Корупція в Україні є проблемою невідкладної важливості. У суспільстві існують занижені очікування щодо подолання корупції на державному рівні, адже вона вважається песимістичною більшістю однією з фондацій нашою економіки.

Дослідити реальну ситуацію з корупцією у будь-якій установі та державі – нелегке завдання, адже часто головними привідами корупції є самі її наслідки. Деякі першо-причинні фактори можуть бути адресовані напряму через різні регуляції та закони, а інші повинні бути розглянуті політиками як початковий економічний клімат певної території. Серед них обох виділяють розмір публічного сектору, верховенство права, існуючу конкуренцію на ринку, структуру влади, децентралізацію, культуру та цінності місцевого населення й географічне положення на мапі світу. [1]

Типовими для країн, що розвиваються є такі три дії: обмеження можливостей політиків в участі у таких корумпованих заходах, як відмивання грошей, фінансування політичних партій та довгострокова державна служба; створення альянсів по боротьби з корупцією з іноземними країнами; створення відповідного плану дій.  Зазвичай антикорупційний регламент у країнах, що розвиваються включає в себе такі заходи: документ з концепцією, антикорупційний закон, призначена агенція або комісія у справах, план до дій аби імплементувати програму та механізм моніторингу. Антикорупційні стратегії повинні дати поштовх для подальшої зміни у чисельних інституціях, аби продемонструвати бажання влади змінитися, та виступати точкою відліку для можливого покращення ситуації у довгостроковій перспективі. [2] Деякі з прикладів:

• У Бразилії Світовий банк допоміг розробити систему штучного інтелекту, яка визначає 225 ознак потенційного шахрайства в процесах державних закупівель і може допомогти покращити витрати. Наразі ця система виявила сотні випадків високого ризику; фірм з високою ймовірністю бути підставними; пов’язаних фірм, що конкурують одна проти одної; державних службовців, які працюють в одному урядовому органі, який виконав контракт тощо.
• У Кенії судовий проект Світового банку допоміг створити передову систему аналізу даних, яка використовується для моніторингу діяльності судів, суддів та судового персоналу. Функціонуючи як частина чітких антикорупційних заходів, система управління використовується в поєднанні з опитуваннями користувачів судів для виявлення та усунення корупційних ризиків.
• У Сомалі Світовий банк у співпраці з МВФ та іншими партнерами підтримав створення спільного Уряду Сомалі – міжнародної консультативної групи донорів, яка розглядала всі значні державні контракти, які не були належним чином укладені, що призвело до призупинення цих контрактів. В одному випадку реструктуризація та проведення конкурсних торгів найбільших товарних контрактів, які мала держава – на постачання продовольства для військових – заощадили понад 40%.[3]

В Україні Світовий банк співпрацював з партнерами для сприяння створенню Незалежне Національне антикорупційне бюро України та допоміг створити комплексну систему електронного декларування активів. Через рік до суду було направлено понад 40 справ, вже у 2017-ому їх кількість зросла до 489, а у 2020-ому перевищила 800 заяв. У тей ж рік вдалося запобігти розкраданню більше ніж 700 млн гривень ще до стадії розслідування, анулювати незаконні угоди на 8,36 млрд. [4] Ці та інші антикорупційні заходи є важливими кроками до становлення України країною з розвинутою економікою. Адже тіньова економіка становить 846 млр гривень, а економічні ефекти діяльності НАБУ тільки 1,5 млр, не враховуючі вже вказані випадки, – це лише початок. [5]

Економічні наслідки корупційних схем нечесних політиків у країнах, що розвиваються відображаються їх економічним відставанням від розвинутих країн. Також існує обернено-пропорційна кореляція між ВВП та індексом сприйняття корупції (Рис. 1).

Отже, у результаті дослідження, було виявлено наявну тенденцію прискорення боротьби з корупцією у країнах, що розвиваються. І хоча план протидії корупції у всіх країнах має подібні ознаки, він на даний момент залишається найбільш ефективним.