На шляху до інтеграції із світовою та європейською спільнотами в рамках виконання Цілей сталого розвитку Організації Об’єднаних Націй та Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ключовим пріоритетом державної політики України у сфері охорони здоров’я та соціального розвитку є протидія захворюванням, які спричиняють найбільший негативний соціально-демографічний та економічний вплив. ВІЛ-інфекція/СНІД, туберкульоз, вірусні гепатити В та С, поєднані патології формують основний тягар інфекційних хвороб в Україні. За даними Європейського центру з контролю та профілактики захворюваності та Європейського регіонального бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), Україна залишається однією з країн, де продовжує зростати кількість нових випадків інфікування ВІЛ та смертей від СНІДу [1].

Глобальною метою ЮНЕЙДС до 2030 року є 95%-95%-95%, що означає, що 95% населення, що живуть з ВІЛ, знають про свій статус, 95% з них отримують лікування, та 95 % мають невизначальне значення вірусу в крові, що запобігає передачі ВІЛ-інфекції іншим.

Так за даними ДУ «Центр громадського здоров′я» МОЗ України в державі станом на початок 2026 року знають про свій ВІЛ статус 130676 осіб, 89 % з них отримують специфічну антиретровірусну терапію та 97% мають невизначальну вірусологічну супресію. В зв′язку з активними бойовими діями на території України, неможливо визначити точну кількість населення, перший показник щодо охоплення тестуванням осіб з числа оціночної кількості ВІЛ-інфікованих не визначається у відсотках.

Метою дослідження є аналіз існуючого алгоритму тестування як інструменту запобігання поширенню однієї з соціально значущих хвороб в Україні та розробка пропозицій до їх удосконалення.

Для успішної реалізації Державної стратегії, забезпечення лікування та протидії поширення ВІЛ-інфекції постійно удосконалюється система ефективного виявлення випадків ВІЛ-інфекції. Так з 2020 року запроваджено національну систему моніторингу та реагування на нещодавню ВІЛ-інфекцію, який має ключове значення для посилення контролю за епідемічним процесом ВІЛ-інфекції та ситуаціями, що вимагають швидкого реагування. Структурними компонентами впровадження системи моніторингу та реагування на нещодавню ВІЛ-інфекцію в рамках епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією передбачає створення організаційно-правових, адміністративних, фінансово-економічних умов для її наступних структурних компонентів: тестування на нещодавню ВІЛ-інфекцію; збір та аналіз даних; епідеміологічне розслідування гарячих точок; розробка заходів реагування на їх впровадження.

Методи, алгоритми тестування на нещодавню інфекцію рекомендовано ВООЗ, Європейським бюро контролю та профілактики хвороб в цілях епідеміологічного нагляду. Запропоновано алгоритм, яким передбачено наступні етапи впровадження тестування населення на нещодавню ВІЛ-інфекцію. Перший етап регулярного забезпечення та підготовки до впровадження тестування на недавню ВІЛ-інфекцію, визначення робочою групою на національному рівні переліку тестів, які можуть бути використані для проведення дослідження. Другий етап імплементації згідно з національним порядком тестування на ВІЛ та масштабування тестування на нещодавню ВІЛ-інфекцію. Третій етап це організація тестування на нещодавню ВІЛ-інфекцію суб'єктами господарювання у сфері охорони здоров'я. Четвертий етап передбачає обробку даних та використання електронних інструментів. Епідеміологічне розслідування гарячих точок за даними епідеміологічного нагляду за нещодавньою ВІЛ-інфекцією передбачає ідентифікацію гарячих точок. Гарячі точки - це два і більше випадки раннього інфікування протягом 30 днів, які є індикаторами, що допомагають провести глибинний і цілеспрямований аналіз локальної епідемії ВІЛ-інфекції, визначення рівнів виявлення нещодавніх випадків ВІЛ-інфекції, що перевищують очікувані значення, як за кількістю так і за відсотком на певній адміністративній території або серед конкретної групи населення. Це може вказувати на активне поширення ВІЛ-інфекцій та наявність прогалин у програмах протидії ВІЛ-інфекції.

