Розмір шрифта: 

На етапі реформування системи органів державного управління й органів місцевого самоврядування досить актуальною є проблема вдосконалення місцевого управління, зокрема взаємодії органів державного управління та органів місцевого самоврядування. Для ефективного розв’язання питань місцевого значення потрібна модель, яка б забезпечувала необхідну єдність державної влади з одночасною самостійністю територіальних громад, сприяла ефективності взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Політичні перетворення, що відбулися в Україні істотно вплинули на розвиток системи публічного управління. Побудова нової демократичної, децентралізованої системи державного управління є основою становлення української держави на шляху демократичного розвитку. Однак розбудова нової децентралізованої системи державного управління достатньо складний процес, що обумовлений тією роллю яку буде грати місцеве самоврядування у взаємодії з органами державної влади .

Взаємодія органів виконавчої влади обласного рівня з органами місцевого самоврядування відбувається в різних формах, але кожна з них обумовлена характером і змістом завдань, що вирішуються особливостями об’єкта управління, стадією управлінського процесу тощо. Під формою взаємодії органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування слід розуміти зовнішньо виражену владну дію, яка здійснюється в межах компетенції цих органів, і спрямована на реалізацію їх завдань та функцій [4]:

Характеризуючи значення місцевого самоврядування для розбудови української державності, слід підкреслити, що його становлення й розвиток можливі лише через запровадження європейських стандартів місцевого самоврядування проголошених Європейською хартією місцевого самоврядування та євроінтеграції України. В той же час зазначимо, що Україна має свій специфічний шлях розвитку місцевого самоврядування, що повинен враховувати історичні й національні особливості. Саме тому для України актуальним залишається питання побудови нової моделі взаємодії між органами державної влади та місцевого самоврядування її конституційне й законодавчо закріплення. Розглядаючи реформу децентралізації й створення місцевого самоврядування об’єднаних територіальних громад, є підстави стверджувати, що сучасна демократична модель місцевого самоврядування в Україні можлива тільки в умовах децентралізації державної влади, що дає підстави говорити, що в сучасний період саме ступінь децентралізації влади істотно впливає на взаємини між органами державної влади й місцевого самоврядування [2].

Розмежування повноважень між органами місцевого самоврядування, які наділені власними, самоврядними і делегованими повноваженнями та місцевими державними адміністраціями, які наділені відповідними розпорядчими та виконавчими повноваженнями, обумовлена наступними причинами:

- необхідністю встановлення конкурентної політичної та юридичної відповідальності цих органів за визначені їм Конституцією і законами ділянки роботи;

- порушенням встановленого Конституцією і законами балансу інтересів між цими органами;

- наявністю прогалин у регулюванні або дублюванням певних повноважень цих органів тощо.

Тісна співпраця місцевих державних та самоврядних органів, як правило, приносить позитивні наслідки, в результаті яких органи державної влади забезпечують умови, необхідні для нормальної діяльності органів місцевого самоврядування, а самоврядні структури виконують чимало функцій суто державного характеру. Проблема взаємовідносин між гілками влади залежить від багатьох чинників, найвагоміші з яких [3]:

- універсальність реалізації державної політики;

- певний рівень самостійності органів місцевої влади у способах реалізації державної політики;

- тісна співпраця між урядом та органами місцевого самоврядування;

- впровадження дієвих механізмів узгодження рішень центральних і місцевих органів виконавчої влади, які зачіпають інтереси місцевого самоврядування;

- розв’язання проблеми делегування повноважень виконавчої влади місцевому самоврядуванню, законодавчого визначення принципів, умов та порядку їх делегування, форми контролю за виконанням делегованих повноважень, а також відповідальності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб за невиконання або неналежне виконання делегованих повноважень;

- створення механізму ефективного контролю за законністю здійснення власних повноважень органами місцевого самоврядування.

Способом організації взаємодії у відносинах між державою та громадянським суспільством виступає громадянський діалог. В ході громадянської взаємодії відбувається узгодження суспільних інтересів через громадянський діалог, досягнення суспільних компромісів: «він пом’якшує соціальні суперечності, та конфлікти та спрямовує їх в інституційний контур, де вони, за допомогою правових засобів та процедур, знаходять своє вирішення, або переводяться в площину поетапних узгоджень» [1]. Важливим у цьому контексті зауваженням дослідників є розуміння того, що «демократія не може будуватися тільки на пріоритеті більшості. Вона теж здатна помилятися, тому принцип більшості повинен бути доповнений такими принципами, як свобода і компроміс»

Отже, можемо підвести підсумки, що нечітке розмежування повноважень, відсутність дієвого механізму взаємодії, а також відсутність чіткого розподілу відповідальності між органами місцевого самоврядування різного рівня обумовлюють неефективність взаємодії між представницькою та виконавчою гілками влади. Проблема є досить актуальною і безпосередньо пов’язана з системними реформами та трансформаційними процесами, що відбуваються в державі. Проте ефективна модель взаємодії органів державного управління та місцевого самоврядування має забезпечувати необхідну єдність державної влади з одночасною самостійністю територіальних громад.

органи місцевого самоврядування; взаємодія; компетенція; делегування повноважень; децентралізація виконавчих органів влади