org/pi/lgbt/resources/military-sexual-orientation

4.             Bailey, M. B., Lee, K & Williams, L. R. (2016). Repealing «Don't Ask Don't Tell»: The impact of stereotypes on attitudes toward homosexuals in the military. American review of politics. (34.)
doi: https://doi.org/10.15763/issn.2374-7781.2013.34.0.85-102

5.             Earnshaw, V. A., Logie, C., Wickersham, J. A. & Kamarulzaman, A. (2024). LGBTQ Stigma. In: Hwahng, S.J., Kaufman, M.R. (eds) Global LGBTQ Health. Global LGBTQ Health. Springer, 15-44.
doi: https://doi.org/10.1007/978-3-031-36204-0_2

6.             Elliott-Dorans, L. (2020). LGBT Military Service in the United States. In D. P. Haider-Markel (Ed.), The Oxford Encyclopedia of LGBT Politics and Policy. Oxford University Press. Retrieved from https://oxfordre.com/politics/display/10.1093/acrefore/9780190228637.001.0001/acrefore-9780190228637-e-1175