Розмір шрифта: 

Визначено соціальне значення та фактичний рівень проблеми надмірного споживання потенційно-шкідливих продуктів харчування дітьми та підлітками.  Досліджено інструменти комунікаційної політики food-маркетингу. Актуалізовано необхідність законодавчого й адміністративного регулювання змісту інформаційних повідомлень (реклама, маркування та ін.) та формування системи моніторингу й контролю дотримання встановлених вимог.

Серед глобальних проблем сучасного етапу соціально-економічного розвитку людства особливої актуальності набувають чинники, що потенціюють порушення метаболізму людини йпризводятьдо метаболічного синдрому, ожиріння, діабету та ін. Серед низки несприятливих факторів варто зважати на негативний вплив комунікаційної складової food-маркетингу на дитячу й підліткову аудиторію. Тому дослідження соціальних екстерналіїв від використання інструментів food-маркетингу є актуальним напрямом наукового пошуку.

Авторитетні дослідження науковців Лондонського Королівського та Університетського коледжів засвідчили, що «несправедливо звинувачувати у надмірній вазі дітей лише батьків. Раніше вважалося, що саме харчування в родині є головним фактором порушення метаболізму. Проте, телевізор у дитячій спальні значно збільшує ризик ожиріння» [1].

Останніми роками інструменти комунікаційної політики food-маркетингу підпадають під критику нутриціологів, лікарів, психіатрів. Лідери думок засвідчують про особливий вплив відео контенту на свідомість і підсвідомість дітей та підлітків. Варто зазначити, що традиційним засобом комунікації food-маркетингу є телебачення, але стрімко зростає частка інформаційного й рекламного контенту в мережі Інтернет [4, 5].

Інструмент Product placement, демонстрація товару у фільмах та телесеріалах, дає можливість маркетологам ознайомити широке коло споживачів зі своєю продукцією. Food-маркетинг активно користується тим, що батьки не завжди можуть емпірично обґрунтувати шкідливий вплив на дитячий організм надмірної кількості вуглеводів та жирів, а тому - купують бажане. Дослідження Frechette (2015) показали, що в останні роки, діти та підлітки є стейкхолдерами технологічних досягнень і причинно-наслідково, вони стали сприйнятливими до рекламних повідомлень про нездорову їжу [3].

Ресторани швидкого харчування зосереджують рекламну кампанію безпосередньо на дітей та молодь. Кожен знає про іграшку при замовленні їжі в McDonald's. Крім того, з 1996 по 2006 рік The Walt Disney Company був ексклюзивним партнером McDonald's, пов'язуючи їх продукти разом. Колаборація завершена в травні 2006 року, за деякими повідомленнями через стурбованість The Walt Disney Company проблемою дитячого ожирінням [7].

Важливим недоліком food-маркетингу є розповсюдження оманливої інформації про якість й корисність продуктів харчування. Все частіше на маркуваннях товарів ми можемо помітити: «менше цукру», «безжирів».Недобросовісні виробники активно адаптуються до людської довірливості та прогалин нормативно-правового поля та подають неякісну інформацію. Ця проблема лежить у правовій площині. На даний момент в Україні законодавчо задекларована, але не дієва система відповідальність за неправдиву інформацію у маркуванні, що змушувало б виробників вказувати всі інгредієнти й нести адміністративну та кримінальну відповідальність за фальсифікацію. Це створює сприятливі умови для виробників продовжувати порушувати права споживачів.

В усьому світі не існує взаємоузгоджених  законів про food-маркетинг, тому країни мають можливість прийняти власне законодавство щодо стандартів маркетингу харчових продуктів[9]. Варто зазначити, що це є можливістю для кожної країни провести дослідження свого внутрішнього ринку, та стандартизувати певні питання щодо маркування, Product placement, реклами по телебаченню й інтернету.

Окрім вживання надмірної кількості вуглеводів й жирів є питання до алкогольних напоїів. За допомогою інструментарію комунікаційної політики food-маркетингу, яскравої мотивуючої реклами в ЗМІ та соціальних медіа, виробники алкогольних напоїв залучають все більше молоді до своєї цільової аудиторії.Алкогольна індустрія зіткнулася з критикою щодо цього. Провідне місце дискусії займають алкопопи (солодкі на смак напої, які приваблюють яскравим кольором та неординарними назвами, які до вподоби молоді). Вчені знайшли прямий інструментарій взаємодії, яким є смак та реклама, вони виявили, що ці два фактори впливають навіть на тих, хто ніколи не вживав алкоголю[8].

Рекламу алкоголю зазвичай можна побачити практично в будь-якому засобі масової інформації, вона особливо відома тим, що спонсорує спортивні заходи, концерти, журнали, і їх широко можна знайти в Інтернеті[3]. Деякі веб-сайти постачальників алкогольної  роблять вигляд, що намагаються контролювати своїх відвідувачів, встановлюючи опитування щодо віку(не молодше 18), але будь-яка дитина може вказати не свій вік, це ніяк не перевіряється. Дослідження, проведене American Journal of Public Health, показало, що пасажири потягів у Бостоні у віці від 11 до 18 років щодня бачили рекламу алкоголю[6]. Також, актуальним є питання негативного впливу енергетичних напоїв та напівфабрикатів сніданків з високим глікемічним індексом.

Таким чином, використання сучасних інструментів комунікаційної політики food-маркетингу призводить до ряду соціальних негативних екстерналіїв, а саме перманентне інформаційне занурення психологічно сприятливої дитячої та підліткової аудиторії у привабливий світ смачної їжі та напоїв (які призводять до метаболічних порушень) на фоні малорухливого способу життя та псевдокорисності деяких звичних продуктів харчування (солодкі йогурти, сухі солодкі сніданки, нектари та ін.) й законодавчо-неврегульованої системи державного моніторингу за якістю і безпечністю харчових продуктів та інформаційного наповнення їх реклами.

маркетингова комунікаційна політика, food-маркетинг,цільова аудиторія, діти, підлітки