Інтелектуальна власність нині є однією з ключових економічних категорій. Вона визначає право особи на її інтелектуальну діяльність: ідеї, винаходи, твори. Найширше її визначення на сайті Міністерства юстицій України подано так: “інтелектуальна власність - це права на результати розумової діяльності людини в науковій, художній, виробничій та інших сферах, які є об’єктом цивільно-правових відносин у частині права кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, які, будучи благом не матеріальним, зберігаються за його творцями і можуть використовуватися іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, визначених законодавством” [1].

Загалом такий вид власності означає, що, теоретично, кожна людська ідея стає об’єктом власності, а, отже, людина набуває прав власності: усього пучка, який за А. Оноре складається з таких елементів: “11 елементів: 1) право володіння; 2) право використання; 3) право розпорядження або управління; 4) право привласнення або право на доход; 5) право на залишкову вартість; 6) право на безпеку; 7) право на успадкування; 8) безстроковість; 9) право на заборону шкідливого використання; 10) відповідальність у вигляді стягнення; 11) залишковий характер” [2]. Це означає, що відповідальність за розпорядження цією власністю та вигоди, які можуть бути вилучені з неї, повністю належать її творцям та хоч вона не є матеріальною, цілком може відповідати загальному опису права власності, адже також виступає об’єктом відносини між економічними агентами.

В епоху цифрових технологій, коли більшість інформації знаходиться у відкритому доступі, світове законодавство все більше тяжіє до розширення прав власності на інтелектуальну власність для захисту інтелектуальної діяльності. Та варто зазначити, що набуття прав власності на буквально будь-яку діяльність людини в інтелектуальній сфері може бути згубною та заважати загальному розвитку людства. З іншого ж боку, недостатня їй захищеність може істотно вплинути на мотивацію людей, які займаються творчою діяльністю, адже це істотно зменшить винагороду за розумову працю. Але перед тим, як детальніше розглянути цю проблему, пропоную розділити права інтелектуальної власності на кілька частин для специфікації та уточнення предмету дослідження.

Система поділу інтелектуальної власності, розроблена В. Кандиусом, передбачає поділ інтелектуальної власності на виробничу, яка ще поділяється на промислову власність та об’єкти авторського права, та гуманітарну, до якої належать тільки об’єкти авторського права, сфери. Під об’єктами авторського права виробничої сфери промислової власності розуміються такі категорії: винаходи, промислові зв’язки, виробничі моделі, ноу-хау, товарні знаки, селекційні досягнення. Під об’єктами авторського права цієї сфери:програми ЕВМ, бази даних, топографії інтегральних мікросхем, наукові публікації. До гуманітарної сфери: літературні твори, музичні твори, витвори мистецтва [3; 4].

Отже, інтелектуальна власність має досить систему поділу, і якщо до одних її категорій виключне право на їх використання не викликає жодних сумнівів, то пряме перенесення такого права на інші може спровокувати сповільнення суспільного розвитку. Так, наприклад, обмеження щодо використання об’єктів інтелектуальної власності гуманітарної сфери не викликає значних перепон у розвитку економіки або певної індустрії. А от обмеження власником доступу до використання певних об’єктів права власності виробничої сфери можуть викликати певні труднощі.

Серед усіх інших пропоную виділяються саме наукові публікації, адже вони є найбільш суперечливими в цьому списку. Цьому є кілька причин: 1) такі наукові роботи можуть стати фундаментом для інших наукових досліджень та робіт, які в сукупності й забезпечують розвиток науки; 2) час від часу вони самі можуть ставати загальновизнаними та класичними – багато спеціалістів повинні бути ознайомлені з ними, крім того, майбутні покоління науковців (наприклад, студенти) також потребують досліди до подібних досліджень; 3) публікації можуть ставати предметом наукових дебатів, які ведуть до визначення загальної істини.

Як відомо, більшість наукових публікацій здійснюються у відповідних журналах, більшість яких вимагають надання плати за доступ до їхніх матеріалів. Загалом, це необхідно для існування спеціалізованих наукових журналів, оплати праці редакторів та покриття решти витрат, пов’язаних з діяльністю таких наукових майданчиків. Але обмеження права використання публікацій може стати на заваді природним науковим процесам. Для вирішення цієї проблеми, існують спеціалізовані наукові сайти, які надають безкоштовний доступ представникам певних інститутів для дослідження матеріалів, розміщених на них, але в них є свій недолік: багато університетів, наукових установ не зареєстровані в таких базах даних.

Таким чином їх представники не можуть вести наукову діяльність на рівні своїх колег, чиї наукові інстанції надають доступ до подібних джерел. Це призводить до певної нерівності серед науковців. Вирішенням такої проблеми могли б стати майданчики із загальним відкритим доступом до їхніх матеріалів. Такі платформи вже існують, наприклад, “The astro physical journal”, надає відкритий доступ до своїх матеріалів різним дослідникам. Також існують певні державні ресурси, які надають доступ до наукових досліджень, але їхня база обмежена. У цьому випадку було б доцільним створення міжнародної платформи, яка надавала б доступ до наукових матеріалів усім охочим, але така система теж мала б свої недоліки, адже порушувала б права інтелектуальної власності на наукові праці. У той самий час, тільки обмеженість доступу до певного блага з категорії інтелектуальної власності робить його цінним [5].

Таким чином майданчики для публікацій наукових робіт не зможуть забезпечити якісне їх рецензування та перевірку за умов створення альтернативної відкритої бази досліджень, яка б надавала безкоштовний доступ до вже релевантних публікацій.

У сучасному суспільстві захист прав людини на інтелектуальну власність є необхідним. У той самий час необхідно знайти баланс між захистом певних категорій та необхідності загального доступу до них. Так, наприклад, наукові публікації є досить проблемною категорією, адже з одного боку відкритий доступ до них підвищує потенціал наукової дискусії, є необхідним для ознайомлення багатьма дослідниками, а з іншого надання безоплатного доступу може стати причиною зниження якості таких публікацій через погіршення умов функціонування майданчиків для наукової діяльності (з причини відсутності фінансових засобів для існування). Дана проблема потребує подальшої розробки, досліджень та відповідного рішення.