В умовах глобального економічного розвитку та інформатизації суспільства гостро постає питання удосконалення функціонування страхового ринку. Динаміка трансформаційних змін зумовлює необхідність дослідження страхового ринку України та напрямів його державного регулювання.

Проаналізуємо теоретичний підхід до визначення категорії «державне регулювання страхового ринку» [1-5].

- Д. Кондратенко - Державне регулювання страхового ринку покликано сприяти розвитку страхового ринку, захисту інтересів страхувальників, забезпечувати реєстрацію страхових організацій, ліцензування страхових операцій, здійснювати контроль за дотриманням страховими організаціями законодавства;

- В.В. Шахов - Здійснюється через спеціальну податкову політику, прийняття законів за окремими видами підприємницької діяльності, які відображають порядок укладання договорів страхування і розв'язання спорів, що виникають;

- В.М. Фурман - Сукупність економічних, адміністративно-правових та організаційно-технологічних відносин між суб'єктами страхового ринку і державою під час цілеспрямованого комплексного впливу останньої на страховий ринок як єдину систему;

- В.Б. Гомелля - Регулювання не тільки правових, а й економічних інструментів, що виробляються державними органами і регулюють різні сторони функціонування страхового ринку;

- О.Ф. Філонюк - Сукупності різноманітних методів, інструментів, за допомогою яких держава, в особі уповноваженого регулятивного органу, впливає на економічну діяльність суб'єктів страхових правовідносин.

Отже, згідно вищезазначеної інформації можна зробити висновок, що державне регулювання страхового ринку – це сприяння розвитку страхового ринку за рахунок впливу суб’єктів державного регулювання з використанням методів та інструментів для впливу на економічну діяльність суб’єктів страхових правовідносин.

У 2020-му році Національний Банк України розмістив інформацію про нові підходи до регулювання ринку небанківських фінансових установ. Було опубліковано нові вимоги до входу страховика на ринок.

Вимоги до входу страховика на страховий ринок [6]:

1) Структура власності -

- розкриття інформації щодо структури власності;

- зняття обмежень щодо чисельності учасників страховика;

- ділова репутація власників істотної участі.

2) Діяльність:

- планування діяльності страховика на перспективу;

- визначення єдиної організаційно-правової форми страховика – АТ;

- вимоги до ключових функцій та їх виконавців, системи корпоративного управління;

- диференціація на значимих та інших. страховиків.

3) Фінансовий стан:

- диференційовані підходи до розміру статутного капіталу;

- перевірка джерел походження коштів ;

- перевірка фінансового та майнового стану засновників/ власників істотної участі.

Можна зробити висновок про структурований підхід до даного питання та посилення вимог до входу страховиків на ринок. Введені перевірки є фундаментом для збільшення надійності страхових компаній, а також потенційного збільшення довіри населення до них. Важливо відмітити особливості регулювання забезпечення платоспроможностіта підходів до її оцінки. Усі активи та зобов'язання страховика оцінюються за справедливою вартістю за МСФЗ та додатково за пруденційними правилами. РК формують складові (інструменти) капіталу 1-го рівня, 2-го рівня та 3-го рівня із урахуванням критеріїв доступності складових для поглинання збитків та субординації. Субординований борг може бути включено до регулятивного капіталу за дозволом Регулятора [6].

Національний Банк України, як регулятор небанківського фінансового ринку стверджував про пріоритетність оновлення застарілого законодавства. Цього року опубліковано новий закон для ринку страхування. По-перше, відбулося спрощення ліцензійного забезпечення страхових компаній. Також за рахунок даного закону відбувається захист інтересів споживчих послуг, адже страхові компанії можуть варіювати у наданні послуг. Систематизація та обов’язкова реєстрація посередників сприяє легалізації та розвитку сектору страхування.

Новим для страхового ринку, а саме вимоги до входу компанії на ринок, є:

• забезпечення прозорості структури власності та розкриття інформації;
• надання планів діяльності на три роки;
• введено вимоги до системи управління;
• кваліфікаційний підхід [7].

Проаналізуємо кількість страхових компаній та їх активів. Слід зазначити, що за рахунок ефективного врегулювання, незважаючи на зменшення кількості страхових компаній, сума активів збільшується.

Рівень збитковості (lossratio) для добровільного страхування становить 66% (скориговане на формування резервів у значних обсягах одним страховиком значення – 33%), натомість рівень збитковості обов’язкового страхування зростав протягом року і в IV кварталі За рік у структурі активів life-страховиків суттєво зросла частка довгострокових вкладень,сягнув 55%. Показники операційної ефективності (combinedratio) non-life-страховиків традиційно зросли наприкінці року до рівня понад 100%. Порівняно з 2019 роком зріс обсяг прийнятних активів non-life-страховиків для покриття резервів та покращилася їхня структура. Найпомітніше зросла частка державних цінних паперів [7].

Отже, зміни на страховому ринку є достатньо стрімкими, які потребують і подальшого покращення державного регулювання і впровадження нововведень. Зокрема не врегульованим є покарання страховиків за невиконання своїх зобов’язань та не систематизованими є перевірки страхових  компаній, тощо.