Часова перспектива в контексті вивчення мотивації до навчання за останні роки досліджується багатьма дослідниками та практиками. З віком значущість часової перспективи зростає, тому мотивація до навчання підлітків і старших школярів, як правило, залежить від їхнього розуміння зв'язку знань, які вони отримують в період навчальної діяльності, з уявленнями про власне майбутнє, особливо щодо професійної самореалізації [1].

Саме такого роду зв'язки відображені в понятті «часова компетентність», яке ввів бельгійський дослідник мотивації Ж. Нюттен. Згідно роботи науковця у контексті його уявлень про часову перспективу майбутнього, часова компетентність є простором мотивації, який наповнений різними мотиваційними об'єктами [8].

Іншими зарубіжними та вітчизняними психологами проведено чимало досліджень, що підтверджують наявність зв'язку між різноманітними девіаціями, неблагополуччям у психічному й особистісному розвитку, з одного боку, та вкороченою часовою перспективою - з іншого [3].

Альтернативою цьому встановленому зв'язку слугує той факт, що люди успішні, з високим рівнем особистісного розвитку і психічного здоров'я, як правило, мають часову перспективу майбутнього, насичену різноманітними за змістом і часовою віднесеністю (включно з віддаленим майбутнім) мотиваційними об'єктами. Науковці, які працювали в рамках теорії Ж. Нюттена, свого часу виявили зв'язок між академічною успішністю та протяжністю часової перспективи [4].

У зарубіжній психології ідеї часової компетенції представлені у рамках так званої теорії очікувань і цінностей (Expectancy-valuetheory), витоки якої беруть свій початок у роботах Дж. Аткінсона [2]. У пізніших дослідженнях було показано, що ефективність будь-якої діяльності, та зусилля, яких особистість докладає задля досягнення власних цілей, пов'язані із суб'єктивною оцінкою цінності цієї діяльності та з тим, яким є її смисл в ширшому життєвому контексті [5]. Цей зв'язок було виявлено вже під час аналізу навчальної діяльності учнів початкової школи [13].

У серії експериментів, проведених К. Халеманом із колегами [6], було продемонстровано, що навіть в учнів з невисокими показниками успішності та, відповідно, із низьким рівнем очікування успіху, виконання прохання вчителя описати письмово, як, на їхню думку, матеріал, який вони вивчають на уроці, може стати їм у пригоді коли-небудь у житті, призводило до помітного зростання успішності.

До обговорюваної проблематики можна також віднести й інші  дослідження, в яких показано зв’язок інтересу школярів та/чи студентів до навчання з їхнім ставленням до навчальної діяльності як цінної складової людської культури.

Колектив італійських учених під керівництвом доктора С. Сантіллі проводив дослідження італійських підлітків з метою конструювання нового інструментального опитувальника «Дизайн мого майбутнього» (Dezign my future), «інструменту оцінки орієнтації на майбутнє та життєстійкості» [9]. Такий опитувальник дослідники розробили як відповідь на виклик свого середовища: у 13 років італійським підліткам необхідно обирати професійну орієнтацію в школі для подальшого поглибленого вивчення відповідних дисциплін. Інструментарій і методика, описані в статті, підходять для оцінювання учнів середньої школи в царині їхньої майбутньої орієнтації та сталості, а також можуть бути використані у сфері кар'єрної освіти та консультування з питань кар'єри.

Б. Табер у своїх працях, пов'язаних безпосередньо з оцінкою часової перспективи під час вибору кар'єри [12], стверджує, що ухвалення рішень залежить не тільки від того, що відбувається в сьогоденні, а й від того, як особистість ставиться до минулого і на що сподівається в майбутньому.

І Б. Табер, і С. Сантіллі у своїх дослідженнях посилаються на значущі праці М. Савіцкаса [10] і називають їх основоположними в темі кар'єрної орієнтації та роботи з часовою перспективою особистості в цьому ключі. У цих працях показано, що самооцінка свого навчального чи кар'єрного потенціалу є значно важливішою, ніж зовнішня оцінка, і є потужним мотивувальним чинником розвитку особистості.

Саме це питання висвітлює М. Марготіні в роботі «Застосування інструментів для самооцінки стратегій навчання та часової перспективи в університеті» [7]. Дослідження було проведене із залученням понад 500 студентів із використанням методики часової перспективи Ф. Зімбардо (ZTPI) та QSA. Аналіз даних підтвердив наявність позитивних кореляцій між орієнтацією на майбутнє (фактор ZTPI «майбутнє»), волевиявленням, саморегуляцією, внутрішнім відчуттям контролю, добрим сприйняттям компетентності та академічною успішністю. Фактори «фаталістичне сьогодення» і «негативне минуле» негативно корелюють з академічною успішністю.

У Румунії під керівництвом науковця І. Саснеа було проведено дослідження, метою якого стало визначення набору інструментів для прогнозування результатів освіти, з особливим акцентом на раннє попередження відсіву студентів із вищих навчальних закладів. У цьому контексті методика ZTPI також виявилася перспективною знахідкою з огляду на її широку міжнародну валідацію та визнання [11].

Роль таких особистісних характеристик, як суб'єктивна часова перспектива майбутнього, тимчасові установки (орієнтації), часова компетентність у розвитку та функціонуванні навчальної мотивації почала досліджуватися вже доволі давно, із середини минулого століття, але останніми роками спостерігається стрімке зростання інтересу до цієї проблематики, що відображається у зростанні кількості публікацій. Слід зазначити, що таких публікацій у зарубіжних виданнях значно більше, ніж у вітчизняних.

Українська дослідниця О. Сеник у своїх дослідженнях приходить висновку, що «уявлення студентської молоді про часову перспективу беруть свій початок в ранніх і подальших процесах соціалізації, завдяки чому можуть набувати певних стабільних диспозиціних характеристик. Однак будучи по своїй суті втіленням різних когнітивно-афективних і когнітивно-поведінкових стратегій взаємодії з середовищем, система уявлень студентів про власну часову перспективу постає як динамічне утворення, яке на основі цієї взаємодії зазнає змін і перебудови впродовж цілого їхнього життя» [1].

Отже, на сьогоднішній день в наукових напрацюваннях ми виявили ряд ключових напрямів досліджень часової перспективи та часової компетенції  школярів та студентів:

- виявлення впливу часової перспективи на кар'єрні стратегії, кар'єрне орієнтування та кар'єрний розвиток [9; 12];

- визначення ролі часової перспективи безпосередньо в успішності в навчанні [1; 24];

- оцінювання або самооцінювання в цьому контексті студентів на предмет виявлення навчального та/або кар'єрного потенціалу [11];

- дослідження задоволеності навчанням, баланс робочого/особистого часу, пошук щастя під час навчальної діяльності [10];

- узагальнення та аналіз наявних робіт, подані в оглядових статтях із дослідження часової перспективи та часової компетенції особистості за попередні роки [1; 4; 6].

Проте залишається відкритим питанням зв’язок часової перспективи та часової компетентності з успішністю у навчальній діяльності під впливом екстремальних чинників, одним з яких є війна в Україні.