Засоби читання

У XXI столітті ланцюги постачання перетворилися на складну мережу економічних, логістичних і фінансових зв’язків [1]. Ланцюг постачання (supply chain) — це система організацій, людей, діяльності, інформації та ресурсів, залучених у процес переміщення товару або послуги від первинного постачальника до кінцевого споживача [2]. Стійкість ланцюга постачання (supply chain resilience) — це його здатність адаптуватися до зовнішніх і внутрішніх шоків, зберігаючи безперервність операцій та доступність ресурсів [3]. Завданням управлінців у сучасних умовах є не лише оптимізація ефективності ланцюгів, але й забезпечення їх довгострокової стабільності.

Фінансування ланцюгів постачання (Supply Chain Finance, SCF) відіграє ключову роль у підвищенні резильєнтності (стресостійкості) бізнесу. Це інструментарій, що забезпечує ліквідність на всіх рівнях ланцюга, особливо для малих і середніх постачальників (Tier 2/3), які є найбільш вразливими у кризових умовах [3]. Інструменти SCF включають класичний факторинг, зворотний факторинг (reverse factoring), динамічне дисконтування (dynamic discounting), фінансування запасів. Вони допомагають уникнути касових розривів, покращити оборотність активів і зміцнити довіру у відносинах між учасниками ланцюга [4, 5].

Особливу увагу заслуговує зворотний факторинг — модель, у якій ініціатором фінансування виступає покупець. Це дозволяє постачальникам отримувати оплату одразу після підтвердження рахунку-фактури, використовуючи фінансову надійність великого покупця. Такий механізм не тільки підвищує стійкість, а й відкриває доступ до дешевшого фінансування для меншого бізнесу, який часто обмежений у своїх можливостях залучати капітал традиційними методами [4].

Управлінський підхід до SCF передбачає інтеграцію цих інструментів у загальну стратегію компанії та екосистему управління ризиками. Це охоплює [3]:

- налагодження партнерств з фінансовими установами та платформами цифрового факторингу;

- автоматизацію взаємодії через електронний документообіг;

- узгодження SCF зі стратегіями ризик-менеджменту;

- побудову ESG-комплаєнтної моделі ланцюга постачання, що підвищує репутацію та інвестиційну привабливість компанії.

Світовий досвід демонструє практичну цінність SCF у кризових умовах. Провідні компанії, зокрема Apple, Volkswagen, Unilever, реалізували масштабні програми SCF для адаптації своїх ланцюгів до торговельних конфліктів, пандемій і логістичних викликів. Наприклад, Apple фінансувала постачальників в Азії через передплачені контракти [6], Volkswagen запустила програму локалізації виробництва з банківською підтримкою в США [7], а Unilever — систему прискорених виплат постачальникам у країнах, що розвиваються [8].

За даними McKinsey, частка компаній, які змінили постачальників через торговельні війни, зросла з 12% у 2018 році до 45% у 2022-му [9]. Паралельно зросла частка світового товарообігу, охопленого тарифними бар’єрами [10].

Водночас SCF активно розвивається і в Україні. З 2021 року у країні функціонують цифрові платформи зворотного факторингу, як-от SupplierPlus, Comarch EDI, що надають українським МСП можливість залучати фінансування на прозорих і швидких умовах [11, 12] . Це особливо актуально в умовах воєнної економіки, коли нестача ліквідності та логістичні перебої ставлять під загрозу безперервність постачання. Дані практики підтверджують, що компанії, які впровадили SCF, краще зберігають операційну стабільність і ділову гнучкість.

Отже, SCF уже сьогодні переходить від суто фінансової функції до ключового інструмента стратегічного управління. Його застосування забезпечує адаптивність, знижує ризики, підвищує довіру між контрагентами й створює довгострокову конкурентну перевагу компанії на глобальних і національних ринках, що перебувають у стані постійної трансформації.