«КРОК» Конференції, Міждисциплінарні дослідження науки ХХІ століття - 2021

Розмір шрифта: 
ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ПУБЛІЧНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ
Євгеній Гелеверя, Володимир Фєдосєєнко

Тези


На сучасному етапі розвитку системи публічних закупівель Україна має ряд економіко-правових проблем, які поки що не одержали належного вирішення. Від успішної економічної і правової політики в сфері публічних закупівель залежить забезпечення розвитку ефективної конкуренції, що в свою чергу призведе до акцептування найбільш економічно вигідних пропозицій. При цьому слід відзначити, що державні тендери в усьому світі є одним із найбільш важливих регуляторів економіки – стимулів розвитку національного виробництва. Окремі аспекти публічних закупівель розглядали у своїх працях такі науковці, як Карасьова В., Коваленко І., Підцерковний О., Пінькас Г., Шатковський О., Старчук Є., Парасій-Вергуненко І., Назарова К. [1-8] та ін. Слід відзначити, що науковці переважно акцентують увагу виключно на юридичних аспектах публічних закупівель, враховуючи динамічні зміни закупівельного законодавства. Разом з тим ця сфера потребує постійного моніторингу на науково-практичному рівні саме в економічній площині, адже вивчення та удосконалення економіко-правових проблем публічних закупівель у сфері відновлення інфраструктури забезпечить економію бюджетних коштів всіх рівнів, належну якість відновлення інфраструктурних об’єктів, прозорість процедур закупівель тощо. На теперішній час в Україні відбувається активне реформування економіки в цілому, у тому числі системи публічних закупівель. Механізм проведення процедур закупівель в сфері відновлення інфраструктури має бути одним із ключових елементів підвищення ефективності державної економічної політики та базуватися, зокрема, на засадах добросовісної конкуренції, відкритості та прозорості, недискримінації учасників, об’єктивності та неупередженості оцінки тендерних пропозицій, а разом з цим запобігати проявам корупції у сфері публічних закупівель.

Звертаючись до генезису економіка-правових засад публічних закупівель в сфері відновлення інфраструктури відзначимо, що першим і важливим кроком у розбудові сучасної цивілізованої ринкової економіки було прийняття Верховною Радою України 22 лютого 2000 року Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». Прийнятий Закон мав серйозні недоліки, однак його прийняття вважалось для країни одним з найперспективніших шляхів раціонального та ефективного використання бюджетних коштів. Закон закріпив правові та економічні засади здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів.

19 квітня 2020 року вступила в дію нова редакція Закону «Про публічні закупівлі» і в ньому є багато позитивних змін економіко-правового характеру для сфери відновлення інфраструктури.

Перше і досить важливе, конкурентних закупівель, тобто тих в яких може взяти участь будь-який Постачальник стане більше, тому що Замовники зобов’язані проводити спрощену закупівлю (аналогічна допороговій закупівлі) від 50 тис. грн. Раніше Замовники, якщо вартість закупівлі була нижча за 200 тис. грн могли або провести або допорогову закупівлі або укласти прямий договір і просто опублікувати звіт. Тепер же вони закупівлі від 50 тис. грн мають провести через конкурентний вид закупівлі - спрощену закупівлю. А це значно збільшить ринок для Постачальників, адже протягом 2019 року закупівель від 50 тис. грн до порогів було більше 300 тис. Тобто Постачальникам відкриється ще велика частина закупівель, які раніше були недоступними. Ще одним плюсом Нової редакції Закону є те, що Постачальники тепер при проведенні процедур закупівель зможуть виправити помилки, які вони допустили в тендерній пропозиції. На це у Постачальника буде 24 години. Тепер в Прозорро є механізм, який убезпечить всіх від конкурентів з аномально низькою ціною. Якщо хтось з постачальників надасть аномально низьку ціну, тобто ціну, що є меншою на 40 або більше відсотків від середньоарифметичного значення ціни/приведеної ціни тендерних пропозицій інших учасників на початковому етапі аукціону та/або меншою на 30 або більше відсотків від наступної ціни/приведеної ціни тендерної пропозиції за результатами проведеного електронного аукціону, то система автоматично сповістить про це Замовника і у Постачальника, який надасть аномально низьку ціну, буде 1 робочий день, щоб надати обґрунтування такої ціни. Якщо обґрунтування не буде або воно буде недостатнім то таку пропозицію Замовник відхилить.

На підставі великого науково-практичного досвіду роботи авторів цієї доповіді в системі публічних закупівель сфери відновлення міської інфраструктури м. Харкова зазначимо, що сьогодні спроби створити єдину Методику складання тендерної документації не увінчалися успіхом, хоча декларується протилежне. Тендери запущені, а методики офіційно поки немає. На практиці вона отримала безліч зауважень і негативних відгуків, бо такі питання треба доручати досвідченим юристам і тендеристам, а не технічному науково-дослідному інституту. Щодо надзвичайно завищених вимог ми пропонуємо стандартизацію кваліфікаційних вимог й унормування їхнього встановлення. А саме дати можливість розпоряднику коштів висувати додаткові кваліфікаційні умови до виконавця, але перед тим необхідно провести аналіз, щоб не виявилося так, що цим вимогам відповідає одна-дві компанії.

Вважаємо, що подальші наукові дослідження повинні бути спрямовані на інституційні перетворення у вирішенні основних проблем, з якими зустрічаються майже у всіх закупівлях в сфері відновлення інфраструктурних об’єктів: завищені кваліфікаційні вимоги; попередня змова між компаніями; отримання інформації про тендер компаніями-фаворитами до його початку; участь державних та комунальних підприємств; участь фіктивних підприємств; надмірна цінова конкуренція.

 


Ключові слова


публічні закупівлі; процедури тендерів; прозорість тендерів; забезпечення публічних закупівель на засадах конкуренції

Цитування


1. Карасьова В. Історія розвитку державних закупівель. Формування ринкових відносин в Україні. 2003. № 9. С. 105-110.

2. Коваленко І. Розвиток законодавства з питань державних закупівель. Юридичний вісник України. 2011. № 24. С. 14-22.

3. Подцерковный О.П. Правовая природа отношений в сфере государственного заказа. Предпринимательство, хозяйство и право. 2003. № 5. С. 8-10.

4. Пінькас Г.І. Основні етапи розвитку державних закупівель в Україні. Економіка, фінанси, право. 2009. № 12. С. 11-15.

5. Шатковський О. Розвиток законодавства України щодо державних закупівель: від еволюції до революціі. Радник в сфері державних закупівель. 2015. № 5. С. 44-48.

6. Старчук Є. В епіцентрі дискусії замовник - державне підприємство. Держзакупівлі. 2016. № 8. С. 76-81.

7. Парасій-Вергуненко І.М. Аналіз публічних закупівель: методичні та практичні аспекти. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія: Економіка. 2017. № 7. С. 65-71.

8. Назарова К.О., Копотієнко Т.Ю. Контроль публічних закупівель як державний пріоритет розвитку економіки // Бізнес Інформ. 2017. №11. C. 96–101.