«КРОК» Конференції, Міждисциплінарні дослідження науки ХХІ століття - 2021

Розмір шрифта: 
РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ
Вікторія Гільфанова

Тези


Соціальні комунікації – набір інструментів для соціальної інженерії, що використовує різні комунікаційні технології для створення, пошуку, обміну, збереження інформації, а також вимірювання її впливу на споживача, що направлений на регуляцію різноманітних суспільних відносин у соціумі[1].

Існує дуже багато різних концепцій, які можуть розповісти нам про зміст та структуру соціальних комунікацій. Серед них можна згадати ідею В. Різуна, що розділяв свої думки з англійським науковцем та соціологом Денісом Мак-Квейлом. Він поділяв комунікацію на чотири типи. До першого типу належала модель трансмісії, в якій йшлося про те, що спілкування це лише спосіб передачі будь-якої інформації. Другий – тип ритуалу, де комунікація виступала підтримкою суспільних ідей. Третій – залучення уваги, що виражає комунікацію як великий вплив засобів масової інформації. Рецепція є четвертим типом концепції, де набувач отримує зашифровану інформацію і інтерпретує її під себе[2].Загалом можна виділити велику кількість вчених, які у своїх працях досліджували проблематику соціальних комунікацій. Це О. Холод [1], Н. Гаврилюх [3], Н. Луман [5], Т. Парсонс, В. Бебек [4] та ін.

Причини, які зумовили виникненню, та подальшому розвитку різних концепцій та теорій соціальних комунікацій, можна розглядати за віковими періодами. За часів існування Римської імперії (I-V століття) було визначено різноманітні види суспільних відносин, дій, що в подальшому спричинило появу нових взаємозв’язків на всіх рівнях суспільного життя. Християнство також внесло свій вклад у розвиток комунікації, адже в деякій мірі змінило соціальні відносини між людьми. Ще одним поштовхом для піднесення соціальних комунікацій відбулося через розвиток засобів масової комунікації: відкриття радіо, механічного телебачення. Це дало змогу збирати, обмінювати, та поширювати інформацію. Значний вплив також здійснило відкриття мережі Інтернет у 1969 році, його поява зробила соціальні комунікації в рази краще. А ось вже в 20 столітті, 80-х років поява мобільних телефонів, в край змінила усі правила соціальних дій, і стало причиною видозмінення соціальних комунікацій [1].

На даний час у розвиткові суспільства помітне місце займають комунікативні компоненти, які торкаються всіх сфер суспільних відносин. Багато дослідників, які досліджують явище соціальних комунікацій стверджують, що на сьогодні процес посиленого вдосконалення такого роду систем формується за двома основними напрямками. Перший спрямований на підвищення якості й потужності обігу інформації на вже існуючих каналах та збільшення складності за рахунок структури мультиплікації. Другий – на удосконалення цих каналів у результаті наявності у користувачів можливості доступу до будь-яких видів інформації.

Виробництво нових багатоаспектних інформацій за положенням «інформація на базі інформації» є дуже важливим для соціуму, адже коли вона потрапила в соціальні інформаційні комунікації, то одночасно забезпечила відповідний етап для різноманітних сфер суспільства. Щоб вирішити усі проблеми, які пов’язані з даною тематикою, потрібно зробити переосмислення місця сучасних інформаційних осередків, що є важливими частинами соціальних інформаційних комунікацій, як бібліотеки, та інші інформаційні організації. Також це потрібно, щоб мати можливість узагальнювати свої навики в розвиткові інформаційних операцій, пошук реальних відхилень у доступах та системах роботи з джерелами інформації [6].

Якщо враховувати сучасні соціальні та культурні течії піднесення соціальних інформаційних комунікацій, то науковці використовують актуальну і сьогодні тезу про те, що інформаційна праця сучасних інформаційних осередків, визначається інтенсивністю з якою використовуються дана інформація у відповідності до того, наскільки вона потрібна у суспільстві.

Такий розвиток соціальних інформаційних комунікацій спричинили створення інформаційними структурами бібліотек, альтернативними сучасними інформувальними центрами своїх, не схожих один на одного взаємозалежними програмно-технологічних, інтелектуальних, інформаційно-технологічних підходів, що в свою чергу забезпечують надійність та якість використання інформації, яка була впроваджена в суспільство.


Ключові слова


соціальні-комунікації; концепції; комунікативні компоненті; соціальні інформаційні комунікації

Цитування


1. Холод О. Соціальні комунікації: тенденції розвитку : Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. й доп. – К. : Видавництво «Білий Тигр», 2018. – 370 с.

2. Різун В.В. Соціально комунікаційний підхід у науці та галузі соціальної інженерії (фрагмент статті) [Електронний ресурс]. В.В. Різун. – Режим доступу: http://www.journlib.univ.kiev.ua.

3. Гаврилюх Н. Феномен соціальної комунікації в інформаційному суспільстві [Електронний ресурс]. Надія Гаврилюх. – Режим доступу: http://www.ena.lp.edu.ua.

4. Бебик В.М. Глобальне інформаційне суспільство: поняття, структура, комунікації [Текст]. В.М. Бебик // Інформація і право. 2011. № 1(1).  С. 41-49.

5. Луман Н. Поняття цілі і системна раціональність: щодо функції цілей у соціальних системах [Текст] / Ніклас Луман ; [пер. з нім. М. Бойченко, В. Кебуладзе]. – Київ: Дух і літера, 2011. - 336 с.

6. Пальчук В. Соціальні інформаційні комунікації і розвиток діяльності сучасних  інформаційних центрів  / В. Пальчук // Наук. пр. Нац. б-ки Україниім. В. І. Вернадського : зб. наук. пр. / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Асоц. б-к України. – Київ, 2017. – Вип. 46. – C. 74–91.