Розмір шрифта: 

Метою даної роботи є проведення аналізу наявних видів озброєння порівняно з новим засобом ведення війни – кіберзброєю, дослідження наслідків його застосування, з’ясування правомірності використання таких засобів з точки зору міжнародного гуманітарного права.

Наразі багато країн перебуває в умовах кібервійни. Тому, проблема інформаційної безпеки сьогодні – одна з найактуальніших, зважаючи й на те, що ми входимо в інформаційне співтовариство. Можна стверджувати, що нині в Україні проблема забезпечення інформаційної безпеки набуває нового забарвлення та ще більшої гостроти. Тому, необхідно докласти зусиль у вирішенні питань стратегій і тактики розвитку системи інформаційної безпеки, що надавало б можливість захистити людину, суспільство, інформаційний простір тощо.

Проблематика протидії кібервійнам є порівняно новою, але за рахунок її важливості неодноразово виділялась об’єктом наукових досліджень різних спрямувань. Серед зарубіжних авторів, що внесли значний вклад у розробку окресленої проблеми виділяємо: М. Кеттеманн (М. Kettemann), О. Хетавей (O.A. Hathaway), Дж. Андрес (J. Andress), та ін. Джозеф Валух (Jozef Valuch) та Ондрей Гамулак (Ondrej Hamulak) у книзі «Застосування сили проти України та міжнародного права» стверджують, що не всі операції та дії в кіберпросторі можна кваліфікувати як кібератаки [1, с. 217-219] . При цьому, автори не надають уточнюючого переліку чи класифікації відповідних кібероперацій. Антонович П.І. у статті «Про сучасне розуміння терміну кібервійна», визначає кібернетичну війну як систематичну боротьбу в кіберпросторі між державами (групами держав), політичними групами, екстремістськими і терористичними та ін. угрупованнями, яка проводиться в формі атакуючих та оборонних дій [2, c. 90]. При чому, автор наголошує на системності такої боротьби, тобто цілісності, послідовності, єдності, підпорядкованості заданій меті дій агресора, які поєднуються з іншими діями. Стів Ренджер (Steve Ranger), надаючи визначення бойовим діям у кіберпросторі (cyberwarfare), вказує на ознаку розміру завданої шкоди: «це цифрова атака, яка є настільки серйозною, що може прирівнюватись до фізичної атаки» [3].

Засоби масової інформації вже давно стали найважливішим інструментом посилення позицій однієї зі сторін у будь-якому серйозному політичному, економічному чи військовому конфлікті. ЗМІ як зброя, що використовується в інформаційній війні, покликані забезпечити досягнення інформаційної переваги в конфліктну ситуацію. Особливістю інформаційної війни є те, що вона не передбачає проведення традиційних бойових операцій. Сучасні інформаційні «бойові дії» ведуться у кіберпросторі глобальної мережі Інтернет, що пояснюється, перш за все, простотою отримання та загальнодоступністю інформації, що розповсюджується у мережі. В умовах міждержавного конфлікту не лише публікації друкованих ЗМІ, а також телевізійні та радіопередачі однієї з конфліктуючих сторін, стають недоступними населенню іншої сторони, навіть якщо у звичайних умовах цього не спостерігалося, а мережевий доступ до Інтернету в більшості випадків залишається працездатним. Під кібервійною можна розуміти цілеспрямовані мережеві атаки в Інтернеті, спрямовані на злам, блокування чи інший вплив на комп'ютерні системи та мережеві ресурси противника з метою порушення їх працездатності.

У воєнному конфлікті ЗМІ займають особливе місце, що визначає їх становище як однією з основних цілей у кібервійні. Мас-медіа в інформаційному протистоянні виконують функції інформаційного забезпечення, формування та трансформації політичних, ідеологічних та геополітичних поглядів суспільства, психологічного впливу та дезінформації протилежної сторони. Важливим завданням ЗМІ під час висвітлення збройного протистояння є створення образу ворога та дискредитація противника, а також формування у суспільній свідомості позитивного образу своїх озброєних сил та органів управління, проведення ідеї справедливої ​​війни. Мережеві атаки на Інтернет-ресурси ЗМІ, як правило, мають на меті досягнення переваги в інформаційному протиборстві шляхом деструктивного впливу на системи управління та прийняття рішень шляхом здійснення психологічних операцій, реалізації заходів щодо оперативного та стратегічного маскування оперативних дій та дезінформації [4]. Для зниження ефективності інформаційного впливу, здійснюваного противником, можливі різні контрзаходи, серед яких виділяються хакерські за своєю суттю атаки, покликані технічно нейтралізувати Інтернет-ЗМІ, що і є проявом кібервійни, як складової інформаційної війни.

Незважаючи на те, що в державі є безліч не менш нагальних проблем, які потрібно вирішувати вже сьогодні, питання інформаційної безпеки не можна лишати поза увагою. Підводячи підсумок, можна стверджувати, що інформаційна безпека передбачає можливість безперешкодної реалізації суспільством і окремими його членами своїх конституційних прав, пов’язаних з можливістю вільного одержання, створення й розповсюдження інформації.

ЗМІ; інформаційна безпека; інформаційна війна; кібервійна