Система епідеміологічного нагляду за недавньою віл-інфекцією на території України впроваджується в 13 регіонах на 62 сайтах, що надають послуги з тестування на ВІЛ на базі закладів охорони здоров’я. Станом на 1 жовтня 2025 року всього було протестовано 20625 нових випадків інфікування ВІЛ-інфекцією, з них було протестовано на недавню ВІЛ-інфекцію 1318 осіб, це становить 65% у 441 випадку виявлено недавню ВІЛ-інфекцію - це 3,5% та підтверджено недавнє інфікування у 351 випадку це 3%.

Найбільше випадків раннього інфікування реєструвалося у Запорізькій області це 61 випадок що становить 14% від всіх обстежених, у Миколаївській області 31 випадок, що становить 9%.

Так випадки недавнього інфікування ВІЛ-інфекцією переважно реєструвалися в жінок у віковій категорії 18-24 роки. По модальностям тестування це тестування партнерів - 3% від усіх обстежених та особи, які були доведені на тестування неурядовими організаціями це 12,3% обстежених, тестування при самозверненні 2.6%, тестування за ініціативою медичного працівника 2,3%. Серед ключових груп населення випадки нещодавнього інфікування найбільше було виявлено у групи чоловіків які мають секс з чоловіками 5% ( 22 випадка), у людей що вживають ін'єкційно наркотики - це 3% (93 випадки), жінки комерційного сексу 2% (1 випадок) і інші групи населення - це 2% (235 випадків). Серед випадків раннього інфікування ВІЛ-інфекцією по клінічним стадіям у 58,96% особам було діагностовано першу стадію хвороби, другу стадію - у 11,16%, третю стадію - у 16,73% і 13,15% діагностовано стадію СНІДу [2].

Ключове значення при тестуванні партнерів саме індексних у випадку встановлення раннього інфікування має значення тестування індексних партнерів (статеві партнери, партнери по шприцу, біологічні діти). Так серед осіб з встановленою ранньою ВІЛ-інфекцією у 82% було надано контакти одного партнера, у 13,2% контакти двох партнерів, у 2,1% контакти трьох партнерів, 1,3% чотирьох партнерів і одного відсотка надано контакти п'ятьох партнерів [3].

Реагування на нещодавню ВІЛ-інфекції на рівні закладів охорони здоров'я - це звітування щодо випадків недавнього інфікування збір та надання додаткової інформації виконання рекомендацій щодо покращення програмних заходів.

На регіональному рівні це спостереження за тенденціями випадків на нещодавні випадки ВІЛ-інфекції, участь у формуванні гарячих точок за визначеними критеріями, тріангуляції з іншими даними епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією, визначення прогалин в послугах з профілактики поширення ВІЛ-інфекцій, залучення установ та організацій регіонального рівня державних неурядових, організація щоквартальних регіональних зустрічей  та перегляд регіональних програм.

На національному рівні - координацію формування гарячих точок за визначеними критеріями на локальному регіональному і національному рівнях,  перегляд критеріїв гарячих точок, візуалізація даних щодо недавньої ВІЛ-інфекції, картування, інформаційні панелі та їх удосконалення, аналіз епідеміологічних сигналів та інтерпретацію даних епідеміологічного нагляду за нещодавньою ВІЛ-інфекцію, триангуляція з іншими даними, визначення прогалин у послугах профілактики ВІЛ-інфекції національному та регіональному рівні залучення установ і організацій національного рівня підготовка звітів з висновками щодо проведення дослідження проведення щоквартальних зустрічей.

Впровадження системи моніторингу та реагування нещодавньої ВІЛ-інфекції трансформує підхід до боротьби з епідемією, переходячи від простої фіксації кумулятивної кількості випадків до аналізу поширення вірусу в реальному часі.