Професійна компетентність сприймається як сучасний соціокультурний освітній феномен. У системах освіти різних країн при збереженні традицій та унікального характеру освіти визначається тенденція до стандартизації, що пов’язана з глобалізаційними процесами в світі.

Проблема «професійної компетентності педагога», а також загальні підходи та конкретні методи роботи з дітьми шкільного віку в країнах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) неможливо розглядати окремо від цілей і завдань загальної та професійної освіти в умовах викликів сьогодення та визначених в економічно розвинутих країнах дефініцій «компетентність/компетенція».

Поняття «компетентність/компетенція» визначає ОЕСР у програмі «The definition and selection of key competencies» (DeSeСo), офіційному документі ОЕСР з питань освітніх компетенцій. Визначення поняття «компетентність/компетенція» в рамках цього проєкту покладено не лише в основу дослідження міжнародної програми щодо оцінювання освітніх досягнень учнів (PISA), а є основою ​​стандартів усіхвидів та рівнів освіти. Всі доповнення та уточнення цього поняття базуються на його визначенні у зазначеному документі. Більш глибокий аналіз засвідчує, що досліджувана дефініція відіграє важливу роль у загальній архітектоніці сучасної системио світи: дошкільної, професійної, вищої освіти; концепції національних стандартів загальної освіти та національних і міжнародних системах оцінки якості освіти.

Міністри освіти країн ОЕСР узагальнили основні підходи до розуміння компетентності в освіті в такому формулюванні [3]: «Стійкий розвиток та соціальна солідарність у вирішальній мірі залежить від тих компетенцій, якими володіє все населення наших країн, при цьому поняття «компетентність/компетенція» включає знання, вміння, особисте ставлення і цінності».

На наш погляд, доцільно проаналізувати лінгвістичні та понятійно-термінологічні аспекти перекладу та контекст використання цих дефініцій. Так, 1) англійське поняття «skills» має широкий спектр значень і можеперекладатися як «здібності, вміння або навички». 2. Інші дві складових – «особисте ставлення/установка та цінності» – у країнах, де розрізняють поняття «освіта», «навчання» та «виховання» (наприклад, у Німеччині, в Україні) пов’язані з категорією «виховання».

Можемо зробити висновок, що компетентність – це «знання, вміння, навички» плюс «виховання». Іншими словами, освіта будь-якого рівня та виду (загальна, професійна, вища) як підсумковий результат повинна включати традиційні для освітизнання, вміння та навички, а також «установки та цінності», які можна описати як «глибинні та фективно забарвлені стійкі установки чи переконання» [1, c. 24]. Ця сфера належить у міжнародній освіті до «особистісних результатів».

Розуміння компетентнісно-орієнтованої освіти в країнах ОЕСР, що знаходить відображення в національних стандартах і програмах (національних курикулумах) полягає в тому, що у системі освіти, а саме: в освітньому процесі закладів дошкільної, середньої, вищої освіти, у професійній освіті необхідно інтегрувати виокремленні структурні елементи, а саме: інтегрувати когнітивнийе лемент знань з іншими, некогнітивними, аспектами ефективних дій та загальною якістю життя як інтегральної мети освіти.

Андреас Шляйхер у своїй книзі «Освіта світового рівня» формулюєцю проблему так: «Майбутнєполягає у поєднанні штучного інтелекту комп’ютерів, з когнітивними, соціальними та емоційними навичками та цінностями людей. Саме наша уява, усвідомленість і почуття відповідальності дозволять використовувати цифровизацію для зміни світу на краще» [2, c. 14]. Ієрархічна структура компетентності характеризується такими ключовими аспектами.

Високоавтоматизовані базові навички, наприклад, вільне володіння усною та письмовою мовою, читанням та письмом, рахунком та чотирма арифметичними діями, що передбачає вправи та повторення як дидактичну основу (репродуктивні методи прямого навчання).

Адаптивність та креативність. Здатність до самостійного прийняття рішень,  успішність яких залежить від відповідності конкретній ситуації та контексту. Отже, структура компетенції повинна бути адаптивною, гнучкою і креативною, оскільки немає готового алгоритму вирішення різноманітних ситуацій, з якими людина зустрічається в особистому та професійному житті (наприклад, ситуативне навчання, саморегуляція).

Нормативний характер дії. Цей аспект стосується етики, нормативної сторони, спрямованості на особисте та суспільне благополуччя. Не кожне креативне рішення проблеми є бажаним вирішенням з позиції «зміни світу на краще». В контексті професійної освіти «етика професії» набуває ключового значення. Цінності, як переконання,п ередбачають активну позицію («залученість») і є рушійним механізмом, що призводить в дію всю конструкцію, тобто загальні та професійні нання, уміння, навички. Професійна самоідентичність є найважливішим завданням професійної освіти будь-якого рівня.

Вважаємо, що в контексті наукових досліджень різні бачення основних дефініцій педагогіки є досить важливим для подальших наукових пошуків.