Розмір шрифта: 

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що на сьогоднішній день в Україні простежується активне збільшення кількості як друкованої так і електронної продукції, а відтак жорсткішими стають вимоги користувачів до якості самих матеріалів. Аналіз розвитку українськихматеріалів в умовах активізації соціокомунікаційних трансформацій суспільства доводить, що створення дійсно якісних матеріалів, що зацікавили б переважну більшість аудиторії – це складний редакційний процес. Так, надзвичайно важливим для будь-якого тексту є не лише зміст, а і його оформлення, точність викладу тощо. На сучасному етапі розвитку інформатизації суспільства це стає одним із найголовніших чинників, покликаних донести до читача зміст написаного.

Можна відзначити роботи таких зарубіжних тавітчизняних науковців, що присвятили себе вивченню та дослідженню даного питання:Н. В. Зелінська, Р. Г. Іванченко, А. О. Капелюшний, З. В. Партико, В. В. Різун, М. Д. Феллер, А. І. Власюк, Д. С. Григораш, М. С. Зарицький, Л. І. Мацько, К. С. Серажим, Н. І. Черниш, В. О. Карпенко та ін.

Звертаючи увагу саме на редагування чисел, варто розуміти, що у повідомленнях вони можуть бути вказані словами або цифрами. Для їх контролю слід використовувати особливі норми. Наприклад, кількісні числівники в художньому, публіцистичному й дитячому видах літератури слід записувати словами, а в інших видах (офіційний, науковий, популярний, інформаційний, виробничий, навчальний, довідковий) – цифрами. Винятком для художнього, публіцистичного та дитячого видів літератури може бути лише той випадок, коли біля кількісних числівників стоять одиниці вимірювання.Ще одним винятком є той випадок, коли в офіційному, науковому, популярному, інформаційному, виробничому, навчальному й довідковому стилях мова йде про одну й ту ж величину, яка має значення від одиниць – до десятків і т. д. [1. с.10].

Скорочення ж в повідомленнях виконують на підставі правил орфографії, стандартів на скорочення, а також словників скорочень. Їх розрізняють на такі види:загальновживані (дозволено використовувати в більшості видів літератури), спеціальні (дозволено використовувати лише в окремих видах літератури) та локальні (дозволено використовувати в деяких видах літератури, причому лише в межах одного повідомлення).Варто виділити спеціальні скорочення, які використовуються в бібліографічних описах. Подані українською мовою, вони повинні відповідати стандартові ДСТУ 3582-97, що є найобов’язковішим.

Поняття цитати відоме кожному, але, перш ніж обговорити норми редагування тексту, де є присутнім даний компонент, важливо звернутися до пояснення терміну. Отже, цитата – це фрагмент одного повідомлення, який дослівно повторюють в іншому. У повідомленні їх виділяють за допомогою пунктуаційних знаків.Правил їх використання є багато, але найголовнішими є: 1) усі цитати повинні бути істинними; 2) у дитячій та навчальній літературі цитати слід виділяти за допомогою лапок. 3) пропуски в тексті оригіналу повинні бути замінені в цитаті трикрапкою; 4) цитату, якщо вона стоїть на початку речення, слід писати з великої літери навіть тоді, коли в оригіналі цей фрагмент написано з малої літери; 5) цитата, якщо вона стоїть усередині речення, повинна починатися з малої літери навіть тоді, коли в оригіналі вона починається з великої літери [5. с. 9].

Для контролю одиниць виміру в текстах повідомлень слід також використовувати спеціальні норми. Наприклад, деякі одиниць виміру, якими користувалися раніше, для вжитку заборонені. У художньому, публіцистичному та дитячому видах літератури назви одиниць виміру слід записувати повністю, а в усіх інших видах  – спеціально прийнятими скороченими позначеннями.Назви величин, одиниць виміру та їх позначення повинні відповідати шаблонам, прийнятим міжнародними стандартами і реалізованим в ГОСТ 8.417-81.Для позначення можна вживати як кириличні (українські), так і латинські літери.Одиниці виміру, не регламентовані міжнародними стандартами, скорочують за загальними правилами скорочення слів, враховуючи стандарти скорочення для бібліографічних описів (ДСТУ 3582-97) [4].

Не менш важливими є й норми редагування текстів, у яких присутні посилання на ті чи інші джерела. Для точності, варто дотримуватися таких правил: 1) у посиланні на одиницю композиції слід вказати її назву і порядковий номер; 2) у посиланні на таблицю слід вказати слово табл. та її порядковий номер; 3) у посиланні на формулу слід подати слово формула чи його синонім, а далі у круглих дужках – її порядковий номер; 4) у посиланні на ілюстрацію слід вказати слова рис., мал., фото, схема тощо, а далі –її порядковий номер; 5) у посиланні на бібліографічний опис слід подавати у квадратних дужках їх порядкові номери зі списку літератури, а при потребі – ще й номер сторінки; 6) для посилань на додаток слід вказати слово додаток і його порядковий номер; 7) кожне посилання повинно мати за підставу реально існуючий у повідомленні компонент і його реальну адресу; 8) основний текст не повинен повторювати назву компонента, на який посилаються; 9) коли повідомлення має невеликий обсяг, слід використовувати наскрізну нумерацію компонентів, на які посилаються, в іншому випадку – породільну нумерацію з дефісом [3. с.164].

Таким чином, для створення дійсно якісних матеріалів, що зацікавили б переважну більшість пересічної аудиторії, надзвичайно важливим є дотримання норм редагування тексту. Зокрема, актуальність та правильне розміщення чисел, скорочень, цитат, одиниць виміру та посилання, що є невід’ємною частиною переважної більшості текстів.

поняття редагування тексту; число; скорочення; цитата; одиниця виміру; посилання; редагування; редакційний процес; текст; аудиторія; читач; інформація